Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації.
Гойдалися причали і привози.
Світилися кіоски, мов кіотики.
А повінь заливала верболози
по саме небо і по самі котики.
О, як було нам весело, як весело!
Жили ми на горищах і терасах.
Усе махало крилами і веслами,
і кози скубли сіно на баркасах.
І на човнах, залитими кварталами,
коли ми поверталися зі школи,
дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами
балкончиків причалені гондоли.
І слухав місяць золотистим вухом
страшні легенди про князів і ханів.
І пропливав старий рибалка Трухан.
Труханів острів... острів Тугорханів...
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев'яної Венеції.
У Севастополі після ракетного удару загорівся штаб авіації Чорноморського флоту РФ на вулиці Гоголя. У будівлі не залишилося цілих вікон, а після влучання у двір штабу виносили чорні мішки, можливо з тілами загиблих окупантів, передають Патріоти Україн...
У війнах є правило: можеш-робиш. Якщо кричиш і лякаєш — то, напевне, не можеш. Але намагаєшся досягти результату іншими методами: залякуванням, сіянням паніки, зневіри, розбрату…. Реакція іноземних посольств на погрози росії «знищити Київ» і поради «ев...
