“Росіяни, якби вперлися, дійшли б до Варшави за 3 дні, але ще швидше мусіли б відступати”,- генерал, колишній командувач елітного спецпідрозділу GROM

– Росіяни, якби вперлися, дійшли б до Варшави за 3 дні, але ще швидше мусіли б відступати, – оцінив можливості у бесіді з порталом Wprost.pl генерал Roman Polko, колишній командувач елітного спецпідрозділу GROM та 18-го Бєльського повітряно-десантного батальйону. Військовий говорив також про роль створених Військ Територіальної Оборони, присутності американських військ у Польщі, а також політику президента Російської Федерації Володимира Путіна.

Wprost: Росія оголосила, що в цьому році спільні російсько-білоруські навчання «Запад» стануть одними з наймасштабніших за всю їх історію. Як наочно пояснюється, військових і техніку відправлять на маневри в 4 162 вагонах.

Роман Полько: Невідомо, скільки військових розмістить Путін в одному вагоні. Між тим важливий не тільки сам розмір сил. Російський президент не перший рік веде інформаційну війну, в якій він здобуває перемогу над Заходом. Його можливості в медіасфері зростають. Влаштовуючи такі навчання, Росія дбає про їх висвітлення. Те ж саме відбувається при перекиданні комплексів «Іскандер». В цьому більше пропаганди, ніж реальних дій. Тим не менш навчання недооцінювати не варто, хоча Росія у своєму сучасному економічному становищі не зможе витримати військове протистояння.

– Нам є чого побоюватися?

— Чисто теоретично об’єктом атаки стане Варшава. Ймовірно, будуть відпрацьовуватися тактичні ядерні удари. Зближуючись з Білоруссю, Росія починає представляти куди більшу небезпеку, ніж її самотній острів — непотоплюваний авіаносець під назвою Калінінградська область. Також не варто забувати, що на адміністративні узгодження, що стосуються військових кроків, Росії і Білорусії потрібні години, а в НАТО такі рішення приймаються тижнями та місяцями. Тому нам потрібно створити сценарії відповіді на дії, які можуть зробити росіяни.

– Чи можливо це при тому високому рівні забюрократизованості, який існує в НАТО?

— Раніше це не вдавалося, але зараз можна поглянути на перспективи з деяким оптимізмом. Ми дочекалися появи в Польщі оперативної групи у вигляді американської бронетанкової бригади з танками Abrams, бронетранспортерами Bradley і 155-мм гаубицями, з допомогою яких можна наносити тактичні ядерні удари. Ми не прагнемо вступати в гонку озброєнь, алечерез дії Росії (захоплення частини Грузії, анексія Криму, дестабілізація Донбасу, участь у боях рука об руку з режимом Асада) навіть найбільш переконаним прихильникам співпраці з Путіним доведеться погодитися з тим, що на ці кроки слід відповідати не дипломатичними нотами, а чимось реальним: серйозними навчаннями НАТО на її східному фланзі, в яких ми не будемо приховувати, на якому напрямку бачимо загрозу.

– Як відповість на це Володимир Володимирович?

— Стратегія Путіна проста: він не може допустити солідарності між НАТО і ЄС. Це дозволяє йому вести гру з кожною країною окремо. В такій конфронтації Росія може виглядати потужним або, принаймні, помітним гравцем. Якщо їй доведеться мати справу з союзом країн, її сила буде виглядати набагато скромнішою. Путіну не відмовиш у тому, що він чудовий актор: коли він бачить, що Захід вже не може терпіти, він займає позицію відповідального неагресивного політика, службовця, єдиним гарантом стабільності Росії — досить великій частині світу. Коли Захід, заспокоївшись, знову впускає Путіна в свої салони, той повертається до колишньої політики. Таку тактику він використовував вже кілька разів і завжди, на жаль, успішно.

– Ви згадали про американських солдатів на польській території. Чи зможе операція «Атлантична рішучість» підвищити рівень нашої безпеки?

