Золота українська субмарина Гітлера. Легенди війни. Таємниці Третього Рейху (фото, відео)

Отримуйте першокласну сенсацію! У військовому флоті Третього Рейху – Кригсмарине був підводний човен з повністю українським екіпажем! Жодного німця! Навіть командир був етнічним українцем! Команда комплектувалася з колишніх бійців Петлюри і Скоропадського, які осіли в Німеччині та їх нащадків. Судно виконувало якісь секретні операції і в кінці війни опинилося в Чилі. Але, про все по порядку, розповів Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України».

Серед американських козаків є дуже цікавий український патріот народжений у Німеччині. Його батько був у близькому колі Симона Петлюри, жив у Німеччині, приєднався до нацистів, зробивши кар’єру на флоті. Колишні петлюрівці і соратники Скоропадського користувалися особливою довірою гітлерівців. Тому не дивно, що з початком війни проти СРСР, саме їм довірили підводний човен.

Судно прийшло у Чорне море і базувалося у Балаклаві, що дивно, адже основні сили розміщувалися у Північній бухті Севастополя. Брали участь у якихось спецопераціях.

З Криму корабель відійшов дуже завантаженим…

Наступна база була у Північному морі на острові Гельголанд. Це взагалі унікальне місце! Ось коротка цитата з Вікіпедії: «Під владою Німеччини, острови стали головною військово-морською базою, і протягом Першої світової війни цивільне населення було вивезене до материка. Остров'яни повернулися в 1918, але протягом нацистського періоду військово-морська база була відновлена.

З 1945 до 1952 нежилі острови використовувалися як склад для бомб. 18 квітня, 1947, Британський Флот підірвав 6,800 тонн вибухових речовин у тротиловому еквіваленті. Ця подія відома яка "Великий Удар" або "Британський Удар" є найбільшим не ядерним вибухом у історії людства.

У 1952 на островах була відновлена юрисдикція Німеччини, якій довелося очистити величезну кількість не підірваного боєзапасу, на головному острові, і відбудувати будинки перед тим, як повернути населення. Гельголанд зараз є курортом і має статус вільної зони, оскільки він - частина ЄС, але не є членом митного союзу тому економіка ґрунтується на продажі цигарок, алкогольних напоїв, парфумів і туризмі».

В кінці війни на острів переправили чимало цінностей, які субмаринами вивозили в Латинську Америку.

Цю історію від сина моряка, переказав нам отаман Американського козацтва Сергій Цапенко. В останні дні війни українську субмарину завантажили якимись цінностями. Після довгого походу вона зайшла у порт Пуерто-Монтт (Чилі). Вантаж оперативно вигрузили. Човен безслідно зник. Або його заховали у якійсь замаскованій базі, або затопили. Можливо перегнали до легендарної підльодної бази в Антарктиді… Версій можна висувати багато… Розуміючи логіку німців, можна припустити, що човни законсервували і занурили у хитрому місці, аби скористатися при нагоді…

У 1945 з Гельголанду вийшло 11 субмарин. Одну затопили поблизу англійці. При цьому, і подробиці і координати досі засекречені. Український човен дійшов до Чилі. Скоріш за все це вдалося і іншим. Все. Тиша. Ніяких згадок. 10 субмарин як розчинилися.

Після довгих переговорів нам вдалося дізнатися, що український екіпаж мав якусь спеціальну нашивку, а їх тільняшки були незвичного синьо-жовтого кольору! Традиційні сині полоски на жовтому тлі! Знаємо прізвище першого помічника капітана – Демченко. Офіцер – Доценко. Особливий уповноважений з спецоперацій Шкуро (чи не родич генерала?). Розслідування продовжується. Спробуємо встановити бортовий номер, отримати якісь фотографії. Можливо, відбудеться телефонна розмова…

За чаркою переконували діаспорних українців у тому, що Четвертий Рейх створено. І ми всі ще про нього почуємо. Враховуючи ту кількість золота, яке зникло у 1945, у це можна повірити…

До речі, Пуерто-Монтт створили і заселили німці… З українців у тих краях побував лише журналіст Костянтин Стогній. Але, дивлячись на його публікації, ми розуміємо, що він виявився абсолютно не підготовленим до подібних розшуків. Не там читав. Мабуть треба зустрітися, підказати…

Нагадаємо, що з різних джерел ми вже отримували інформацію про сховище цінностей наці в Альпах, картини доктора Менгеле, загадковий схрон СБ ОУН з документами українського представництва Аненербе, кортик з шифровкою координат в Антарктиді… Джерела різні. Факти промовисті. Ті, хто здатен аналізувати, зрозуміє багато що…

Чекаємо продовження. Можливо, прийшов той час…

І все ж до цього питання повернулися... хай через досить тривлий час, але ж такі темні історії зазвичай і розгадуються роками.

То, де ти, наша жовто-блакитна субмарина?!

