Сердечно вітаємо з Великою суботою

За давніми українськими традиціями у Велику суботу в обов’язки господаря входило наробити свічок і зладнати кошик для посвяти. Жінки ж фарбували крашанки в лушпинні цибулі, або, як кажуть Київщині, «галунять яйця», а в Карпатах — «сливчать сливки». Шкарлупу з яєць, що тріснули або розбилися відносили до річки й пускали на воду, «щоб допливла до рохманів ( померлих душ) і сповістила, що за завтра Великдень».

Крашанки переважно фарбують у червоний, жовтий, синій, зелений і золотистий кольори. Яєць красять 13 (мають тут на увазі 12 апостолів і Спаситель). Найбільше готують червоних крашанок, бо це нагадує про кров Спасителя. Люди вірили, що в свяченому яйці знаходиться сорок милостень, а отже, й перебуває «Дух святий», а тому лушпиння зберігали, щоб підкурити ним людей та худобу від пропасниці. Перше пофарбоване яйце віддавали наймолодшому в сім’ї. Не годиться робити чорних, бо вони нагадують про кров «лукавого».

Раніше випускали з яйця всю рідину, порожнє фарбували і вішали коло ікон. Тепер цей звичай майже забувся, бо хтось сказав, що тоді, коли гримить грім , “той що під греблею сидить” (нечистий), ховається в порожніх крашанках.

Особливо клопітно жінкам у страсну суботу. Адже потрібно напекти пасок, приготувати смажене й варене їство, нафарбувати яєць і посвятити їх у церкві. Відповідно до традицій у свято Воскресіння Христового на столі має бути не менше 12 страв. А найбільше, у суботній день трудиться піч – гріється вода, готується смажене й варене їство, печуться чорні паски, себто паляниці, запікають писанки. Крім того, якщо в четвер не вдалися жовті паски, то їх повторно виробляли у суботу. За різними турботами непомітно спливає день. Як тільки в оселі згустились сутінки на покуті запалюють божницю, яка горітиме цілу ніч. Біля храму, в центрі села, на пагорбах молодь розпалює багаття, котре має горіти доти, доки не проспівають «Христос Воскрес». Вогнища зігрівають тих, хто прийшов на всюношну. Щоб вони змогли зігрітися, почути цікаві казки і перекази. З цим вогнем пов’язана біблейська історія, згідно з якою, коли помирав розіп’ятий Христос, довкіл ватри разом з охороною сидів і Святий Петро.

Велика субота – день доброти, примирення й всепрощення. Сьогодні обов’язково потрібно просити пробачення в усіх, кого могли скривдити. Бажано помиритись з усіма, з ким посварились – не потрібно затьмарювати завтрашнє свято негативними почуттями й емоціями. Також у суботу перед Великоднем обов’язково потрібно роздати милостиню всім нужденним, які зустрінуться на життєвому шляху. Ну а родичі й близькі люди не повинні залишитися без великодніх подарунків.

Як і протягом всього Страсного тижня, у Велику суботу не можна справляти весілля, дні народження, різні торжества й взагалі веселитися. Відповідно до повір’їв, якщо весілля зіграли на Страсному тижні, то молоді разом довго жити не будуть. І, треба сказати, ця народна прикмета найчастіше виявляється справедливою.

У цей день не відмовлялось людям у проханнях. Також у Велику суботу не поминають покійних, це означає, що не ходять на цвинтар. Кожен віруючий напередодні великого свята намагався поводитися праведно, не сваритися ні з ким, не лаятися й утриматися від з’ясування стосунків.

Всі – і дорослі і підлітки намагалися не спати всю ніч. Казали: «якщо проспить всеношну господар, то виляже пшениця, а коли господиня, – льон»; дітей також заохочували до цього різними обіцянками, наприклад в такий спосіб: “якщо не проспиш всюношну, то неодмінно знайдеш кубло дикої качки….” Отже, в суботу люди жили передчуттям великої радості, «що недалечко красне яєчко» – прихід до довгожданого Великодня.

У Католицькій церкві Велика субота – день тиші, коли віруючі моляться й міркують про таємницю Спасіння. У цей день не відбувається літургії, іноді в церквах привселюдно читається Літургія годин. Також у цей день відбувається освячення великодньої їжі. Урочисте великоднє богослужіння, навечерие Великодня починають звичайно опівночі (іноді раніше).

На заутрені Великої Суботи плащаниця обноситься навколо храму, підноситься до відкритих царських воріт і повертається на “гробницю” посередині храму. Літургія у цей день буває пізніше, ніж звичайно, і з’єднується з вечірнею. На службі читаються п’ятнадцять паремій, що оповідають про старозаповітні пророцтва про спасіння людей хресною смертю Спасителя.

Незадовго до півночі у всіх храмах служиться всеношна, на якій плащаницю несуть у вівтар і покладають на престол. Великодню заутреню, урочисте богослужіння, присвячене воскресінню Христа, звичайно починають опівночі. Отже в суботу люди жили передчуттям великої радості — довгожданним очікуванням Великодня.