"Саркозі заарештували в Парижі за хабарі від Муаммара Каддафі. А наше НАБУ навіть не допитало фігурантку того самого скандалу Юлію Тимошенко", - Чорновіл

"Це вже, певна річ, не є гарячою новиною, що Жуля Тимошенко не погребувала отримати гроші на свою виборчу кампанію від одного з найодіозніших світових диктаторів та авантюристів Муаммара Каддафі. Про це висловилися всі, кому політична кон’юнктура не заважає, в тому числі і я в ефірі Еспресо. Але руки дійшли, щоб щось про це написати, лише зараз. І воно мабуть на краще, бо зміг трохи поколупатися в подіях, декому зателефонувати й остаточно впевнитися, що авторитетне арабське видання цього разу не пропустило недостовірної інформації", - пише політолог Тарас Чорновіл на своїй сторінці у "Фейсбуці", передають Патріоти України, та продовжує:

"Мова йде не про сам факт хабара від Кадаффі для Тимошенко (далі поясню, чому саме так це формулюю), а про обставини й заявлену суму. Бо про деякі меркантильні обставини цієї справи я, як і десятки інших політиків та аналітиків добре знали ще в 2009-10 роках. Весною 10-го я навіть озвучив деякі нюанси в одному з інтерв’ю. Хоча тоді більше йшлося про неперевірені здогади, а не про доконаний факт.

Але зараз про все це в деталях і по пунктах:

1. Трошки про видання, які озвучили новину. Першоджерело – арабська газета Asharq Al Awsat є тим виданням, від публікацій у якому просто так не відмахнешся. На відміну від улюбленої нашими «антикорупціонерами» Аль-Джазіри, яка вже не раз відзначилася авантюрними вибриками (наприклад свого часу прямими ефірами Усами Бен Ладена), подачею неперевіреної інформації та поступовим дрейфом у бік іранських впливів (що для арабського світу є найстрашнішою єрессю), це видання свято береже свою репутацію. Газета входить до надпотужного холдингу «Саудівської медіа-групи», рівного якому нема на Близькому Сході та в районі Затоки. Мережа бюро й кореспондентських пунктів діє по всьому світі, газету видають у 14 містах на чотирьох континентах. А тепер одна вкрай важлива для даної публікації деталь: видання має тісні партнерські контакти з найвпливовішими американськими виданнями. А з "Washington Post" і "USA Today" навіть досягнуло угоди про право публікації арабських копірайтів. Такої честі й довіри жодне інше арабське видання не отримало. Одного разу, коли наша делегація була в Ер-Ріяді, в цьому виданні була публікація й про наш візит та коротке інтерв’ю з головою делегації Олегом Білорусом (нині це, як іронія – він один із засновників ще Громади, а потім Батьківщини й давній соратник Тимошенко, якого вона, щоправда зрештою списала, як і більшість старих партнерів).

Щодо наших вітчизняних публікацій, то тут теж є цікавий нюанс. Першу хвилю повідомлень про цей скандальний факт запустили якраз жорстко опозиційні до Порошенка видання, починаючи з Укрправди, лише за день-два про це згадали на кількох телеканалах, які можна назвати провладними або збалансованими. Тож звинувачення в «атаці порохоботів» виглядають вельми тупо. Щоправда одне таке «обдароване» відразу ж під публікацією на Укрправді заявило, що УП бач порохоботське видання й на всю катушку працює на президента. Але психіатр їм у поміч… Загалом, це класична внутрівидова боротьба, чим ближче до виборів, тим вона ставатиме жорсткішою. Тому насолоджуюся ще шансом трохи привідкрити завісу оборудок Тимошенко, доки там між полум’яними опозиціонерами не почалася така гризня, що мого голосу просто вже ніхто й не почує…

2. Тепер про те, чому саме зараз. Тут жодних прив’язок до низького старту виборчої кампанії в Україні нема взагалі. Тимошенко зачепили рикошетом, мішенню була не вона. І, можливо, навіть не її спільний з Путіним друг Саркозі. Ну чому всі без винятку друзі Путіна рано чи пізно виявляються хабарниками, корупціонерами й розкрадачами?! Карма якась!

