Що означає для України призначення Трампом нового Держсекретаря - політолог

Новообраний президент США Дональд Трамп запропонував генеральному директорові нафтової компанії ExxonMobil, Рексу Тілерсонові, обійняти посаду державного секретаря. Про це пише у своєму блозі на Новому часі політолог Володимир Фесенко, передають Патріоти України, продовжуючи:

Цій людині приписують тісні зв'язки з Росією, у нього є почесні нагороди від Путіна. Більш того, Тіллерсон нібито виступає за зняття санкцій з Росії.

Що тут скажеш, не найприємніша для України новина. Особливо враховуючи той факт, що в списку кандидатів на цю посаду були приємніші для нас кандидати.

Втім, поки що ми не можемо сказати точно, як буде розвиватися ситуація далі та чи затвердить цю кандидатуру Сенат. В американському Конгресі є чимало прихильників продовження співпраці з Україною. Дуже багато конгресменів критично ставляться до Росії, тому формування опозиції призначенням Тіллерсона цілком ймовірне. Навіть у Республіканській партії не всім подобаються кадрові призначення Трампа. Не виключаю, що новообраному президентові доведеться врахувати їхню думку – такі прецеденти в американській політиці вже були.

Взагалі тема взаємовідносин Трампа із Сенатом потенційно конфліктна. Новообраний президент робить безліч суперечливих, неоднозначних заяв. Не всі його заяви спокійно сприймають конгресмени, зокрема республіканціи. Підтримка Трампа з боку американського парламенту не гарантована – як у кадрових, так і в законотворчих питаннях.

Крім того, зверну увагу на те, що команда Трампа вельми еклектична. Наприклад, міністр оборони відомий досить жорсткою позицією щодо Росії, можливий держсекретар – навпаки. Як це буде поєднуватися в одному уряді?

Уявімо, що Тілерсон дійсно став держсекретарем США, і під його егідою США домовилися з Росією про долю України. Наприклад, про автономію для ОРДЛО. Чи буде це виконано? Ризикну припустити, що домовленості, узгоджені без участі України, не втіляться в життя. Якщо якісь угоди наших західних партнерів не враховують внутрішньополітичний контекст в Україні, вони просто не будуть діяти.

Візьмімо два приклади: угода 20 лютого 2014 року, яка було морально застарілою на момент підписання. Після її підписання ситуація незабаром змінилася: і Майдан не визнав документ, і Янукович утік зі країни. В результаті про угоду всі забули. Інший приклад – нинішня ситуація з Мінськими угодами.

Нарешті, не забуваймо, що позицію США щодо України буде визначати не тільки президент. Він, звичайно, ключова фігура в зовнішній політиці, але якщо буде зберігатися підтримка України з боку Конгресу,