Росія сподівається отримати Україну під свій контроль: Нардеп про три сценарії Кремля на 2017 рік

"В 2017 році Росія сподівається отримати Україну під свій контроль. Про це свідчать акценти кремлівської інформаційної політики, активність «п'ятої колони» Москви в Україні, особливості спецоперацій, які Росія намагається провести на території нашої держави." Про це пише на сайті УНІАН голова Постійної делегації України в Парламентській Асамблеї НАТО, нардеп Ірина Фріз, інформують Патріоти України, продовжуючи:

Поки що не можна чітко стверджувати, за яким саме сценарієм Кремль буде намагатися «взяти» Україну. Це може бути спроба «молдовського варіанту», може бути щось значно більш агресивне. Але вже сьогодні можна виокремити основні фактори в Україні, на які «ставити», які буде використовувати Кремль. Виокремивши ж - виробити стратегію захисної поведінки влади, суспільства, кожного з нас. Це основні фактори від яких будуть відштовхуватися російські стратеги і вони, в свою чергу, плодять безліч інших похідних.

Фактор втоми. В українському суспільстві відчувається втома. В першу чергу - від війни. Це адекватне ситуації соціальне явище, яке спостерігається у будь-якому суспільстві: чи-то американському в кінці 60-х, чи то в СРСР наприкінці в другої половини 80-х. Як правило результатом подібної суспільної трансформації є поява антивоєнних рухів, які в демократичному суспільстві можуть стати активним політичним фактором. Ці рухи є соціальним явищем, але вони можуть використовуватися зацікавленою стороною для зміни державної політики чи просто для дестабілізації ситуації.

Боротьба за мир - це стара стратегія мілітаристів, які хочуть ослабити конкурентів. Наприклад, тему «захисту миру» активно використовував СРСР в ХХ столітті і глобально, і на території інших країн в рамках пропагандистської кампанії. Враховуючи, що нинішні кремлівські стратеги працюють за старими лекалами майбутні ходи вгадати не важко.

Так, звичайно, Україна захищає себе від агресії - і це є значним стабілізаційним фактором в нашій ситуації. Однак, в цьому випадку ворог вдається до розповсюдження кліше на кшталт «громадянська війна», «внутрішній, братовбивчий конфлікт», олюднює ворога, як це роблять деякі відомі українські політики.

Це все робиться в тому числі і для того, щоб продемонструвати безглуздість воєнного конфлікту і підсилити антивоєнний настрій. Зрозуміло, що якщо подібні настрої вилиються в державну політику, то далі ситуація буде розвиватися вже по сценарію, який написаний в Кремлі.

Водночас фактор втоми від війни накладається на фактори втоми від економічної і соціальної ситуації останніх років, яка є наслідком конфлікту з Росією. В тому числі і на цей каталізатор розраховує Кремль при плануванні дестабілізаційних процесів.

Що робити? Я не закликаю нікого змінювати свою політичну позицію чи думку. Але кожного разу коли хтось майстерно використовувати «фактор втоми» просто подумайте: «А як мене «всліпу», без моєї волі, може використати Кремль?».

Якщо хтось буде розказувати про «звірства українських військових», «про нормальних хлопців з ОРДЛО, які хочуть миру», «про братів, які не бажають нам зла» підіть у військовий шпиталь і допоможіть нашим пораненим. Якщо хтось буде іронізувати: «Кремль нападе», стверджуючи що ніякої загрози нема, просто послухайте російських експертів, які сухо і професійно пропонують завдати бомбових ударів по українським містам.

Фактор керованого популізму. Популізм це соціальна хвороба нашого часу і сьогодні вона з'явилася як і в багатих, так і бідних суспільствах. Ставка Росії на популістські рухи по всьому світі доведена і є вже аксіомою. Це виглядає дуже загрозливо: авторитарна держава використовую демократичні механізми в інших країнах для досягнення своїх цілей.

