Сирійське позорище Кремля, - російський військовий експерт

Обмін медалей «За звільнення Пальміри» на медалі «За взяття Алеппо» проводиться в нагородному відділі Міністерства оборони. Рекомендуємо не поспішати. За даними обізнаних джерел, обидві медалі будуть незабаром міняти на почесний знак «За оборону Хмеймім». Так пише у своєму блозі російський журналіст та військовий експерт Олександр Гольц, передають Патріоти України.

Не виключаю, що подібні оголошення з'являться у військовій пресі. Кремлівські пропагандисти по максимуму використовували успіх сил Асада, підтриманих російською авіацією, які навесні взяли Пальміру. Це справді вражало. Стародавнє місто, чиї пам'ятники знищувалися варварами з «Ісламської держави», повернено цивілізованому світові. Туди негайно були відправлені сапери для розмінування. А слідом за ними вчені – щоб визначити перспективи відновлення. Апофеозом стали виступи найулюбленіших Путіним музикантів у визволеному місті. Симфонічний оркестр серед древніх пам'яток – ну які ще потрібні докази того, що Росія виключно безкорисливо діє на міжнародній арені?

І ось тепер сталося позорище. Практично за добу терористи повернули собі Пальміру. Сирійське військо втекло, залишивши противнику багаті трофеї, включаючи бронетехніку. Російські льотчики, які вчинили понад 60 бойових вильотів, не змогли переламати ситуацію. Експерти дивуються, як сталося, що наші військові, чиї дрони, як вони запевняли, контролюють усю сирійську територію, проспали концентрацію п'яти тисяч бойовиків. Розвідка, яка ще недавно володіла здатністю відразу визначати національну приналежність знищених терористів, не побачила висунення суттєвих сил противника. Досвідчений Юрій Балуєвський, колишній начальник Генштабу, не приховує подиву: «Хоч би яка була сирійська армія, але не відстежити зосередження сил противника в районі Пальміри... Це неправильно. Так не повинно бути. І мої колеги, які там є — я теж не розумію їх. У сирійців, можливо, немає таких можливостей, як у нас. Але ми-то куди дивилися...»

Насправді дивуватися нічому. Виходячи з політичних міркувань (процес передачі влади у Вашингтоні і невизначеність майбутньої політики США дають Москві свободу рук), потрібно було швидше взяти Алеппо. Між тим, незважаючи на потужну авіаційну підтримку, воювати за Асада на землі нікому. Наскільки можна зрозуміти, всі ресурси поповнення урядової армії вичерпані за роки громадянської війни. Іранських і палестинських «добровольців», так само як і підрозділів правильних терористів з ліванської «Хезболли» недостатньо. Усі резерви було перекинуто в Алеппо. Туди ж, очевидно, було переміщено і засоби російської розвідки (чиї можливості, підозрюю, були дещо перебільшені вітчизняним телебаченням). На прикриття Пальміри сил не залишилося зовсім.

Чим не забарилися скористатися терористи з «Ісламської держави». Очевидно, що сирійська війна нічим не відрізняється від звичайної «партизанської війни», в якій за останні десятиліття жодній регулярній армії не вдалося здобути перемогу над напіввійськовими формуваннями. Справа в тому, що за відсутності лінії фронту регулярна армія послаблює себе в результаті кожної перемоги – намагаючись контролювати взяті території. А напіввійськові формування, не пов'язані необхідністю захищати якісь території, володіють свободою маневру і завдають удару там, де урядових військ мало.

На жаль, і політичне лицемірство часом негативно позначається на військовій стратегії. Кремль вліз у сирійську громадянську війну зовсім не для боротьби зі світовим тероризмом. Він намагався вирішити одночасно дві задачі. По-перше, примусити Захід до якогось діалогу після анексії Криму і гібридної війні на Донбасі. По-друге, захистити диктатора, який, на думку Путіна, має законне право тиранити свій народ. Тому Росія в Сирії воює не стільки з терористами з «Ісламської держави» (звільнення Пальміри навесні – швидше виняток), скільки з ворогами Асада. Наслідки, як бачимо, не забарилися.

Оскільки свіжих сил у Асада не з'явиться, то через кілька успішних операцій бойовиків російські стратеги з'являться до Путіна і спробують переконати його в необхідності широкомасштабної наземної операції. На кшталт тієї, чий сценарій програли в ході навчань «Центр-2015». Тоді, нагадаю, за сценарієм, країну, «захоплену терористами», окупувало 100-тисячне російське угруповання. Російське військове керівництво продумує такий варіант. У Думі знаходиться законопроект, що дозволяє Міністерству оборони укладати короткострокові контракти на службу в армію. Практично це означає вербування необхідної кількості гарматного м'яса на конкретну військову операцію. В результаті Росія остаточно загрузне в сирійських пісках. Адже генерали завжди обіцяють швидку перемогу.