"Вас злять мої дописи? Вмотивуйте мене, щоб я вас не злила. Хоч би як ви не волали, Україна буде соборна і українська" - Лариса Ніцой

Письменниця наголосила, що належить до українського народу і має право на свій шмат саме українського простору.

Лариса Ніцой. Фото:gazeta.ua

"Про мотивацію і час." - пише у своєму Facebook українська письменниця Лариса Ніцой, передають Патріоти України, і продовжує:

– Ви далжни нас матівіравать, чтоби ми палюбілі ваш ураїнскій ізик і захатєлі на ньом разгаварівать.

Я українка на українській землі. Я розмовляю українською мовою, поважаю українську історію, українські традиції, захоплююся історичними українськими особистостями та славним минулим свого народу.

Я – українка, яка плаче над долями убієнних українців у Соловках, Биківнях, Бабиних ярах, Корюківках.., тужить над мільйонами українських загублених доль.

Я – українка, яка боїться до кінця уявити, що відчуває мама, в якої на очах вмирає дитинка і просить їсточки, а в мами немає що дати, бо все забрали.

Я – українка, яка боїться відчути, що відчували ті тисячі і тисячі українських поетів, музикантів, акторів, учених, які з вибитими щелепами, переламаними кістками і розбитими головами, заюшені кров’ю, чекали в казематах того ж Жовтневого палацу розстрільної ночі, а це ж були чиїсь синочки і доні, сестри і брати, мами і тати, і я боюся собі уявити, що відчували їхні рідні.

Я боюся уявити, як стояла Марія Крушельницька під тим палацом, а в цей час розстрілювали її двох синочків-соколиків, двох юнаків, поета і художника.

Материне серце не витримало – уже з неба дивитиметься, як убиватимуть ще трьох її дітей і чоловіка, високоосвічених, високоінтеліґентних українців, які мріяли і мали всі шанси прославити Україну.

Я боюся уявити, скільки ще було таких Марій.

Я – українка, яка й досі боїться намалювати собі в уяві, що відчували ті, кого витягали з теплих домівок у чому були і вантажили в вагони, а в їхні теплі хати, збудовані власними ручечками, в їхні родинні гніздечка на все готове заселяли чужих, які потім скажуть, що "здєсь всєгда так било, а ви нікто".…

Я – українка, багато що боюся собі уявити з того, що пережив мій народ. Якщо скласти той весь український біль докупи і придумати прилад, який би той біль виміряв, то я боюся уявити, якої потужності чи сили буде та величина.

Я – українка. Я належу до свого українського народу, який розправляє плечі. Я мрію про відродження його могутності і слави. Я мрію про наше процвітання.

Як ми можемо процвітати, якщо ви нам дихати не даєте?! Ми маємо право на свій шмат простору. Свого, українського. У вас є все. Ваше середовище всюди.

У нас немає нічого. Куди не піди – все ваше: музика, телебачення, газети, радіо… Немає такого сантиметру в цій країні, куди б від вас можна було сховатися. Ви – скрізь. Ви що-небуть чули про особистий простір? Ви свій особистий простір поширили на нас. У нас, українців, свого простору немає.

Ви. Відібрали. У нас. Усе. Що вам ще від нас треба? Щоб ми вас "матівіровалі"?

Я. Вас. Мотивувала. 30 років. Ви – злодюги. Ви вкрали в мене мої безцінні 30 років життя, а віз і нині там. Ви крадете в українців найдорожче – час.

А ми живемо сьогодні і тут. І дихати хочемо сьогодні і зараз, а не тоді, коли ви вмотивуєтеся.

З сьогоднішнього дня ви будете мотивувати мене. Ви – мене. Щоб я вас любила. Вам не потрібна моя любов? А хто вам сказав, що мені треба ваша любов до моєї мови? Ви повітря, яким дихаєте, любите? А воду, яку п’єте, любите? Отак і мова. Вона просто буде. Всюди. Як повітря.

ЇЇ є кому любити…

Вас злять мої дописи? Вмотивуйте мене, щоб я вас не злила. Приходжу в Лавину, а там усе українською – я вмотивована і допис не пишу. Вмикаю телевізор – а там усе українською. Знову вмотивована, нікого не чіпаю.

Хоч би як ви не волали, Україна буде соборна і українська. Хочете жити в ній комфортно? Вмотивуйте нас.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Обстріли. Влада. Безпека

п’ятниця, 29 березень 2024, 10:58

Влада виявилася неготовою до нинішніх інтенсивних обстрілів. Гроші було освоєно не для ефективного забезпечення оборони. Наближається криза. Новий обстріл. І кожного разу – інший малюнок атаки. Одна мета: знищити Україну. І збудувати світ, де людожери ...

Повернувся з України "у відпустку": У Крокус Сіті Холі вбили полковника ГРУ

п’ятниця, 29 березень 2024, 10:00

Полковник ГРУ Тимур Мясников, який нещодавно повернувся з війни Росії проти України, помер від поранень, отриманих внаслідок стрілянини у підмосковному концертному залі Крокус Сіті Хол. Про це повідомляє видання "Медиазона", передають Патріоти України....