Вони повертаються: США можуть поновити ракетні удари, - Ігор Семиволос

Дональд Трамп опинився в становищі, дуже подібній до ситуації Барака Обами 2013 року. Тоді війська Башара Асада застосували хімічну зброю проти мирного сирійського населення. Всі говорили, що Асад перетнув червону лінію і його потрібно покарати. Так пише Директор центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос для ТСН, передають Патріоти України.

- Ця історія закінчилася угодою між Сполученими Штатами і Росією. Кремль зобов'язався зробити все, щоб хімічну зброю вивели із Сирії.

5 квітня 2017 року знову відбулася хімічна атака проти сирійців. Раді Безпеки ООН не вдалося ухвалити жодного документу з цього приводу, тому що Росія заблокувала підготовлену резолюцію. Перед Трампом постали два шляхи реагування. Перший – зробити так, як Обама. Але Трамп, навіть якби й хотів, не міг повторити крюк з угодою щодо хімічної зброї з РФ. Говорити з Росією, пропонуючи їй вплинути на Асада, – насправді форма бездіяльності. Це те саме, що просити Росію вплинула на терористів "Л/ДНР", щоб вони припинили обстріли на Донбасі. У 2013 році угоду з РФ вважали шансом, який потрібно використати.

Це був легітимний крок до діалогу і примирення, який схвалювала міжнародна політична спільнота і громадськість. Однак в результаті Росія не виконала своїх зобов'язань, тому спроба знову домовитися з нею була б проявом слабкості. Це означало б, що розмови про те, що Трамп чимось відрізняється від попереднього президента, залишаються тільки розмовами. Окрім того, хтось би обов'язково згадав радників Трампа і російське втручання у президентські вибори в США. Тому, певно, зваживши на всі ці обставини, Трамп прийняв рішення все-таки діяти.

Ракетний удар по сирійській військовій базі в Хомсі – це превентивний захід, який не означає початку військової операції США проти Сирії. Це військово-політичне попередження. Одразу після нанесення удару Трамп заявив про те, що конфлікт у Сирії потрібно завершити, і він закликав усіх приєднатися до цього. Насправді інших методів закінчення конфлікту в Сирії, ніж легітимне, санкціоноване через Раду Безпеки ООН введення миротворчої місії, наразі нема.

Тому поле битви знову переноситься на політичний фронт. І ключовим завданням тут якраз є спроба дотиснути Росію, щоб була прийнята відповідна резолюція Радбезу. Якщо цього не відбудеться, то можна чекати повторення ракетних ударів із боку США. Вони триватимуть до того часу, поки не стане для всіх очевидним, що ракетні удари добивають цвяхи у труну режиму Башара Асада.

Одна справа – коли країна має повне домінування з повітря, завдяки чому може контролювати театр військових дій. Інше – коли такого домінування вже немає, і все залежить від мотивації бійців. Не таємниця, що декілька контратак сирійських повстанців на позиції асадитів вдалося зупинити лише за допомогою масових бомбардувань. Про внесок авіаударів на взяття Алеппо не варто і нагадувати.

Тому не виключено, що США можуть повернутися до ідеї, яку свого часу активно лобіювала Туреччина, – зони вільної від польотів. Під час реалізації цієї ідеї США із союзниками можуть напряму зіштовхнутися з Росією. Страх ширшої конфронтації за незначних ресурсів має змусити Путіна йти на болісний для нього компроміс. Якщо ні – буде подальша ескалація.

Окрім того, цей ракетний удар означає повернення США на Близький Схід. Рік тому США відсторонилися від сирійського конфлікту, ніяк у нього не втручаючись (участь у міжнародній коаліції, яка воює проти ІДІЛ, – не враховується). У результаті цього значно посилився Іран, у чому часто звинувачують Обаму. Іран відчув свою силу і безкарність. Баланс сил на Близькому Сході змінився. Тому повернення США означатиме, що найближчим часом ми побачимо багато несподіванок.

Сказавши "А", треба говорити "Б". Якщо Трамп почав заявляти про необхідність завершення війни в Сирії, то, будемо сподіватися, він має план, що робити далі. Рішення Трампа про ракетний удар навряд чи було емоційним. Між бездіяльністю, яка ускладнює ситуацію для США і посилює Росію, Іран і Асада, та дією він вибрав останнє.