Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації.
Гойдалися причали і привози.
Світилися кіоски, мов кіотики.
А повінь заливала верболози
по саме небо і по самі котики.
О, як було нам весело, як весело!
Жили ми на горищах і терасах.
Усе махало крилами і веслами,
і кози скубли сіно на баркасах.
І на човнах, залитими кварталами,
коли ми поверталися зі школи,
дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами
балкончиків причалені гондоли.
І слухав місяць золотистим вухом
страшні легенди про князів і ханів.
І пропливав старий рибалка Трухан.
Труханів острів... острів Тугорханів...
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев'яної Венеції.
Повага до пам’яті поляків, не може означати відмову українців від власного сумління та знецінення пам'яті до тих, хто загинув за Україну в боротьбі із радянськими та гітлерівськими окупантами. Українсько-польський історичний діалог не може будуватися з...
Сьогодні, 14 червня, виповнюється 135 років від дня народження Євгена Коновальця – одного з найвпливовіших націоналістичних українських діячів першої половини ХХ століття. Зміст. 1.Син вчителів із Зашкова. 2.Маківка, полон і революція. 3.Між Скоропадсь...
