Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації.
Гойдалися причали і привози.
Світилися кіоски, мов кіотики.
А повінь заливала верболози
по саме небо і по самі котики.
О, як було нам весело, як весело!
Жили ми на горищах і терасах.
Усе махало крилами і веслами,
і кози скубли сіно на баркасах.
І на човнах, залитими кварталами,
коли ми поверталися зі школи,
дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами
балкончиків причалені гондоли.
І слухав місяць золотистим вухом
страшні легенди про князів і ханів.
І пропливав старий рибалка Трухан.
Труханів острів... острів Тугорханів...
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев'яної Венеції.
Противник (російські війська) продовжує наступальні дії в смузі своєї 58-ї загальновійськової армії (ОА) угрупування військ (УВ) «Днепр», аби дістатися своїми передовими частинами і з’єднаннями ближніх підступів до міста Запоріжжя з півдня та південног...
«Космічний» — так Володимир Зеленський 18 вересня охарактеризував дефіцит українського бюджету під час першого Карпатського саміту на Івано-Франківщині. Кількома днями раніше схожа риторика прозвучала з уст прем’єр-міністра Сергія Корецького, який назв...
