Хіти тижня. Навіщо бойовики "заливають бетоном" село Довге під Луганськом, - експерт (фото, відео)

"Кілька днів тому Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ оприлюднила на своєму сайті власний звіт, у якому йшлося, серед іншого, про вогневі позиції, бліндажі і траншеї, які були нещодавно облаштовані або ще будуються біля села Довге, поблизу Луганська", - пише Руслан Рудомський для Депо, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"21 вересня міні-БПЛА СММ зафіксував траншейний екскаватор, 3 бойові машини піхоти (БМП-1) та ознаки наявності діючого табору, а саме вогневі позиції, бліндажі і траншеї - усі, за оцінкою, нещодавно облаштовані або ще будуються біля с. Довге", – йдеться у звіті.

Також поруч була зафіксована велика кількість озброєння та іншої техніки, яка на вигляд була у належному стані, відремонтована і заряджена: 30 танків (28 Т-64 і два – Т-72), 7 самохідних гаубиць (2С1 "Гвоздика", 122-мм), 6 буксируваних гаубиць (Д-30 "Жаба", 122-мм), 9 мінометів (120-мм) і 6 протитанкових гармат (МТ-12 "Рапіра", 100-мм), а також 56 бойових машин піхоти (БМП).

Крім цього спостерігачами ОБСЄ було зафіксовано 6 вантажівок, на кожній з яких було встановлено зенітну установку (ЗУ-23, 23-мм), 14 броньованих машин (13 типу МТ-ЛБ й 1 БРДМ), 3 броньовані ремонтно-евакуаційні машини (ВТ-55) і 3 інженерні машини розмінування (дві УР-07 й одну УР-77).

У зв'язку з усім цим виникає питання: з якою метою керівництво "ЛНР" на четвертому році війни раптом вирішило укріпити підступи до Луганська з підконтрольної Києву території України? Відповідь на це питання треба шукати одразу в кількох площинах.

Саме по собі село Довге на перший погляд нічим не примітне – до війни тут проживало всього 311 жителів, а зараз і того менше. Однак, протягом усієї своєї історії воно було заручником свого географічного положення. Справа в тому, що село знаходиться між Бахмутською трасою і рікою Донець у місці, де вони найбільше сходяться. З огляду на стратегічну роль як шляху, так і долини ріки в різноманітних військових проектах, тут мали місце багаторазові протистояння за володіння цією територією, зокрема для контролю транспортних переміщень по "Бахмутці".

Так було під час Другої світової війни, так відбувається і зараз – як бачимо, не стала винятком і ця війна. З огляду на сформовану три роки тому лінію фронту, Луганськ (так звана "столиця" так званої "ЛНР") залишається уразливим з трьох боків: східного – зі Станиці Луганської, північного – з Щастя, і західного – зі сторони Бахмутської траси, яка й проходить через село Довге. І якщо зі східного та північного напрямків Луганськ захищає широка та бурхлива річка Сіверський Донець (плюс укріплення тут збудовані ще восени 2014-го), то з заходу місто повністю беззахисне перед швидким проривом противника.

Але чи самого лише наступу Збройних сил України раптом злякався ватажок бойовиків "ЛНР" Ігор Плотницький? І ось тут є всі підстави вважати, що не лише…

Давайте пригадаємо, як 19 вересня російська пропагандистка Анна Долгарьова підняла на весь інтернет кіпіш, що ватажки "ЛНР" наказали вивести з передових позицій всі підрозділи найманців, в результаті чого там залишились тільки донські "казаки" та банда "Призрак".

За її даними, 18 вересня командування "ЛНР" віддало наказ вивести підрозділи з "гарячих точок" по лінії Бахмутки, аргументуючи це військовими навчаннями.

"45 кіломеров фронту контролюють два тербата. Казаки батальйону "Ярга" і "Призрак". У Ярги формально 230 осіб. На лінії фронту можуть перебувати 160 – 170 чоловік. Приблизно стільки ж в "Призраку", – репетувала вона.

За її словами, "казаків" кинули просто на смерть, тому що їм там протистоять 6 тисяч українських військових.

"Козаки думають, що це помста "Ярзі" за те, що командування "ЛНР" намагалося зняти їх командира, але не вийшло. Ще вони думають, що той же Жолобок хтось в командуванні програв в карти українському другану ", – написала вона.

Тут варто пригадати, що у ватажка "ЛНР" Ігоря Плотницького з "казаками" справді давні рахунки. Крім всього іншого, у квітні 2017-го року "атаман" "донскова казачєства" Козіцин віддав наказ керівникам "казацьких" підрозділів здійснювати збір підписів місцевих жителів під зверненням про висловлення недовіри Плотницькому. Та й раніше вони також заявляли, що обрали "інший шлях", відмінний від того, що у "ЛНР". У відповідь Плотницький заборонив здавати їм приміщення для зборів.

Також варто відзначити, що Ігор Плотницький завжди відрізнявся тим, що намагався не витрачати ресурси на обстріли там, де можна було цього не робити. Якщо проаналізувати статистику під час минулорічного вересневого режиму тиші, а також цьогорічного "шкільного перемир'я", то з боку "ЛНР" було помітно тихіше, аніж з боку "ДНР".

Але не варто думати, що Плотницький це робить з почуття гуманізму, чи чогось подібного. Просто він, на відміну від того ж Захарченка, завжди керувався логікою: чим більше снарядів він вистріляє, тим менше ресурсів осяде в його кишенях.

У "казаків" же Козіцина на цю тему завжди була своя думка. Більше того: вони приїхали на український Донбас з власною зброєю, встановлювали своє "самоврядування" (переважно на Луганщині, в районі Бахмутської траси) і мало в чому залежали від керівництва "ЛНР". Тому конфлікти між ними спалахували всю дорогу.

До речі про зброю. Саме "казаки" Козіцина масово завезли на Донбас компактні переносні ракетні комплекси 9П132 "Град-П" ("Партизан"). Це така переносна установка, яка стріляє одиничним снарядом від РСЗО "Град" калібром 122-мм.

Тож цілком логічно, що маючи таку зброю і налагоджені канали поставки боєприпасів з Росії, "казаки" замахнулись на повалення влади Плотницького. І, судячи з усього, ватажок "ЛНР" вирішив піти ва-банк: залишив "казаків" сам-на-сам з підрозділами ЗСУ, а на випадок, якщо вони засічуть #зраду і захочуть відомстити – укріпити підступи до Луганська з боку Бахмутської траси. А, як ми вже з'ясували, село Довге для цього підходить ідеально.

Звісно, це всього лише версія. Але, погодьтеся, вона цілком має право на існування. Адже ресурси на тимчасово окупованих територіях потихеньку закінчуються, а апетити загарбників залишаються на тому ж рівні, тому грабувати не заважаючи один одному стає дедалі важче і принцип "павуків в банці" рано чи пізно має спрацювати.

Що це означатиме для України? Швидше за все, що нічого грандіозного. Навіть знаючи, що їм протистоїть лише кілька сотень "казаків" на добру половину "ЛНР", українське головнокомандування ЗСУ навряд чи прийме рішення йти у широкомасштабний наступ до тих пір, поки не буде відновлено контроль над україно-російським державним кордоном. А це, судячи з усього, відбудеться нескоро".