Думаю, що основна ціль – це неназваний кандидат на президентських виборах у США. А Тимошенко й Саркозі – це як підтвердження джерелом, що він дійсно володіє реальною інформацією та має серйозні наміри. Дехто із соратників Каддафі і його сина Саіфа Аль Іслама (наприклад тодішній прем’єр-міністр) сьогодні перебуває в дуже поганих умовах лівійської тюрми й дуже хоче звідти вийти за допомогою якихось американських впливів. Таке повідомлення може бути шантажем для одних або пропозицією про інформаційний подарунок у вигляді явного компромату – для інших. Згадайте, там же ідеться про документи, якими здійснювалися фінансові проводки для виділення коштів – а це вже бомба. От тільки, щоб це опублікувати не в Аль Джазірі, а в авторитетному виданні, на яке зреагують у вашингтоні, треба було якусь частину фактів засвітити. Здали тих, кого не шкода: пенсіонера Саркозі й далеку та чужу Тимошенко. Раніше торгуватися зі Штатами було проблемно, бо Обама й Хілларі були настроєні вельми агресивно. Хілларі б ніколи не простила трагедію в Бенгаззі, коли за загибель американських дипломатів вона платила своєю репутацією. Я вже чув, що після перемоги Трампа велися якісь переговори від імені посадовців часів Каддафі, але не знав про що.

Хоча все може виявитися й значно простіше. Це видання вже тривалий час провадить журналістські розслідування про колишній лівійський режим. Журналіст просто міг лише зараз вийти на відповідного інформатора та його розговорити.

3. Що пов’язувало Тимошенко й Каддафі? Юля Володимирівна мала чуйку на подібних діячів, тому виходу на лідера Лівійської Арабської Джамахерії шукала ще за свого першого прем’єрства. Про це тоді писалося в пресі й вона сама говорила в якихось інтерв’ю. Причина? Дешеві й необліковані нафта та газ. Коли б, як і з Росією, можна було підписати два аналогічні контракти, але в примірнику, який залишиться в постачальника, ціна вказана значно нижчою, ніж у покупця. А різницю можна красиво поділити. Але Муаммар і так мав добрих компаньйонів. Крім того, усі державні гроші й так уже були для нього ніби власними. Навіщо ще гратися в якісь ігри. Хоча може врешті Юля його спокусила й на це. Не знаю, тому фантазувати не стану.

Коли Каддафі 4 листопада 2008 року прибув до Києва на запрошення Президента Ющенка, це був справжній фурор. Ескорт складався із сотні машин. Це без урахування значно більшої передової групи! Наша міліція евакуйовувала навіть автомобілі міністрів і нардепів, а регулювати рух вийшли й декілька полковників з о-о-отакими животами, сам бачив.

Ющенко вів з ним переговори про чимало можливих сфер співпраці, але з них лише одна опосередковано стосувалася повноважень самого президента – оборонка. Усе інше – зі сфери відповідальності уряду (тоді вже діяли зміни до Конституції від 2004 року, які розділяли повноваження президента й Кабміну). У нас в Раді навіть не приховували, що Юля проривається до Каддафі, а Ющенко всіма силами цій зустрічі перешкоджає. Непрофільними для президента були теми постачання енергоносіїв, можливість розвідки та видобутку нафти й газу в Лівії нашими компаніями, побудова лівійцями в Західній Україні нафтопереробного заводу і постачання з України в Лівію наших харчових продуктів, найперше зернових. Щодо всіх енергетичних питань Каддафі усміхався, щось обіцяв, але особливого ентузіазму не виявляв – перед Києвом він побував у Москві й розумів, що російського ведмедя ліпше надто не злити. Енергоносії Лівія постачати погоджувалася, але на не дуже вигідних умовах та в обмежених об’ємах, щоб не створити надмірну конкуренцію Росії. А от агросектор його реально зацікавив. Каддафі прагнув викупити в Україні гігантські території вітчизняних чорноземів, відкрити на них лівійські агропідприємства й залучати наших громадян як частину робочої сили (та й то не гарантовано). Саме такі пропозиції тоді надійшли до нас офіційними каналами. Ющенко проти цього заперечив і прямо заявив про свою позицію: лівійським фермерам землю надавати не будуть ні у власність, ні навіть у оренду, але запрошують їхній бізнес приїхати в Україну й відкрити тут потужні агропереробні підприємства.

