

Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації.
Гойдалися причали і привози.
Світилися кіоски, мов кіотики.
А повінь заливала верболози
по саме небо і по самі котики.
О, як було нам весело, як весело!
Жили ми на горищах і терасах.
Усе махало крилами і веслами,
і кози скубли сіно на баркасах.
І на човнах, залитими кварталами,
коли ми поверталися зі школи,
дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами
балкончиків причалені гондоли.
І слухав місяць золотистим вухом
страшні легенди про князів і ханів.
І пропливав старий рибалка Трухан.
Труханів острів... острів Тугорханів...
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев'яної Венеції.
Сьогодні 13 квітня. . Триває 1510 доба мужньої оборони України проти повномасштабної навали російських окупантів. Незважаючи на гучні заяви по “перемир’я”, бойові дії не припинилися: російські війська продовжували штурми, використовували дрони та перег...
Щоденне вітання, яке ми вимовляємо автоматично, може виявитися не зовсім правильним із погляду мовних норм. Фраза «Доброго дня», хоч і звична, викликає зауваження у мовознавців, передають Патріоти України. Згідно з правилами українська мова, нормативно...