Здається, ми трохи перепишемо історію Другої світової війни. Останні дні Третього Рейху. Відчайдушний прорив 11 підводних човнів Крігсмарине, що назавжди вивезли з розгромленої Німеччини особливі цінності, лідерів наці, і ймовірно самого Адольфа Гітлера.

Прикметно, що у складі тієї групи була вже легендарна «жовто-блакитна субмарина» з повністю українським екіпажем! Наше скромне розслідування миттєво перетворилося на сенсацію, отримавши статус легенди. Однак, це ще не все. Ми знайшли ту субмарину. Аргентина. Однак, про все поступово…

…Ця пригода почалася в Баварських Альпах кілька років тому. Тоді ми йшли шляхом втечі зловісного доктора Менгеле, розшукуючи картини, які він малював, видаючи себе за художника. Буквально зразу на нас вийшли ветерани радянських спецслужб, що на високому рівні розшукують скарби. То потужна міжнародна група з масонським акцентом… Крім маси різної інформації, ми отримали історію про кортик німецького льотчика з тайником, у якому були зашифровані координати. Розшифрували. Вийшла точка в Антарктиді. Земля Королеви Мод. Ще тоді я звернув увагу на підвищену цікавість до субмарин. Ветерани готували секретну експедицію до Антарктиди і Південної Америки. Шукали тележурналіста. Я знаю, що та експедиція відбулася. Результати мені невідомі. Контакт зник.

Українська Газета згадує одне з найблискучіших розслідувань, що стало класникою сучасної української журналістики від редактора Віктора Тригуба. Пошуки відбулися багато років тому...

За якийсь час до Антарктиди і Південної Америки рушає одна з кращих команд міжнародних розслідувань Костянтина Стогнія. Враховуючи їх дивний маршрут, я зрозумів, що знали вони багато. Та, не все. І шукали трохи не там. Зняли затоплений підводний човен. Спустилися, зафільмували.

В результаті з'явився фільм:

Остання таємниця Гітлера

Після моїх публікацій про Антарктиду, виникло альтернативне джерело інформації. Звичайний читач просто не розуміє, у якому моніторингу знаходяться подібні статті, скількома мовами перекладаються, на які столи лягають. Підкреслю – оригінальні розслідування, а не переспів з уфологічних сайтів, більшість яких традиційно використовують спецслужби.
Зателефонував наш старовинний друг, отаман Американського козацтва Сергій Цапенко. Ексклюзивно переказав розмову з учасником вже легендарної боротьби за козацькі регалії, брутально викрадених росіянами з Музею Кубанського козацтва у Нью-Джерсі (США), Валентином Володимировичем Доценком. Його батько Володимир Доценко, був офіцером підводного човна, екіпаж якого було сформовано лише з українців. Можливо, то був проект Гетьмана Скоропадського, який підтримував близькі стосунки з керівниками Рейху, переконавши їх створити підрозділ Крігсмарине. До екіпажу відбирали активістів УНР з бойовим досвідом, чи їх дітей. Після навчання, стажування на інших судах, було сформовано українську команду, яка показала блискучі результати. Жовто-блакитну субмарину перевели до якогось елітного загону, доручаючи лише секретні операції. На початку війни з СРСР, човен таємно прийшов до Чорного моря, базувалися під Севастополем. Потім повернулися до Атлантики, на базу Гельголанд.

Зазначу – це переказ розповіді сина підводника. Подаю його версію без коментарів!

Найцікавіше почалося у квітні 1945 року. На Гельголанді сконцентрували 11 океанських субмарин з досвідом далеких походів. Мінімум торпед, озброєння. Все зайве і певну кількість членів екіпажу залишили на березі. Взяли якийсь вантаж. Потім прибули якісь пасажири. Човни одночасно вийшли в море. Йшли зграєю. Комусь не пощастило – одна субмарина була знищена неподалік англійського берега. Про це є згадки у відкритій пресі. Група дійшла до Чилі. В районі міста Пуерто-Монт висадили пасажирів, вигрузили вантаж. Пішли до Аргентини. Члени екіпажів вийшли на берег, отримали нові документи. За кілька років багато хто перебрався до США і Канади. Як і В.Доценко.

Ще живуть кілька учасників того рейсу. Як німці, так і українці. В родинах є документи, фотографії, форма з спеціальними нашивками. Особлива реліквія – жовто-блакитні тільняшки. На жаль, категорично відмовляються спілкуватися з пресою. Шокує, як вони зберігають таємницю. Просто істині арійці! Хоча, ми сподіваємося щось отримати та опублікувати… Нам так і не вдалося поки що встановити номер субмарини, прізвище капітана. Старпом – Демченко. Уповноважений з спецоперацій Шкуро. Все.

Вдалося скласти список човнів, захоплених 5 травня 1945 року на Гельголанді.

U-143, U-145, U-149, U-150, U-368, U-720, U-1230

У 1945 році 20 німецьких човнів тихо зайшли на військові бази Чилі. Деякі стоять на далеких причалах і досі. 44 субмарини пришвартувалися на базах Аргентини.

