У 1930-ті оголосили шпигунами і сім'ями вислали на каторжні роботи в Сибір: Як СРСР знищував багатотисячну шведську громаду в Україні

У 1930‑ті роки радянська влада фактично знищила багатотисячну шведську громаду, яка проживала в Україні.

У січні 1962 року на радянські екрани вийшов фільм Олександра Роу за Миколою Гоголем - Вечори на хуторі біля Диканьки. Колоритну роль козака Чуба зіграв Олександр Хвиля, який навіть російською говорив з українським акцентом. Однак його батьки були справжніми шведами. Яких в Україні було чимало. Про це пише видання Новое Время, передають Патріоти України.

Місцева шведська громада до того часу мала більш ніж півторастолітню історію. Але радянські часи стали для неї згубними. В середині 1930‑х років більшість з 3,5 тис. нащадків скандинавів, що проживали на півдні України, звинуватили в шпигунстві і відправили разом з сім'ями на каторжні роботи в Сибір і Карелію. До наших днів у Херсонській області збереглася лише невелика група шведів - трохи більше 100 чоловік.

Шведські діти миють руки перед їжею

Україна обітована

В1721 році Російська імперія отримала владу над Східною Прибалтикою, яка входила в зону шведських інтересів. Разом з нею Петербургу відійшли і кілька островів у Балтійському морі. На одному з них - Даго, або Хійумаа, - проживала шведська селянська громада, яка конфліктувала з місцевими аристократами. У 1791 році остров'яни звернулися до імператриці Катерині II з проханням прийняти їх у своє підданство.

Шведи з Даго хоча і жили при монархічному ладі, могли обирати свого депутата до парламенту, про що в Росії ще й не мріяли.

Катерина II прийняла прохання, але з умовою, що нові піддані оселяться в Причорномор'ї, відвойованому d Османської імперії. Добиратися до місця проживання колоністи мали своїм ходом. З тисячі остров'ян до херсонських степів по російських дорогах дійшли менше половини.

Жителі Альт-Шведендорфа залишають рідне селищеЖителі Альт-Шведендорфа залишають рідне селище / Фото: DR
На місці їх чекала винагорода: якщо на рідному кам'янистому острові вони не мали і клаптика придатної для обробітку землі, то на новому місці проживання їм дісталися родючі угіддя. У результаті на півдні сучасної України виросло поселення Альт-Шведендорф.

За наступне століття скандинави міцно утвердилися на українських землях. До того ж зуміли встановити зв'язки з історичною батьківщиною, звідки отримували постійну моральну і матеріальну підтримку, завдяки чому побудували церкву і відкрили бібліотеку.

Червоні експерименти

Лихоліття Громадянської війни в Російській імперії і перші голодні роки більшовицької влади викликали у керівництва Швеції занепокоєння долею своїх співвітчизників в Україні. У 1921 році воно звернулося до Москви з проханням дозволити жителям Альт-Шведендорфа виїхати на історичну батьківщину. У Кремлі почали торгуватися. Але розгнівалися самі українські шведи, які звикли до херсонської землі: тут були їхні будинки з полями і фермами.

З Стокгольма в Альт-Шведендорф вирушили емісари вмовляти співвітчизників залишити нестабільну Україну. Переговори з більшовицькою владою та українськими шведами тривали майже вісім років. І в 1929 році Москва таки дозволила шведендорфцям виїхати, але з умовою, що вони візьмуть з собою тільки те, що зможуть відвезти в пасажирських поїздах. Згнітивши серце шведи залишили Херсонщину.

Існуючі в Швеції умови нас не задовольняють, - Петер Кнутас і Вольдемар Утас у листі до уряду Радянської України

Щоб підбадьорити співвітчизників, організатори евакуації пообіцяли їм підйомні. По дорозі їх годували і поїли дивовижним напоєм - кавою. А після прибуття в Стокгольм їх зустрічав і приймав у ресторані принц Карл.

Однак через чотири місяці емігранти попросилися назад. “Від'їзд був необдуманим кроком. Через місяць ми вже переконалися, що існуючі в Швеції умови нас не задовольняють як щодо кліматичних умов, так і в економічному та політичному сенсі", - писали у своєму зверненні до уряду радянської України Петер Кнутас і Вольдемар Утас. Від імені відразу трьох сімей вони просили владу СРСР дозволити їм повернутися в Україну. Додатково шведи уточнили: "Ми нічого не маємо проти колективізації і обіцяємо підтримку всім заходам радянської влади".

