Старе не демонтували, нове не побудували: Все, що у Гройсмана зветься реформами - це євроремонт в хліву, який прогнив і завалюється - блогер

Заява Володимира Гройсмана про те, що в Україні "найбільший дефіцит - дефіцит майбутнього" - це скоріше вимушена констатація факту. Про це пише на Site.ua політичний експерт Віталій Кулик, зазначають Патріоти України, продовжуючи:

Чинна влада і політикум, як такий, не змогли запропонувати картину майбутнього, яка б стала фокусом суспільного консенсусу. Цього не сталося в силу:

а) неспроможності держав з пострадянським політико-правовим дизайном та олігархічною економікою генерувати живі сенси (як правло, вони створюють штучні уявлення та мертві міфологеми);

б) токсичності атмосфери в самій бюрократичній системі, яка відразу вбивала будь-яку ініціативу або призводила до незворотніх моральних мутацій «агентів змін», які туди потрапляли;

в) через діяльність «каналізаторів» та «порожніх барабанів», які «злили» громадянську активність та готовність до спітворення країни в пустопорожнє малювання програм «за все добре - проти всього поганого».

г) «ефективних менеджерів», що писали законопроекти на коліні, а потім ламали парламент через це ж коліно, щоб ці законодавчі новели прйняти, бо «потрібно перед грантодавцями прозвітувати».

Як наслідок - 80% законопроектів, які вносяться в зал ВР, суперечать діючій Конституції чи іншим законам України.

Скільки «хороших» та «прогресивних» законів прийняла ВР під тиском «пакетів» та «партнерств», в які потім доводилося вносити зміни? А скільки таких законів в зіткненні з реальністю деформувалися на рівні підзаконних актів та управлінських практик, що краще вони б цих законів не писали?

Наприклад, замість подолання дефіциту справедливості, ми отримали його поглиблення. Доступ громадян до правосуддя лише через «цех» адвокатів, не спрощення, а ускладення антикорупційних органів та створення умов для «війни» між ними.

Останній епізод: у спеціалізованих вищих судах (ВАСУ, ВГСУ та ін) «зависло» 140 тис справ. Тепер спеціалізовані суди ліквідовуються і створюється єдиний Верховний суд (всього 200 суддів).

Це має статися 30 березня 2017 року: створення Верховного Суду і призначення суддів ВС за результатами конкурсу, проведеного відповідно до нового закону.

Як стверждують ініціатори та «контролери» судової реформи, завданням цих змін є «недопустити перепризначення корумпованих суддів вищих спеціалізованих судів у новий Веррховний суд». Ціль прекрасна... але що буде із 140 тис справами?

Як стверджують деякі нардепи, на півтора роки (як мінімум) в Україні можна буде забути про справедливість та правосуддя. А ви кажете про «верховенство права»...

Вам запропонують замість «верховенства права» - верховенство закону «про правоту поліцейського».

Бо система в умовах дефіциту справедливості вимушена буде латати дірку хоча б в сфері громадської безпеки. І найпростіший спосіб це зробити - створити механізми поліцейської держави.

Це все є наслідком реалізації ідей «порожніх барабанів» про «ефективний менеджмент», який має «замінити інституційну пам'ять корумпованої бюрократичної машини».

Як наслідок - стару систему не демонтували, а нову не побудували. Зависли. Фактично все, що зараз зветься реформами - це євроремонт в хліву, який прогнив і завалюється.

З одного боку, якщо він впаде - то накриє нас усіх; з іншого боку, нам потрібен не хлів, а будинок. Будинки ж наші політики та «порожні барабани» будувати не вміють.

Тому, коли Гройсман говорить про «дефіцит майбутнього», можна лише порадити: більше візій, стратегічних сесій, робочих груп, дорадчих органів та консультацій з «кишеньковими» громадськими експертами...