Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації.
Гойдалися причали і привози.
Світилися кіоски, мов кіотики.
А повінь заливала верболози
по саме небо і по самі котики.
О, як було нам весело, як весело!
Жили ми на горищах і терасах.
Усе махало крилами і веслами,
і кози скубли сіно на баркасах.
І на човнах, залитими кварталами,
коли ми поверталися зі школи,
дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами
балкончиків причалені гондоли.
І слухав місяць золотистим вухом
страшні легенди про князів і ханів.
І пропливав старий рибалка Трухан.
Труханів острів... острів Тугорханів...
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев'яної Венеції.
"Досі немає абсолютного однозначного визнання Європою та США необхідності поразки Росії", - пише Олександр Красовицький, український видавець, генеральний директор і основний власник видавництва "Фоліо", передають Патріоти України. "1. Процеси пришвидш...
Ті, хто хоча б раз користувався радянською постільною білизною, добре пам’ятають дивну деталь, якої сьогодні майже не зустрінеш, — підковдру з отвором у вигляді ромба просто посередині. Для сучасної людини це може виглядати як дизайнерський експеримент...
