"Російську мову на ТБ частково вважатимуть українською": Експерт вказав на підводні камені законопроекту про квоти

"Українське суспільство з оптимізмом сприйняло нещодавнє схвалення Верховною Радою в першому читанні законопроекту Княжицького-Сюмар №5313 про нібито 75-відсоткову квоту для української мови на телебаченні. Однак громадськість висловила низку суттєвих зауважень до цього проекту. Адже деякі його норми дозволяють зараховувати до української квоти двомовний і навіть російськомовний продукт, а деякі надзвичайно ускладнюють контроль виконання закону", - пише громадський діяч Сергій Оснач у своєму блозі на Радіо Свобода, передають Патріоти України.

Співавторка законопроекту та голова профільного комітету з питань свободи слова Вікторія Сюмар пообіцяла нам створити робочу групу з його доопрацювання за участю представників громадськості, але своєї обіцянки не дотримала. У результаті комітет розглянув лише поправки, подані депутатами. Деякі важливі поправки таки були підтримані, але найпринциповіші комітет провалив. Голова комітету охоче надавала слово представникам олігархічної телеіндустрії, їхні забаганки комітет переважно врахував. Натомість представникам громадськості доводилося вимагати слова і наші пропозиції переважно ігнорувалися. Інший співавтор законопроекту – Микола Княжицький – під тиском громадськості пообіцяв було, що може внести поправку про 100% української мови на ТБ (мабуть, щоб від нього відчепилися), але такої поправки, звісно, не вніс і був відсутній на засіданні комітету.

Щоб продемонструвати, наскільки закон про телеквоти у нинішньому вигляді змінить мовну ситуацію на ТБ, автор цієї статті та інші активісти руху «Відсіч» провели моніторинг телеканалів «1+1», ICTV, «Україна» та «Інтер» (по одному з кожної великої медіа-групи) і порівняли реальні результати з тим, як це рахуватиметься за критеріями законопроекту №5313.

Проте минулого року пересічна частка суто україномовного контенту на телебаченні зменшилася приблизно вдвічі й нині становить лише 15,5%. Натомість двомовного контенту побільшало із 35% до 41%, а російськомовного – із 34% до 44%. Зрозуміло, що таке порівняння різних моніторингів є досить умовним, але однаково дає підстави говорити про вкрай неприйнятне й загрожене становище української мови на ТБ.

Але згідно з критеріями законопроекту №5313, україномовного контенту на ТБ нині значно більше – адже в законопроекті пропонується зараховувати до української квоти й ті передачі, в яких лише ведучі говорять українською. А в перший рік дії закону україномовним вважатиметься навіть повністю російськомовний контент, якщо він є власним продуктом телеканалу. На діаграмі наочно продемонстровано, скільки україномовного, двомовного та російськомовного контенту на телеканалах є насправді та як це рахуватиметься згідно з критеріями законопроекту.

Очевидно, що законопроект допоможе створити ілюзію збільшення частки української мови на телебаченні в рази, але фактичні зміни будуть геть не такими суттєвими. Наприклад, телеканал ICTV вже нині практично виконує 75-відсоткову квоту «україномовного» контенту та майже виконує квоту «україномовних» новин – їхня частка на каналі становить 70%. Таку саму частку «україномовних» новин має й телеканал «Україна». А на «1+1» частка «україномовних» новин – 100%. Гірше на «1+1» та «Україні» з іншим «україномовним» контентом, але й тут канали цілий рік зможуть нічого не міняти, виконуючи квоту завдяки російськомовному та двомовному контенту власного виробництва.

Зазначу, що якби моніторинг каналу «1+1» відбувався не у вихідний день, то україномовного контенту там було б більше. І навіть «Інтеру» не доведеться надто старатися – досить буде лише перевести ведучих на українську та в перший рік транслювати побільше контенту власного виробництва або радянських фільмів – їх згідно з проектом №5313 перекладати українською також не треба. І лише після року дії телеквот телеканалам доведеться збільшити частку україномовних фільмів до 75%, а також подбати, щоб у 75% передач ведучі говорили українською. Такі «україномовні» передачі при цьому можуть залишатися двомовними, і російська мова в них і далі може переважати.

Моніторинг проводився 9-го («1+1»), 10-го (ICTV), 12-го («Україна») та 16-го («Інтер») квітня 2017 року, в проміжках часу між 7:00 та 22:00. Реклама не враховувалася. Але щоб довести порушення квоти на телеканалі згідно з законопроектом №5313, такого моніторингу буде недостатньо. Кожен телеканал доведеться моніторити тиждень, що проблематично навіть для Нацради з її ресурсами та обладнанням, а для громадських організацій це буде майже неможливо. Отже, ще однією суттєвою вадою законопроекту є те, що його виконання буде дуже важко проконтролювати.

Необхідність закону, який припинить російщення українського телебачення й поверне на ТБ українську мову, є очевидною. Та законопроект №5313 лише частково виконає цю функцію і, швидше, виглядає спробою відкласти або загальмувати справжню українізацію телебачення. Він міг би розглядатися як перехідний до ухвалення закону «Про державну мову» (№5670), який має забезпечити належну присутність української мови на ТБ. Але липова квота 75% та перехідний період тривалістю понад рік – це яскраві ознаки того, що проросійське медійне лобі спробує залишити цей закон назавжди.

Варто відзначити, що активне просування законопроекту про телеквоти почалося після цьогорічного виступу президента Порошенка на церемонії нагородження шевченківських лавреатів, де він заявив: «Завдяки ухваленому закону ми досягли суттєвих результатів у поширенні української пісні й української мови в радіоефірі. Пам’ятаєте, скільки було суперечок, скільки атак? Нічого, крок за кроком доля української мови в радіоефірі збільшується. <…> Незабаром таку ж технологію я запропоную застосувати і до телебачення, де зараз присутність української мови є неприпустимо малою».

Але важливо розуміти, що згаданий президентом закон про радіоквоти ґрунтувався на світовому досвіді й розроблявся з активною участю громадськості, яка не дозволила олігархічному медійному лобі у Верховній Раді знівелювати закон. Натомість від розробки законопроекту про телеквоти №5313 громадськість усунули. Він передбачає такий унікальний суто український (?) підхід, як змішування мов у межах однієї передачі, а такі передачі ще й зараховує до україномовних. У перший рік дії закону україномовними вважатимуться навіть деякі суто російськомовні фільми й передачі. Лишається сподіватися, що депутатам вистачить відповідальності, щоб виправити закон про телеквоти під час другого читання, а президентові належить проконтролювати це. Очевидно, що до української квоти може зараховуватися тільки повністю україномовний контент.

Українське суспільство навряд чи сприйме як велику перемогу запровадження «75-відсоткової української» телеквоти, в якій справді україномовних передач може не бути взагалі. Очевидно також, що телебачення – це надзвичайно важлива, але далеко не єдина сфера, де українська мова потребує захисту. Давно на часі ухвалення повноцінного і всеосяжного закону «Про державну мову» №5670, який розробили експерти й громадські активісти, зокрема ті, що вибороли квоти для української пісні на радіо. Цей закон захистить українську мову і на телебаченні, і в усіх інших сферах суспільного життя.