Український артист Андрій Данилко в ефірі програми "БАЦМАН" розповів про стосунки зі своїм батьком Михайлом Данилком. Його інтерв'ю опубліковано на каналі 112 Україна, передають Патріоти України.

"Тато був у в'язниці. Не у в'язниці – а як це називалося, коли пив багато? Туди люди потрапляли, які, м'яко кажучи, любили випити. Він влаштовував дебоші, саме на п'яну голову", – сказав артист. На запитання: "Бив маму?" Данилко відповів "Було таке".

"Тверезий – він був абсолютно нормальною людиною. Складними були стосунки. І ось – я в піонерському таборі. Я любив на воротах стояти. У пропускному пункті табору – чи як це називається? Чому любив? Тому що черговим можна було не спати вдень. "Тиху годину" я ненавидів. Спочатку не можеш заснути, а потім не можеш прокинутися.

На воротах я почувався таким начальником. Підходить якась людина. Я відкриваю палицею хвіртку. Він каже: "Андрюхо, це ж я, твій тато". А я його не впізнав, уявляєш! Він приїхав мене забирати з табору. І я біжу по доріжці, теж – як у кіно, до вожатої: "До мене приїхав тато!" Я всім брехав, що мій тато – професор. Як усі діти, вигадував. Я ж не міг сказати, де мій тато перебуває, так? Верзу щось, і вони всі, думаю, розуміли, що я верзу. Коротше, це останній такий контакт: я і тато", – розповів музикант.

За словами Данилка, у нього немає жодної фотографії з батьком. "Узагалі жодної. Ми їдемо додому, він привозить мене... Мені було дев'ять приблизно. Або 10. Потім він помирає. Я пам'ятаю похорон. І як усі люди дивилися: "Заплаче чи не заплаче?" Тітки якісь. Я, звичайно, не заплакав.

Прийшов у школу. Мені сказали читати вірш Пушкіна "Зимний вечер". Він досі мій улюблений. "Вечор, ты помнишь, вьюга злилась…" Я читаю цей вірш, а перед очима все пливе. І така мертва тиша була в класі. Мені здалося, усі відчули енергетику співпереживання.

Для мене досі найважливіший момент у виступі артиста, навіть тих пацанів із Mountain Breeze (українська музична група.– ред): я їм співпереживаю чи ні. Для мене тоді показник, якщо я це відчуваю", – розповів артист.