Чому я так детально все це описую? Бо тут якраз і криється основа майбутньої підтримки з боку Каддафі виборчої кампанії Жулі Володимирівни. Вона таки прорвалася в шатро лівійського лідера. Багато уваги приділила зовнішньому вигляду, щоб завоювати перші секунди уваги. А зразу після того перейшла до пропозицій, які не могли залишити Муаммара байдужим. Я про все це тут пишу з такою певністю, ніби сам там був, через що можу нарватися на звинувачення у вигадках. Але згадаймо, яка це була дата – початок листопада 2008 року. Я щойно зі страшним скандалом вирвався з партії регіонів, а однією з формальних причин був зрив переговорів про створення ПРіБЮТ (ще не забули, що це таке?). Під впливом Льовочкіна Янукович відмовився від подальшого об’єднання з Тимошенко, імпічменту для Ющенка, розподілу на двох усіх посад в країні та виборів президента в парламенті. Винною й «дурочкою» Льовочкін тоді дуже вміло зробив саме Жулю. А я, наївшись регіонщини, зайняв дуже жорстко її позицію. Вона мені дещо пізніше навіть пропонувала підписати угоду про партнерство з гарантованим місцем у першій двадцятці її списку. Члени її партії мене тоді сприймали зовсім як свого й не особливо крилися з інформацією.

Так от, не знаю в деталях, про що вони говорили з приводу нафти й газу, розумію, що не дуже ефективно. А от стосовно землі сільгосп-призначення вона йому тоді обіцянку таки дали. А далі появився за її підписом законопроект про земельні аукціони, де Жуля Володимирівна передбачила можливість вільного продажу української землі в необмежених масштабах іноземцям та навіть особам без громадянства. Так-так, усе це було. Я недавно публікував посилання на цей її законопроект. Наша шановна ВОНА просто в черговий раз поміняла свої позиції, погляди й принципи на всі 180 градусів. Ющенко насправді в той час хотів розблокувати ринок землі, який на законодавчому рівні ухвалили ще 5 років до того, але все відкладали його введення. Однак тут він розумів для кого й для чого Тимошенко це все робить, тому його фракція тоді недодала голосів, здається, ще на стадії включення в порядок денний, усіх деталей уже зараз не пригадую.

Але ж на той час уже якісь заохочувальні «подаруночки» від лівійського вождя надійшли – про це теж активно говорили в БЮТі. Треба було виконувати обіцянки. Але за всіма цими клопотами час наблизився до президентських виборів. І, вочевидь, тоді й було зроблено головну пропозицію надати невеличкий передвиборчий аванс у рахунок майбутньої передачі великих земельних масивів.

Хто володіє арабською запросто перечитає оригінал за цим посиланням:
https://aawsat.com/…/%D9%8A%D9%88%D9%85%D9%8A%D8%A7%D8%AA-%…
А я просто включив перекладач і переглянув текст уже рідною мовою. Там дуже багато про Саркозі та неназваного американського кандидата, їм присвячена абсолютна більшість статті. Про все це зараз тут публікувати зайве, хоча теж цікаво й повчально, а також засвідчує деякі механізми купівлі закордонних лідерів. Проте обмежуся лише нашою дорогою Жулею Володимирівною.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ФІНАНСУВАННЯ КАДДАФІ НА ЗАХІДНІ ПРЕЗИДЕНТСЬКІ КАМПАНІЇ
5 мільйонів на підтримку кандидата в президенти США ... і 4 мільйони євро за Тимошенко, передані в мішках
Понеділок - 3 Jumada II 1439 H - 19 лютого 2018 р. Н.е. номер випуску [14328]

Цей матеріал включає епізоди, опубліковані в серії «Близький Схід» про ті дні, про дружбу і суперництво з колишнім лівійським режимом місцевих та іноземних сторін, нові подробиці про фінансування з Тріполі президентської кампанії у Франції, Америці та Україні. Ця інформація була здобута в зборі, включаючи документи та свідчення, кількох людей, що брали участь у цих складних фінансуваннях і живуть в основному в даний час у тіні.

