Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації.
Гойдалися причали і привози.
Світилися кіоски, мов кіотики.
А повінь заливала верболози
по саме небо і по самі котики.
О, як було нам весело, як весело!
Жили ми на горищах і терасах.
Усе махало крилами і веслами,
і кози скубли сіно на баркасах.
І на човнах, залитими кварталами,
коли ми поверталися зі школи,
дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами
балкончиків причалені гондоли.
І слухав місяць золотистим вухом
страшні легенди про князів і ханів.
І пропливав старий рибалка Трухан.
Труханів острів... острів Тугорханів...
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев'яної Венеції.
Саме такі слова демонструють багатство, влучність та гумор зберігають особливості українських говорів і показують багатство мови . В українській мові є чимало давніх і діалектних смачних слів, які демонструють багатство, влучність та щирий народний гу...
12 серпня за новим церковним календарем (25 серпня за старим) - день пам'яті мучеників Фотія, Аникити та інших, які постраждали за віру в III-IV століттях. У народі день прозвали Фотя Повітковий. За старим календарним стилем і що можна й не можна робит...
