Театральний режисер розповів, як сприймають Україну звичайні європейці

Директор відомого в Україні театру «Золоті ворота» Стас Жирков, в ефірі авторської програми Миколи Княжицького на одному з каналів розповів, чому для європейців Україна залишається такою ж невідомою, як і 25 років тому, передають Патріоти України з посиланням на Еспресо.TV.

Стас Жирков констатував, що Україна програє Росії інформаційну війну у західноєвропейському медійному та інформаційному просторі, не використовуючи при цьому прекрасні безкоштовні шанси промоції. «Наприклад, моя вистава в Магдебурзі - це ж прекрасний і безкоштовний шанс для нашого посольства в Німеччині зробити промоцію України. Але вони навіть неспроможні приїхати на виставу. Тому я розумію, що цей механізм не спрацьовує", - обурюється режисер.

Головний його висновок полягає в тому, що українське мистецтво недостатньо представлене у Європі. «Це моє ставлення і можливо зараз на мене хтось образиться, але ми для них - як Папуа–Нова Гвінея. Вони про нас майже нічого не знають». Жирков вважає, що усі ці історії про загальновідому у світі українську культуру - вигадки. «І цей факт треба прийняти не ображаючись і йти далі, створюючи оту нову українську культуру з усіма тими крутими фактами, які у нас там є", - підсумував він.

На думку Жиркова, німецький театр на сьогодні є "найсильнішим в Європі", тому що побудований на інших організаційних принципах. "Найголовніше, що ти постійно маєш працювати в команді. Тобто, у них після Другої світової війни виробився оцей механізм, що немає однієї якоїсь людини, якій я цілковито довіряю - ти все маєш перевіряти через команду. І у них постійно оця система зустрічей: ти маєш з художниками окремо зустрітися, окремо ще з кимось - весь час якісь зустрічі, обговорення тощо. І я тільки потім зрозумів, як це на справді круто працює" – розповів театрал.

Залишається лише сподіватися, що наші дипломати сприймуть належним чином критику і зроблять необхідні висновки. Адже, в умовах гібридної війни, Україні вкрай необхідний позитивний імідж в світовому інформаційному просторі. І театр, в цьому контексті, може стати не останньою складовою образу нашої країни.