Традиційна споконвічна українська мультиварка (фото)

Відоме значення варистої печі, домашнього вогнища в житті українського народу. Піч у хаті займала центральне місце – на неї клали новонародженого, на ній і віку доживали. У приказках відображено шанобливе ставлення до печі і виключна жіноча її приналежність: «піч – мати», «баба тоді хоробра, як на печі», «старій бабі і на печі холодно», «жіноча річ коло припічка», «ні до печі, ні до речі», «треба це в комин записать (як хто хвастає)», «шургич у піч (як бовкне хто дурницю)», «мовчи, бо піч у хаті», «побалакаєш, як у піч укинеш», «як не ладиться, то і в печі дрова не горять», «коли Бог не годить, то й огонь не горить», «чи я в такий час родився, чи в таку минуту хрестився: у багатого повна піч та горить, а у мене одно поліно та й те не горить (жалоба на одну дитину)», «на мені тільки піч не була», «Бог знайде, хоч і в печі замуруйся», «від смерті і в печі не замажешся», «не з однієї печі хліб їв і не один борщ куштував», «сіль тобі у вічі та вода, та печина в зуб (тому, хто заздрить)», «сіль тобі та печина, та болячка між очима», «дівчиною повна вулиця, а жінкою повна піч».

При будівництві печі, господині намагаються задобрити пічників. Щоб піч не диміла, добре підпікала хліб, довго тримала тепло і мало вимагала дрів. Перше витоплювання нової печі вимагало дотримання обряду. Зокрема в Харківщині, в Куп’янську, це робили так: «Покладуть в піч житньої соломи і прутик два чи три свяченої верби. Тоді підуть до сусідів, випросять сірників і запалять солому. Дивляться на вогонь: як вогонь горить ясно, то жити буде весело, як темно горить – то життя буде плохе, як іде дим у хату, то у тій хаті часто спір і бійка між господарями та господинями». У хуторі Єгорівка, Куп’янського повіту, перед запалюванням вогню в новій печі господиня брала хлібну лопату, робить над устям знак хреста і говорить: «Господи, поможи в добрий час у новій печі топити!». Повторює тричі і ставить у піч новий, ще не бувший у вжитку глиняний горщик на вогонь. Якщо горщик від вогню не лопне, то піч добре зроблена, а якщо горщик трісне – то піч перекладають заново.

Перший раз топити в новій печі годилося не соломою, а дровами і нічого в ній не варити. Коли дрова перегоряли в ній, потрібно посадить в піч кілька хлібів (непарну кількість – парну кількість знаюча господиня не посаде в піч). У один із них вліпити зверху недогорілу вуглину. Якщо ця вуглина, коли вийняти хліб із печі виявиться перегорілою або стане попелом, господарі дому матимуть у всьому удачу, щастя. В іншому разі неперегоріла вуглина є ознакою того, що в цю хату хоч і не входь жити: «добра не буде».

Вимітати в печі потрібно завжди чистим помелом, інакше образиться вогонь і щось за це знищить. Піч мусить завжди чисто підметена, вогонь лежить в куточку, прикритий попелом, і для нього завжди має бути приготована дровина. Звичай не залишати піч без води пояснюють на Куп’янщині тим, що в печі постійно іде спір між Богом і вогнем. Вогонь погрожує все знищити на землі і Богу важко буває його переспорити, якщо в печі немає горщика з водою. Тож для допомоги Богу і варто завжди мати в печі воду: «Треба, щоб гола піч ніколи не була, класти в піч в неї дровину і становити посудині воду. Як прийдеться переходити через пекло, так переходитимеш по цій дровині» (слобода Кругляковка). В Куп’янську вірили, що на тому світі доведеться не переходити, а переповзати на животі через пекло по розпеченому, на подобу «пічного череня» мосту. Тим жінкам, що клали дровину в піч, легше буде повзти по них, а тому легше буде перебратися через пекло.

Посадивши в піч паски, тією ж лопатою, що садили паски, зображають хрест навхрест у всі кутки хати, приказуючи: «геть таракани і стоноги з нашої хати». Існували повір’я і стосовно попелу після нагрівання печі для випікання пасок і насіння льону.
Якщо молоко, що стояло в печі збігало, на те місце, де стояв горщик, кидали сіль. Це робили для того, щоб у корів не тріскалися дійки. Інші ж, передбачливі господині, перш ніж поставити в піч горщик з молоком, завжди кидають з тією ж метою дрібку солі на вогонь.

З молодої, яка вперше приїхала в дім Молодого, хустку з голови знімала кухарка і клала її на піч.
Загалом, піч замала значне місце в народній медицині і в народній демонології. Вважалося, що коли в печі виллється з горщика яке-небудь вариво, хтось із родини помре чи піде з дому.

Олена Щербань

Джерело