Зразок витримки та сили духу: Хто вони, українські снайпери, сучасні стрільці нашого війська? (фото)

Цитую для вас статтю Романа Вуса з сайту "Народної Армії". Текст - про снайперів. Про українських сміливців, які є елітою армії, про їх підготовку, життя, обов'язки та складнощі служби. Як на мене, це має бути цікаво кожному з патріотів:

"Снайпери — еліта будь-якої армії . На їхню підготовку в деяких країнах витрачають сотні тисяч доларів. Та, як не прикро, у нас до початку проведення антитерористичної операції належна увага цьому питанню не приділялася. Останнім же часом ситуація докорінно змінилася.

Свідченням тому є проведення минулого року в навчальному центрі «Десна» перших в історії Збройних Сил України змагань снайперів. Тоді за право вважатися найкращими стрільцями змагалися десять команд різних видів і родів військ Збройних Сил України та дві команди від Національної гвардії України.

Протягом трьох днів снайпери змагалися в точності стрільби на різні відстані, демонстрували вміння взаємодіяти один з одним, вести прицільний вогонь під психологічним і фізичним навантаженням в умовах, наближених до бойових. Вони здійснювали багатокілометровий марш-кидок, виконували завдання з орієнтування на місцевості, оперативного виходу на позицію, розміщення, ураження конкретної цілі в певний час і відходу з позиції.

Судячи з цього та інших фактів, нині в нашому війську питанням підготовки снайперів, їхнього озброєння та спорядження приділяється особлива увага. Майстри одного пострілу активно використовуються практично в усіх підрозділах та частинах Збройних Сил України. Як показав досвід АТО, наявність у війську добре підготовлених та озброєних снайперів суттєво впливає на здатність підрозділів успішно виконувати ті чи інші бойові завдання. Особливо у боях на коротких та середніх відстанях, де активно застосовується стрілецьке озброєння.

Зараз снайперів готують у навчальних центрах Збройних Сил України на спеціалізованих курсах підготовки. А до їхнього навчання залучаються інструктори, які пройшли відповідну підготовку, в тому числі й за стандартами НАТО.

Щоб потрапити на такі курси, військовослужбовці проходять ретельний відбір за багатьма показниками. Окрема увага при цьому звертається на їхні психологічні та фізичні якості, адже майбутній снайпер має бути дуже врівноваженим, терплячим, мати розвинену уяву і вміти імпровізувати й швидко приймати рішення, зокрема в екстремальних умовах.

Щоб стати снайпером, необхідно знати і вміти застосовувати на практиці основні принципи влучної стрільби: положення для стрільби, встановлення прицілу, вміння враховувати погодні фактори, прицілювання, натискання спускового гачка, приведення штатної зброї до нормального бою. Всі ці дії під час навчання доводяться до автоматизму.

Підготовка українських снайперів у Навчальному центрі Сухопутних військ ЗС України проходить як удень, так і вночі. Їх навчають прийомів ураження цілі з першого пострілу на різних відстанях та виживанню на полі бою. Майже щодня — практичні стрільби зі штатного та іншого озброєння снайпера. Крім цього — заняття з маскування, тактики, фізичної підготовки й інших навчальних дисциплін.

Навчають снайперів і нестандартним, у класичному розумінні, діям. Як розповів один із інструкторів навчального центру, досвід антитерористичної операції показав, що снайперам часто доводиться діяти не поодинці чи парами, а в складі груп. Тож нині, окрім уміння влучно стріляти, швидко орієнтуватися на місцевості, маскуватися та вибирати маршрут, їх вчать діяти в складі міні-підрозділів. Для цього на полігоні обладнано спеціальну навчально-матеріальну базу. Там є не тільки ділянки для стрільби, але й обладнане містечко для відпрацювання дій у місті.

Професія — снайпер

Військову професію «снайпер» багато хто називає найбільш легендарною. Мистецтво цього бійця часом здається надприродним, а чуття та здатність до передбачення межують із містикою. Навіть сама можливість присутності снайпера пригнічує моральний стан супротивника, підриває його бойовий дух, змушує зволікати, ховатися й бути обережним.

«Снайпер» в перекладі з англійської означає «влучний стрілець по качках, які летять». Колись в Англії так називали успішних мисливців. А сама назва походить від англійського snipe — «бекас», дрібний швидкокрилий і обережний птах, полювання на якого вимагає ретельного маскування й стрільби з великої відстані.

Головні якості снайпера — безмежне терпіння, мистецтво бути невидимим і здатність інтуїтивно передбачати події. По суті, життя снайпера — повне злиття з навколишнім середовищем, при якому найменше порушення гармонії помічається миттєво і безпомилково.

Щоб стати снайпером, потрібен орлиний зір і котячий слух. Але, крім цього, майбутній снайпер змушений розвинути в собі якість, яка називається спостережливістю, або сприйнятливістю. Ця здатність дозволяє передбачати рухи противника, його поведінку, переміщення й тактичні задуми. Її цілком можна розвивати, причому ніяких меж у цьому немає. А ще снайпер повинен володіти нескінченним терпінням, емоційною врівноваженістю, витривалістю та здатністю абстрагуватися від усього, що заважає зосередитися на виконанні завдання. Всі ці якості можуть бути розвинені шляхом систематичних тренувань.

Досвідчений снайпер ніколи не стане цікавитися результатами свого пострілу. Для цього є розвідка, його ж робота — точно послати одну кулю. А ті, хто, промахнувшись, робить другий постріл, зводять нанівець ретельне маскування власної позиції.

Крім напрацювання зорової спостережливості, доводиться розвивати й слух. На позиції, особливо в засідках вночі й при веденні оперативного спостереження, снайпер зобов’язаний не тільки добре бачити, але й прекрасно чути. Дослідження показали, що людина чує набагато більше, ніж їй здається, основними ж перешкодами при цьому є так звані психологічні фільтри слухової чутливості. Усунути їх вплив можна, навчившись глибоко зосереджуватися на оточуючих звуках і сортувати їх не за гучністю, а за значущістю, характером і походженням.

Та все ж око — основний робочий орган снайпера, і його зір повинен бути бездоганним. Тривале використання оптичних приладів призводить до значного тимчасового погіршення зору. Тому, працюючи в парі, снайпер-лідер більшу частину спостережень доручає своєму напарнику.

Снайпер не має права на таку розкіш, як емоції. Злість, радість, прикрість, тріумф — все це порушує зосередженість, виводить з бойового режиму, тож професіонали вміють вводити себе в стан «бойової байдужості». Неодноразово відзначалися випадки, коли снайпери розвіддиверсійних груп перед парашутним десантуванням засинали в літаках, і будили їх безпосередньо перед стрибком".