Багато колоністів-шведів з числа тих, хто виїхав, вступили в Швеції у місцеву комуністичну партію, вважаючи, що це послужить надійним доказом лояльності до радянської влади.

Сім'ям Кнутаса і Утаса дозволили повернутися в 1929 році. Обох навіть призначили керівниками партосередку в Альт-Шведендорфі, який перейменували у Старошведське. Те ж відбулося з сотнями інших шведів.

Перші кілька років скандинавські колоністи, як і інші нацменшини, сприймали радянську владу з ентузіазмом. Уряд розпорядився про створення національних колгоспів. В Україні з'явилися єврейські, польські, німецькі та циганські господарства. Наркомзем навіть виділяв від 350 до 500 руб. на рік кожній сім'ї, яка вступала в колгоспи.

Шведи та їхні давні сусіди в Україні - німці-колоністи, вступивши в колгоспи, масово ігнорували інші комуністичні нововведення. “Про більшовизм німецький селянин знати нічого не хоче, - писав у 1926 році консул Німеччини Вернер Стефані. - Не хоче визнавати поділу на кулака, середняка і бідняка, якого в німецьких колоніях взагалі не існує, і ніяк не підтримує зусилля з залучення сільської молоді в піонери і комсомол". Дипломат підкреслював, що німецька молодь підпорядковується суворій сімейній дисципліні, і це гальмує проникнення нових ідей в її середовище. Мовляв, молодь вказує пальцями на тих, хто бере участь у піонерському русі.

Шведська сім'я по дорозі з України п'є каву

У Союзі тоді ж почали утворювати національні райони, і українські шведи з німцями відчули себе впевнено. Герберт Бітнер, представник Центральної комісії нацменшин, повідомляв: "Був випадок, що населення села Карлсруе (під Миколаєвом) зажадало відкликання уповноваженого, відрядженого в село для хлібозаготівлі, який не володіє німецькою мовою".

Але добрі часи минули в 1932-33 роках, коли комуністична влада організувала в Україні голодомор. Шведська громада вирушила було назад у Скандинавію. Але цього разу їй не дозволили виїхати, а лідерів, які домагалися дозволу покинути СРСР, виключили з партії і відправили в табори.

Шведський голодомор

У голодні роки шведам і німцям пощастило більше, ніж українцям. З Європи вони отримували продовольчі посилки і навіть грошові перекази. Організація торгівлі з іноземцями (Торгсин) всіляко це заохочувала, оскільки допомога приходила в валюті, настільки необхідній Кремлю. Валюту міняли за зручни для влади курсом і видавали реципієнтам перекази в радянських рублях.

З дозволу союзного керівництва Торгсин організував рекламну кампанію в західних засобах масової інформації, закликаючи висилати валюту родичам і співвітчизникам в СРСР.

Мешканка Старошведского Альвіна Хінас писала в березні 1934 року в Швецію рідним: “Ми отримали один фунт стерлінгів з Гетеборга. Юхан вчора був у Торгсині в Каховці. Це був ангел божий, який приніс нам на Великдень такий подарунок. За фунт стерлінгів ми отримали 8 руб. 84 коп.".

Інший мешканець колонії Густав Аннас згадував: “У жахливому 1933 році голод нас не сильно зачепив: прийшли продуктові посилки від земляків, шведського Червоного хреста. Сім'я у нас була велика: мати народила 11 дітей. Врятували ці посилки багатьох людей. Чого не скажеш про нещасних українців: їм допомоги ніхто не надсилав. Більш того, у них забрали все до крихти. І вихід був у них один - помирати голодною смертю".

У Швеції переселенців з України зустрічали в ресторані / Фото: DR
У січні 1933‑го Старошведське стало лихоманити. Колгоспні збори почали скидатися на антирадянські мітинги. На одному з них Маттіас Нурберг, який колись просився повернутися в СРСР, запитував: “Навіщо нам колгоспи? Працюємо, працюємо, а хліба немає, сидимо голодні. Краще провадити індивідуальне господарство". А його односелець Юліус Хансас додав: "Я в цьому колгоспі не здохну і сподіваюся втекти до Швеції через Бессарабію".

Жінки Старошведского написали листа на історичну батьківщину з розповіддю про критичний становище в селі: “Ми згрішили проти Швеції і шведів і продемонстрували величезну невдячність. Але ми не відали, що творили. У селі немає ні їжі, ні гасу. У магазині продаються тільки комуністичні книжки, плакати та інше сміття. Якщо ви християни, ви повинні пробачити нас. Подумайте про наших невинних дітей".

