В очікуванні змін та реформ: Що важливого відбулося в українській економіці за 2017 рік, - аналітик (відео)

Визначити цей рік з точки зору "Зрада" і "Перемога" не дуже виходить. Тому що, повертаючись назад в часі може здатися, що як ніколи підходить класична фраза улюбленого героя, "Для графа де Ла Фер занадто мало, а для Атоса занадто багато". Про це пише інвестиційний банкір, аналітик Сергій Фурса на сайті каналу 24, передають Патріоти України, і продовжує:

2017 рік ознаменувався переходом від макроекономічної стабілізації до стійкого економічного зростання. Економіка зростала протягом всього року, показуючи поступове оздоровлення і приведена в рух внутрішніми інвестиціями.

У той же час, підсумкове зростання склало всього 2%, що значно нижче, ніж у наших країн сусідів. У той же час, зростання доларового ВВП, в номінальному вираженні, було найвищим у Європі. Що призведе до істотного зростання ВВП на душу населення.

Чому так сталося? Це все ігри дефлятора, тобто фактично результат високої інфляції. І сам по собі факт високої інфляції мав би змусити кричати "Зрада". Інфляція за підсумками року складе 13%, що істотно вище очікувань. При цьому, найдинамічніше зростання показали продукти харчування. Що боляче б'є по людях.

Але яка причина інфляції? Як виявилося, це зростання доходів населення. Яке драйвилося не тільки формальним підвищенням мінімальної зарплати (що було більше заходом по боротьбі з тіньовою економікою), скільки різким зростанням доходів під впливом безвізового режиму. Так, саме безвіз. Який спочатку був потрібен начебто тільки офісним хом'ячкам, а виявився корисним широкому робітничому класу.

Активне зростання економіки Польщі, і великі потреби в робочій силі у наших сусідів призвели до великого попиту на українців. В результаті, українські роботодавці були змушені конкурувати з польськими зарплатами, що різко підтягнуло доходи в Україні.

Ще один момент - це той факт, що високу інфляцію ми отримали без девальвації.

Так так, якщо не звертати увагу на політиків, які влаштовують істерики при найменшому русі курсу, то за підсумками року курс гривні практично не змінився. Ми почали рік на рівні 27,2, вже в лютому доходили до 28,0. І закінчуємо рік на рівні 28,0. У підсумку, зміни курсу мінімальні.

Як результат, інфляція без девальвації просто прибирає (поки тільки частково) наслідки різкого падіння курсу в 2014-15 рр. В той момент вартість активів в Україні і заробітні плати українців різко впали в доларовому вираженні. Зараз йде програвання цього процесу. Загалом, досить здоровий і природний процес.

Україна залишилася в програмі МВФ. І начебто добре. Адже саме співпраця з МВФ є запорукою і макроекономічної стабілізації та нашого невеликого економічного зростання.

Але Україна продовжувала саботувати реформи, які передбачає програма.

Як і раніше так і не розпочата приватизація. Боротьба з корупцією саботується. У той же час, вдалося провести пенсійну реформу. У підсумку, рік легко назвати і роком невикористаних можливостей. Адже такої сприятливої ситуації для ривка може і не бути. Адже з одного боку, нам сприяла зовнішня кон'юнктура. У світі дуже багато грошей. Які шукають собі застосування. Як результат, Україна змогла повернутися на ринок єврооблігацій і привабила 3 мільярди доларів там.

Одночасно з цим, ціни на сировинні товари, особливо сталь, істотно зросли за підсумками року. Що багато в чому і визначило стійкість національної валюти. А з іншого боку, наступний рік - передвиборний.

І тут вже дуже важко очікувати прориву і прийняття необхідних, але не популярних рішень. Та й ситуація в світовій економіці не зможе залишатися такою райдужною так довго. Діловий цикл добігає кінця.

Що чекатиме нас в наступному році? Поки бачиться, що ми будемо мати те ж саме помірне зростання. З відносно стабільним курсом (якщо не враховувати сезонні коливання) і досить високою інфляцією. Але непередбачувана зовнішня кон'юнктура, а також входження у виборчий процес, який несе з собою хвилю популізму, робить підсумки майбутнього року не такими й однозначними.

Одне можна сказати точно. Це буде ще один рік без значних зовнішніх інвестицій, які вкрай необхідні Україні для випереджаючого зростання.