За допомогою популістів Кремль намагається змусити держави проводити більш проросійську політику, змінювати геополітичний курс, іти на поступки в важливих питаннях безпеки і співробітництва та навіть дестабілізувати ситуацію. Я не бачу жодної з причин по якій Кремль відмовився б від цієї виграшної стратегії в Україні, якщо він з успіхом реалізує її, скажімо, в більш складних для впливу країнах Євросоюзу.

При цьому, Росія сьогодні намагається змінити відношення українців до поняття «агент впливу». В інформаційному просторі України з'являється багато «хвиль», які висміюють наявність у нас «агентів Путіна» серед політиків і лідерів суспільної думки, мовляв в усьому винні внутрішні політичні лідери. І ця стратегія, на жаль, дає свої плоди. В той самий час Кремль нарощує свою присутність, розширює вплив в ЗМІ і створює нові політичні проекти. В Москві мають час та натхнення.

В 2017 році вплив опозиційних популістів збільшиться. Це адекватне соціальне-політичне явище, традиційно характерне для українського суспільства після проходження певного періоду від останніх виборів. Однак нині цей фактор буде активно використовуватися Кремлем, який надасть не тільки фінансування й спеціалістів, але й допоможе операціями спеціального впливу.

Проти керованого популізму у світі поки що не придумали панацеї. Єдиний засіб проти цієї соціально-політичної отрути є критичне мислення кожного індивіду і довга соціальна пам'ять. Значно більш радикальнішим засобом є ефективна робота державного інституту на кшталт House Un-American Activities Committee, який протидіяв антидержавній діяльності джерела фінансування якої знаходилися за кордоном.

Я не пропоную використовувати маккартизм тут і зараз, але думаю, що найближчим часом в багатьох країнах світу з'явиться щось подібне, як реакція на діяльність Росії. Тож нам потрібно уважно слідкувати за новими трендами і швидко використовувати досвід колег.

Фактор «зради». Наступний рік готує нам цілий букет «зрад», які буде активно роздувати і розповсюджувати Росія. Я наведу основні: «Європа нас зрадила - євроінтеграції не було й не буде», «Америка (Франція, Німеччина - потрібне підкреслити) нас зрадила - нас віддають Росії», «влада нас зрадила - реформ не було й буде», «чиновники нас зрадили - боротьби з корупцією не було й не буде». Ціль - збільшення протестних і антизахідних настроїв.

Незалежно до того як ви ставитеся до цих кліше, незалежно від того наскільки вони здаються правдивими і мають під собою підґрунтя - вони стануть основою в інформаційній війні, яка буде вестися на нашій території Росією. Кожний інформаційний привід щодо цих тем, навіть самий незначний і мізерний буде роздуватися до розміру слона. В цьому Кремлю допоможе створена за останні два роки невелика армія ручних політиків і експертів та підконтрольні ЗМІ.

Ефективність використання цього фактору збільшить особливість сучасного інформаційного поля. А саме: концентрація ЗМІ на одному моменті й неспроможність утримати в фокусі довготривалий процес. Простіше кажучи, сьогодні одна красива і гостра заява політика, яка не варта нічого, важить більше, ніж двадцять підписаних до того документів, які вирішують все.

Що цьому протиставити? По-перше - продовження процесу реформування в рамках євроінтеграційних процесів і створення прозорої системи в усіх сферах держави і суспільства. Однак, це не гарантує ефективного захисту від фактору «зради». Тож кожному з нас потрібно сьогодні дуже зважено підходити до кожного політичного процесу і розбиратися в суті перед висловленням позиції.

Не потрібно створювати уявних перемог, але й підтримувати ворога в конструюванні тотальних інформаційних зрад ми також не повинні. В 2017 році очікується лавина пропаганди і фейків. Тож кожен з нас має навчитися інформаційній гігієні і діяти в інформаційному просторі за принципом «не зашкодь Україні».

Переконана, що незважаючи на всі загрози, 2017 рік стане, в хорошому сенсі, переломним для України. Наша держава вистоїть попри все. Адже іншого варіанту у нас просто нема.