Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації.
Гойдалися причали і привози.
Світилися кіоски, мов кіотики.
А повінь заливала верболози
по саме небо і по самі котики.
О, як було нам весело, як весело!
Жили ми на горищах і терасах.
Усе махало крилами і веслами,
і кози скубли сіно на баркасах.
І на човнах, залитими кварталами,
коли ми поверталися зі школи,
дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами
балкончиків причалені гондоли.
І слухав місяць золотистим вухом
страшні легенди про князів і ханів.
І пропливав старий рибалка Трухан.
Труханів острів... острів Тугорханів...
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев'яної Венеції.
У липні 2026 року російські окупанти максимально інтенсифікували застосування ракетних засобів терору, встановивши низку рекордів як за загальною кількістю, так і окремими модифікаціями. А ось задіяння дронів-камікадзе було досить помірним – але це не ...
2 серпня за новим церковним календарем (15 серпня за старим) - перенесення в столицю Візантії з Єрусалима мощей апостола від сімдесяти Стефана, папи Римського. У народі день прозвали Степан Сіновал. За юліанським календарем відзначають день пам'яті про...