У квітні 1933 року впливовий депутат шведського парламенту Густав Ольссон звернувся до міністра закордонних справ своєї країни Рікарда Сандлера і короля Швеції Густава з проханням втрутитися в долю радянських шведів. “В радянській Україні відбувається катастрофа, голод, якого ще не знала історія, - писав він. - Незважаючи на це, Радянський Союз заперечує голод, а Ліга Націй [довоєнний аналог ООН] не вживає ніяких дій. Між тим серед жертв голоду - представники народів Європи: шведи, латиші, естонці, і поляки". Але всі подібні відозви залишалися без результату.

Свої чужинці

Голод був лише першим ударом. Наступний - остаточний - в 1937 році завдав радянський лідер Йосип Сталін, розв'язавши великий терор. Навесні він звернувся до депутатів Верховної Ради СРСР: “Ми з вами багаті, і на нас почали звертати увагу жадібні країни і фашистські держави. Яке же у нас з вами є засіб боротьби проти них? Корчувати їхніх агентів, корчувати їх - ось наш з вами засіб боротьби". Агентами стали всі, в тому числі і представники нацменшин.

У той час Кремль сформулював кілька мемів, які досі використовують політики та публіцисти в сучасній Росії. Джозеф Девіс, посол США в Москві в 1936-38 роках, зазначав, що понять п'ята колона і внутрішня агресія до початку сталінських чисток в радянській пропаганді не було. Кремль запозичив їх з риторики німецьких нацистів.

У серпні 1937 року керівники областей СРСР отримали з Кремля шифротелеграмму з наказом: "Організувати по районах 2-3 відкритих показових процеси над ворогами народу, шкідниками сільського господарства, широко висвітливши перебіг судових процесів у місцевій пресі". Вже у вересні в Одеській області, наприклад, провели кілька подібних судилищ над шкідниками та шпигунами.

Перш за все на лаву підсудних потрапляли люди, які розмовляли російською з акцентом. Або ті, хто мав які‑небудь зв'язки з капіталістичним світом.

Серед останніх опинилися і колоністи-шведи, яких комуністична влада взялася садити в табори.

Принц Карл зустрічає співвітчизників з Альт-Шведендорфа / Фото: DR
Агроном Карл Андерссон, швед за національністю і комуніст, згадував про шокуючі умови в радянських тюрмах: “Поводження співробітників з ув'язненими було нормальним, але санітарно-гігієнічні умови були жахливими. 40 осіб або навіть більше були розміщені в одній камері, і простір камери набивався так щільно, що ми змушені були спати на лавках один на одному".

Андерссон відбував термін за організацію еміграції з Херсона до Швеції. Він писав, що взимку ув'язнені отримували лише по 150-200 г хліба, при цьому відпрацьовували пайок. Робота була в степу, за 7 км від в'язниці, ув'язнені йшли туди і назад пішки. Тривалість трудового дня - з 5:00 до 21:30.

Частина українських шведів, рятуючись від репресій, почали змінювати свої паспортні дані. Так, актор-початківець Александр Брессем, родом з шведської сім'ї, яка жила в Донбасі, став Олександром Хвилею. Це допомогло йому уникнути проблем і стати популярним виконавцем колоритних українських персонажів.

Але основна частина колоністів не врятувалася від таборів і заслання, куди їх відправляли цілими сім'ями.

У результаті до початку 1940‑х з шведської громади в Україні майже нікого не залишилося. А село Старошведське отримало назву Зміївка.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Великий бокс: Легендарний філіппінський спортсмен завоював пояс суперчемпіона (фото, відео)

неділя, 21 липень 2019, 10:49

Легендарний філіппінський боксер Менні Пакьяо (62-7-2) переміг американця Кіта Турмана (29-1) і завоював пояс суперчемпіона за версією Всесвітньої боксерської асоціації (WBA) в напівсередній вазі. Поєдинок відбувся 20 липня в Лас-Вегасі (США) на знамен...

Таіланд провів масштабні маневри з українською бронетехнікою (фото)

неділя, 21 липень 2019, 10:37

Таїланд продовжує активну експлуатацію українських танків БМ «Оплот-Т» та сімейства бронемашин на базі вітчизняної моделі БТР-3. Так, 14 травня ц.р. відбулися чергові спільні навчання підрозділів Королівського корпусу морської піхоти, Сухопутних військ...