"Рудимент совка чи звичайний ідіотизм?": Блогерка про добровільно-примусові "зразкові" зачіски для хлопчиків-школярів

"Рудимент совка чи звичайний ідіотизм?", - вирішила запитати в друзів та усіх небайдужих користувачка соцмережі "Фейсбук" Роза Туманова та поділилася своєю історією. Патріоти України пропонують вам також її прочитати. Далі - пряма мова авторки.

Прийшов мій четвертокласник зі школи та й каже:

– Мамо, сьогодні до нас приходила медсетра і сказала підстригтись. Вони знову до мене чіпляються...

Я здивовано:

– Чому підстригтись? В тебе що – знайшли воші?, – висуваю найгіршу версію в сьому випадку.

– Ні, просто сказали, що волосся довге.

– Як то довге, як воно коротке. В очі чілка не лізе, правда?

– Ні, мамо, не лізе. Мені навіть сказали самому в щоденнику написати "Підстригтися!", бо то не "по-учнівськи". Ось.

Показує щоденника. Потім підтягується менший до розмови і каже:

– І мені так само казала медсестра і класна керівничка.

Відчуваю, що закипаю. Як то не "по-учнівськи?" Яке вони мають право розповідати, коли моїх дітей стригти? І хіба перший раз? Та сі "прохання" тягнуться ще з садочка. Хоч в старшого, хоч в меншого.

Дітям не тільки розповідали, що їм потрібно підстригтися і соромили їх сим, а й, мимоволі, налаштовували інших дітей проти них, бо говорили се в їхній присутності, а ті потім дражнилися такими словами, як "хай тебе підстрижуть" або "ти дівчинка".

Мої хлопці приходили і жалілися на се. Їх се ранило. Я пояснювала, що не довжина волосся робить дівчинку дівчинкою, а хлопчика хлопчиком, що то примітивний підхід. І най не беруть до серця.

Коли вони дивилися фільм, бачили фотографію, де чоловік був з довгим волоссям чи бачили наживо такого представника чоловічого роду, то вони так вголос мені казали, переконуючись в правдивості моїх слів:

– Так, он чоловік з довгим волосся і він не дівчинка.

Боляче було се чути, що їх се аж так чіпляє. Одного разу Кирилко не витримав періодичних насмішок однокласників з питання довжини волосся і попрохав мене підстригти його. Я декілька разів перепитала його чи він, справді, сього хоче. І він сказав, що так хоче спробувати. Мені нічого не лишалося і я підстригла його під 12 мм. Вперше в житті. І він одразу пожалкував, що повівся на насмішки і психологічний тиск з боку дорослих, бо відображення в дзеркалі йому геть не сподобалося. Се було років зо два тому.

А тут Кирилко мені каже, що і однокласники вже звикли до його довгого волосся /хах, до 4-го класу вони таки звикли/, а все одно до нього чіпляється медсестра і вчителька з тим, щоб він підстригся, а він не хоче.

Пішла проводити профілактично-вияснювальну роботу, що то за стандарт такий "Не по-учнівськи" і чи він, взагалі, існує? Бо я в сьому, м'яко кажучи, дуже сумнівалася. Мені стало аж дуже цікаво. І яке мають право соромити мою дитину і казати йому підстригтися?

Зайшла в школу. Подумки відмітила, що всі учні класів, де навчаються мої хлопці, підстрижені коротше, ніж мої сини.

Потім я запитувала. Мені відповідали:

– Так то медсестра в нас слідкує за чистотою рук, нігтів, волосся.

– І? В них чисте, розчесане волосся.

– Але воно може заважати дитині.

– Але моїм дітям воно не заважає.

– Ну, ми можемо Вам рекомендувати, а батьки вже можуть вирішувати чи підстригати, чи ні

– Так в тому й річ, що я мама і Ви не маєте права вказувати, коли стригти дитину. Нащо дитині прививати комплекси? Це що – радянський союз?

/ І будемо одвертими, що се не просто рекомендація, а періодичне вдовбування і психологічний тиск на дитину, що вона не така і її варто підстригтися./

– Чого радянський союз?

Пояснюю:

– Бо в радянський час теж мали бути всі однакові.

– Ні, це не так. Ми просто дбаємо, щоб дитині було зручно навчатися.

/принижуючи її, еге? Се несказанно інший вимір бачення, ніж за совка/

– А йому зручно. Йому подобається з довшим волоссям і навіть хотіли відростити довше, бо йому так гарно.

Кидаю щось про місто, бо якби ми жили в місті, то подібного питання, впевнена, і не виникало б.

Ще мене переконували десь так, рівняючи і протягуючи чілку на моєму до брів першокласнику Матвійкові, і повчально так казали:

– А має бути вище брів

– Не до очей же. Головне, що йому не заважає. – заперечую я.

– Дивіться, якщо йому в очі лізтиме, то так може розвинутися косоокість?

– В нас все добре із здоров'ям до цього часу, як бачите.

– Та це ж не просто так. А з санітарної точки зору, наприклад, то якщо десь перебіжить воша і в коротке волосся, то вона не зачепиться, то в довгому – так.

/Просто залізний аргумент. То вже б усім заборонили чілки і довге волосся, бо то небезпечно для їхнього здоров'я косоокістю і потенційно – вошами. І чому тільки хлопчики коротко?

Вже най би всіх підстригали і дівчат за такою логікою, як се роблять в інтернаті. Вибачте за сей гіркий сарказм, але така логіка може викликати лише подібну реакцію/

Підсумувала, щоб я не чула про подібне у відношенні до моїх дітей. Щось мені підказує, що я живу не в 21-му столітті.