….На Чорному морі кампанія кандидата в Президенти України Юлії Тимошенко була профінансована в 2010 році на чотири мільйони євро.
… Що стосується Тимошенко, вона була широко визнана за її участь у тому, що було відомо в 2004 році як помаранчева революція, що виникла в її країні, коли протестували проти нерівностей на президентських виборах. Лідер всеукраїнської партії, тодішній прем'єр-міністр України, заявила, що готувалася стати президентом.

Деякі люди колишнього лівійського режиму згадують ці дні."Фінансування виборчих кампаній в інших країнах здійснюється багатьма країнами, а не тільки Лівією, щоб використати вплив потенційних переможців", - каже близький помічник Саїфа аль-Ісламу (сина Муаммара Каддафі), який розповів Ашарк Аль-Аусат, що особисто він передав грошові кошти на підтримку кампанії українського кандидата, на замовлення тодішнього прем'єр-міністра Лівії. "Я взяв їх у валізи, - каже він. - Я взяв їх на літак, дісталися до аеропорту Києва, і там передали їх заступнику прем'єр-міністра, і кожен з чотирьох мільйонів євро складався з купюр по 500 євро"…

Окрім того, Тріполі разом із Саркозі та цим американським кандидатом ще фінансує виборчу кампанію в Португалії, вона також фінансувала кампанію Тимошенко на пост президента в Україні. Почалися вибори там в 2009 році і закінчилися на початку 2010 року. Каже, що помічник сина Каддафі, ключовий свідок у цьому процесі: «Я особисто, щодо українських виборів, узяв гроші, і привіз їх для кампанії Тимошенко. Я сам дав їм чотири мільйони євро. Я взяв гроші, які були виділені доктором Багдаді Махмуді, прем'єр-міністром на той час (в даний час поміщений у в'язницю в Тріполі), і поклав їх в сумку, вони були одного номіналу по 500 євро ... і ми полетіли в приватному літаку, де вони зустріли нас в аеропорту Києва і провели ніч і другий день, коли я повернувся. Хто отримав грошові кошти? Віце-прем'єр-міністр України на той час.

Що стосується мети Лівії фінансувати виборчі кампанії за кандидатів у президенти за кордоном, він пояснив: "Ми прагнули працювати на майбутнє, щоб служити лівійському народу. Ми мали амбіції, щоб завоювати друзів по всьому світу ". "Мета полягала в тому, що, якщо виграє президентство, Лівія буде вкладати кошти у використання там земель, особливо на пшеницю, як частину лівійського проекту забезпечення продовольчої безпеки", - сказав він. Коли ви фінансуєте когось або інвестуєте в когось, він має стати вашим союзником. Або, як кажуть єгиптяни: ми купуємо людину.
=====================================

Мені здається, що красномовніше за останню фразу сказати просто неможливо. І дуже чітко про корупцію. Щодо неназваного американського кандидата, то він мав виключити Лівію зі списку спонсорів тероризму. Від Саркозі вимагалося зняти відповідальність Лівії та деяких її високопосадовців за збитий (чи підірваний) французький літак і налагодити співпрацю між Францією та Лівією, в т.ч. у військовій сфері (що він і виконав). А про нашу газову (тепер уже й земельну) принцесу – те, що й слід було доказати: написано, що мала надати українські чорноземи. А тим віце-прем’єром, який отримав гроші в аеропорту, вочевидь, мав бути тодішній віце-прем’єр з питань євро-інтеграції Григорій Немиря? Показово!

І на останок. Ми тут усі потішимося, позлорадствуємо, що Жуля черговий раз засвітилася як мама української корупції, й забудемо. А тут же реальний кримінальний злочин у сфері корупційних діянь другої чи й навіть першої за конституційним змістом посади особи в країні. Ало! НАБУ, Ситник, лещенки, шабуніни, центри протидії корупції та всі інші наші борцуни, де ж ви?".