Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації.
Гойдалися причали і привози.
Світилися кіоски, мов кіотики.
А повінь заливала верболози
по саме небо і по самі котики.
О, як було нам весело, як весело!
Жили ми на горищах і терасах.
Усе махало крилами і веслами,
і кози скубли сіно на баркасах.
І на човнах, залитими кварталами,
коли ми поверталися зі школи,
дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами
балкончиків причалені гондоли.
І слухав місяць золотистим вухом
страшні легенди про князів і ханів.
І пропливав старий рибалка Трухан.
Труханів острів... острів Тугорханів...
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев'яної Венеції.
Бригада сильна тоді, коли кожен на своєму місці. Хтось веде вогонь, хтось керує дроном, хтось розміновує шлях, хтось рятує життя, а хтось допомагає втриматися морально. 127 Харківська ОВМБР запрошує до команди. Серед вакансій:. Не знаєш, яка посада тоб...
Спробуйте простий експеримент. Назвіть, скільки грошей зараз на вашій картці. Можливо, ви відповісте майже до гривні, бо банківський застосунок давно став частиною дня. Тепер друге запитання. Який у вас рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільност...
