"Сталін розумів, що Гітлер – це велика сила й загроза, і сподівався, що йому вдасться тому догодити", - син Микити Хрущова

Про це розповів професор, доктор технічних наук, учений і публіцист Сергій Хрущов в інтерв'ю засновнику видання "ГОРДОН" Дмитру Гордону, повідомляють Патріоти України.

Напад СРСР на фашистську Німеччину був неможливим, тому що ці країни відрізнялися, як нинішні Північна Корея і США. Про це заявив син Микити Хрущова, першого секретаря ЦК КПРС, професор, доктор технічних наук, учений і публіцист Сергій Хрущов в авторській програмі журналіста Дмитра Гордона на каналі "112 Україна".

Сергій Хрущов зазначив, що його батько розповідав про те, як вождь СРСР Йосип Сталін боявся Адольфа Гітлера.

"Він говорив, що Сталін боявся Гітлера до смерті! Коли Гітлер захопив Париж, Сталін запанікував, йому страшно було одному залишатися на дачі. Адже він розумів, що Гітлер – це велика сила й загроза, і сподівався, що йому вдасться Гітлеру догодити, затримати, щоб той на нас зараз не нападав", – розповів він.

Хрущов додав, що до пакту Молотова–Ріббентропа 1939 року, яким Сталін і Гітлер поділили Європу, не можна застосовувати термін "злочин".

"У той час усі краяли світ: і Гітлер, і Муссоліні, і японці, і Британія, і Франція... Вони домовилися у такий спосіб переділити територію, маючи певну силу. Точніше, сила була в Гітлера, а Сталін погодився відкусити свій шматок. Тому злочин це чи ні – усе залежить від того, хто сьогодні при владі. Як в одному з перекладів у Маршака: "Мятеж не может кончиться удачей – в противном случае его зовут иначе", – підсумував він.

23 серпня 1939 року в Москві було підписано угоду про ненапад між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною.

Угоду підписали міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп і глава Ради народних комісарів, народний комісар закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов. За іменами підписантів договір дістав назву пакт Молотова–Ріббентропа.

Угода мала секретний додаток, що передбачав розподіл сфер взаємних інтересів обох держав у Східній Європі, згідно з яким балтійські держави відходили Радянському Союзу, а Польща – Німеччині. Після нападу Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року угода, як і всі інші радянсько-німецькі договори, утратила чинність.