Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації.
Гойдалися причали і привози.
Світилися кіоски, мов кіотики.
А повінь заливала верболози
по саме небо і по самі котики.
О, як було нам весело, як весело!
Жили ми на горищах і терасах.
Усе махало крилами і веслами,
і кози скубли сіно на баркасах.
І на човнах, залитими кварталами,
коли ми поверталися зі школи,
дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами
балкончиків причалені гондоли.
І слухав місяць золотистим вухом
страшні легенди про князів і ханів.
І пропливав старий рибалка Трухан.
Труханів острів... острів Тугорханів...
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев'яної Венеції.
Сьогодні минає рівно 500 років від дня, що став точкою відліку до народження нової Європи. 29 серпня 1526 року на болотистій рівнині поблизу містечка Могач зіткнулися два світи – блискуче, але внутрішньо розколоте Угорське королівство, яке століттями с...
Костянтинівське напрямок. Противник (російські війська) продовжує активні штурмові дії з метою повного захоплення Костянтинівського району оборони Збройних сил України (ЗСУ) та створення сприятливих умов для подальшого просування своїх передових частин...