Видно для відводу уваги демонстративно здалося дві субмарини – 10 липня 1945 року, U-530 в аргентинському місті Мар-дель-Плата. 17 серпня (!) там же здався екіпаж U-977. Таке враження, що то були підставні мішені.

Виникла таємниця загибелі потужного бразильського крейсеру «Байя»! Розслідування проведене американцями довело – ці дві субмарини не топили крейсер! А от зграя з десяти човнів, яка мала надважливу мету – могла. Крейсер затонув за три хвилини! 4 липня 1945 (за іншою версією 9 липня)! Значить отримав кілька торпед одночасно. На розслаблених бразильців видно просто випадково наскочили. Було таємниче знищено ще чотири судна. Загинуло понад 400 моряків. Війна вже місяць як закінчилася! Пояснень нема!

Погано, що ми не знаємо жодної дати, прізвища капітанів, бортового номеру. Блукаємо у пітьмі.

Через посередників, попросили українців Аргентини перевірити, чи є на якійсь військовій базі старі німецькі човни. Передали, що кілька залишилося. Обіцяють фото і точні координати. Днями повідомили, що на одній рубці видно зображення маленького тризуба. Хоч рубку кілька разів фарбували… До появи якісних фото у це не віриться, хоча в історії може бути все. Знайшли?

Ну, і спробуємо зробити власну реконструкцію подій. Найвірогіднше, десь 22 квітня 1945 року, фюрер і інші керівні нацисти були замінені двійниками. 22-23 квітня, швидше за все легкомоторною авіацією, їх доставили на Гельголанд. Тут відразу виникає підозра, що Гітлер тихо домовився з керівниками США та Англії про шлях відходу, щось суттєве пообіцявши. 18 підводних човнів спокійно стояли на базі, і союзники, маючи потужну авіацію, знаючи про значення острова, його фактично не бомбардували! Висадилися на острів лише 5 травня!!! Цікаво…

Зграя з 11 океанських субмарин рішуче виходить в море. В принципі, можна вирахувати, яка з них загинула поблизу берегів Англії… Можливо, то та, на якій був Гітлер з Євою Браун? І чому там і досі скільки секретності?

Ескадра дивом, без втрат, оминула всі мінні поля, патрулі, радари. Ще раз зауважу – зграя з десяти океанських субмарин! Їх явно не шукали…

Єдиний прокол – випадкова зустріч з крейсером «Байя», який знищили моментально. Це стало другим підтвердженням.

Не дуже зрозуміло, для чого субмарини дійшли аж до Чилі? Подивіться на карту – вожді Рейху, за чисельними публікаціями, жили в Аргентині, поблизу кордону з Чилі. Зручно. Година автівкою, і ти в іншій країні, що унеможливлювало швидкий пошук. А там і інше громадянство, інші документи. Ймовірно, спершу «золото Рейху» зберігалося саме в Чилі…

Аби члени екіпажу не проговорилися, субмарини відправили до Аргентини. Можливо, десь кілька човнів було затоплено. Ймовірно саме на подібний і повезли групу К.Стогнія. Для нас це важливий документальний доказ. Раз є один човен, можуть бути інші. Зверніть увагу – до місця затоплення добиралися на легких рибальських човнах. Мілководдя. При потребі легко підняти. І саме подібними баркасами евакуювали екіпаж. Все сходиться. Розповідь свідка, затоплена субмарина.

Тепер треба отримати докази перебування субмарин на військових базах Чилі і Аргентини. Можливо, почнемо із зустрічей з дипломатами та інформаційних запитів у Посольства.

Нині – головне довести, що влітку 1945 року, група з 10 німецьких субмарин таємно висадила КОГОСЬ в Чилі, і або здала кораблі Аргентинській Республіці, або затопила їх в територіальних водах. Значить, десь 300 моряків якимось чином отримали аргентинське громадянство. Прізвищ, виходить не змінювали? Повинні існувати документальні сліди!

Ми за крок до визнання втечі Гітлера та інших його соратників. Вже зрозуміло як.

Можливо, і США, і Аргентина, і Чилі нарешті визнають очевидний факт. Чи Гітлер і досі живий?!

Для нас залишається дзвінка романтична легенда про жовто-блакитну субмарину з конвою фюрера. І я чомусь впевнений, що і фотографії будуть…

…Кілька моїх творчих знайомих вже під коньячок перебирають гітарні струни, намагаючись знайти мелодію до ще не написаної пісні «Жовто-блакитна субмарина». Якщо зможуть – буде хіт. Підтекст відчули?

Всі учасники цього розслідування отримують потужне задоволення. Крім двох українських журналістських команд, ніхто не зміг просунутися далі. Навіть не намагаються. Якась гордість виникла. Не все тут просто…

Де ти, наша жовто-блакитна субмарина?!

За матеріалами сайту Музеї України