— Політичні наслідки ми вже бачимо. Рішення НАТО стають фактом. Інакше було після саміту в Уельсі, на якому прийняли рішення про створення сил негайного реагування, проте ніяких конкретних кроків за цим не послідувало. Тоді навіть не влаштували серйозних спільних навчань, що проходили в попередні роки за участю, зокрема, 18-го десантно-штурмового батальйону, яким я командував. Щодо Росії слід приймати реальні кроки, адже слова, конференції або дипломатичні ноти не справляють на Путіна ніякого впливу. Він розуміє тільки мову конкретних дій.

Я сподіваюся, що присутність американських військових стане для нього досить промовистим знаком. Одночасно я розраховую, що воно схилить наших європейських союзників переглянути власну оборонну політику, особливо в плані реалізації Третьої статті Вашингтонського договору, яка говорить про нарощування власного військового потенціалу. Наші західні сусіди запустили цю сферу. Росія з 2008 року постійно озброювалася, створювала реальний бойовий потенціал, а Захід все проспав. Ні Німеччина, ні Франція, ні навіть Італія не реагували так, як слід.

– Чи стане створення Військ територіальної оборони кроком до реального зміцнення військового потенціалу Польщі?

— Важливо створювати територіальну оборону і міняти підхід до безпеки. Ми беремо участь в закордонних місіях далеко від Польщі і забуваємо про захист власної території, адже саме для цього призначені збройні сили кожної країни. ТО — це найкраща відповідь на так званих зелених чоловічків — неконвенційні загрози, нерегулярні дії, неоголошені війни, в яких складно виявити інституційного агресора в особі конкретної держави. У разі виникнення загроз ідея територіальної прив’язки і захисту малої батьківщини має кілька позитивних аспектів: це підтримка цивільного населення, а також знання місцевості і її матеріальної бази. Мені подобається, що територіальну оборону створюють, орієнтуючись на хороші зразки, тому що командувачем цих сил став Вєслав Кукула (Wiesław Kukuła), який командував полком спеціального призначення в Люблінці.

– Кажуть, що бійці ТО отримують спорядження, яке було призначене для солдатів регулярних підрозділів.

— Війська територіальної оборони — це п’ятий вид збройних сил у польській системі. Я знаю, є такі люди, яким би хотілося, щоб ці бійці не отримували сучасну зброю, а «недоїдки» від сухопутних сил, щоб вони відчували себе армією другого сорту, яка здатна тільки копати траншеї. Але щоб ці бійці могли добре виконувати свої завдання, вони повинні проводити тренування, бути готовими до дій і, насамперед, пишатися своєю службою. Я думаю, Територіальна оборона це їм дасть. З розмови з генералом Кукулою я дізнався, що за зразок була взята Національна гвардія США. Звичайно, все буде залежати від деталей… Для втілення цієї концепції в життя знадобиться сильна підтримка політиків і локальних сил.

– Вся наша розмова крутиться навколо оборони, Росії і небезпеки, яку вона представляє. В ЗМІ з’являлися прогнози, що російській армії потрібно на захоплення Варшави всього три дні…

— Можливо, так, а, можливо, немає. Залежить, які засоби росіяни вирішили б застосувати. Я би поставив питання інакше: навіщо їм нападати на Варшаву? Потенціал Росії великий лише на перший погляд. Варто згадати, що в окупації НДР було задіяно 400 тисяч військових. Це були зовсім інші часи, все розгорталося з міжнародного схвалення. Навіщо Росії зараз кидати тисячі солдатів на захоплення Варшави, якщо в наш час має сенс у першу чергу контролювати ЗМІ, пропаганду, інформацію, ринки збуту? Окупація сьогодні полягає в тому, що противника відрізають від ресурсів, які потрібні для стабільного функціонування держави. Говорячи про потенціал Росії, ми часто не беремо в розрахунок її величезну територію. Вона не може перекинути свої сили на східний фланг НАТО, оскільки інші її регіони позбудуться захисту.

Крім того, ЗМІ не завжди вірно порівнюють потенціали, найчастіше вони акцентують увагу на кількості, а не на якості. Але, наприклад, ефективність російських танків Т-72 в зіткненні з американськими танками Абрамс сумнівна. До того ж Росія переживає зараз економічну кризу.

Резюмуючи: росіяни, якби вперлися, дійшли б до Варшави за 3 дні, але ще швидше мусіли б відступати. Я більше боюся планів Газпрому, ніж войовничих заяв глави російського Генштабу.

Джерело, за матеріалами Wprost