"Путін подружився з Ердоганом не просто так", - експерт

Перші чутки про те, що ведуться активні переговори між Росією й Туреччиною і вже більш-менш накреслено план розподілу зон впливу в Сирії, почалися приблизно два місяці тому. Тоді цю інформацію офіційно не підтверджували, але й не спростовували, - пише Ігор Семиволос для ТСН, передають Патріоти України. - Однак подальша активність турків і росіян на сирійському фронті підтвердила її правдивість.

Турецькі військові не йшли в ті зони, які були пріоритетними для росіян, і відповідно росіяни закривали очі на активність турків у Північній Сирії. Ключові питання цих переговорів, як я розумію, було "курдське питання". Можна припустити, що турки виставили це як ключову умову. У цих домовленостях чітко зазначено, що курди перебувають поза процесом, і бойові дії проти них не розглядаються як порушення перемир'я. Отже, турки домоглися того, чого хотіли. І тут виникає дуже велике питання, тому що тривалий час курдів підтримували американці і розглядали їх як найбільш ефективних гравців, яких можна виставити проти "Ісламської держави". Звідси випливає, що заяви турків начебто про підтримку США терористів, напряму стосуються "курдського питання".

Критика політики США з вуст Реджепа Ердогана переважно стосувалася того, що американці зробили ставку на курдів, які, з одного боку, найбільш мотивовані і боєздатні, але з іншого – слабка ланка, якою легше керувати, оскільки за ними поки не стоять інтереси жодної іншої держави. Цей фактор для Вашингтону став визначальним, а для Анкари курди переросли в серйозну перешкоду і постійний головний біль, оскільки американці і тренують їх, і озброюють. Турки вже переконалися в тому, що з курдськими підрозділами насправді важко боротися.

Під час операції "Щит Євфрату" Туреччина на початковому етапі вимагала від курдів залишили правий берег річки і фактично перейшла в наступ на їхні позиції. Проте американцям тоді вдалося переконати курдів і турків утриматися від протистояння, хоча це страшенно не сподобалося останнім. Курди, нагадаю, для Туреччини – це ключове питання, і вони за будь-якої погоди будуть робити все, аби запобігти утворенню "Курдської держави" чи навіть протодержави. Росіяни в цій ситуації поводять себе більш цинічно. Вони вже неодноразово демонстрували, що заради швидкого результату готові відмовитися від підтримки вимог курдів, а згодом, у разі зміни обставин, знову виступити їх захисниками.

Наскільки далеко Кремль готовий зайти у цьому, процесі залежатиме від поведінки Туреччини. Отже, саме підтримка США курдських підрозділів є найбільш ймовірною причиною виникнення ситуативного союзу між росіянами і турками, спрямованого проти американських інтересів на Близькому Сході, зокрема в Сирії.