Майбутнє Європейського Союзу визначиться під час президентських виборів у Франції - The Washington Post

Коли європейські лідери зібралися в Римі, щоб оголосити про 60-у річницю багатостраждального Європейського Союзу, Марін Ле Пен - тільки з літака після дещо таємничого візиту в Москву - на цьому тижні виступила в одному французькому місті. Про це пишуть Джеймс МакОлі і Майкл Бірнбаум в статті "Президентські вибори у Франції можуть визначити майбутнє Європейського союзу", опублікованій на сайті газети The Washington Post, передають Патріоти України.

Після появи, гідної королеви або Кардашьянів, кандидат в президенти і лідер ультраправого "Національного фронту" Франції звернулася з простим повідомленням до тисяч прихильників, які переповнили стадіон, щоб мигцем побачити її, розмахували французькими прапорами і вигукували її ім'я. "Європейський союз помре!" - проголосила Ле Пен під гучні оплески.

"Прийшов час перемогти глобалістів". В кінці квітня і на початку травня виборці на досить спірних президентських виборах у Франції вирішать майбутнє країни, яка страждає від високого безробіття, безпрецедентної загрози національній безпеці і постійного припливу, в основному, небажаних мігрантів.

Але вони також вирішать найближче майбутнє ЄС, проблемного інституту, який буде врятований або знищений волею тієї ж нації, яка очолила його створення. Через шість десятиліть, французькі вибори стали вирішальним референдумом про мрію про єдину Європу. "Реальне значення французьких виборів: виживання або загибель ЄС", - написав Жерар Аро, посол Франції в США, відповідаючи на зауваження Ле Пен в Ліллі, опубліковані в Twitter.

Цю думку поділяють у Парижі і Брюсселі, у Франції і по всій Європі: доля блоку з 27 держав в руках французів.

В останні роки європейський проект, який колись постійно розширювався, пережив серйозні руйнування. Заходи жорсткої економії, введені в умовах кризи суверенного боргу Європи, серйозно підірвали репутацію ЄС в багатьох південних державах-членах; історична міграційна криза прискорила колись бездіяльну мережу правих популістських партій; а голосування по "брексіту" зробило реальною колись віддалену перспективу розпаду.

Відхід Франції з блоку можливий, але, за словами лідерів та аналітиків, для Європи це стане найболючішою травмою з усіх. Є п'ять кандидатів на пост президента Франції: двоє підтримують відхід з ЄС, двоє жорстко критикують інститут, і один з них наполягає на перебуванні там - хоча явно визнає, що установа потребує більш демократичного контролю та участі.

Згідно з опитуваннями, гонка буде зводитися до змагання між Ле Пен і Еммануелем Макроном, незалежним, проєвропейським кандидатом. Макрон,

39-річний колишній інвестиційний банкір, привернув увагу на транснаціональному ландшафті Європи. Він виступав в Берліні - англійською мовою, і каже про Європу зовсім іншими словами, ніж Ле Пен. "Європа, це ми", - сказав він в передвиборчій промові в цьому році, також у Ліллі. "Ми хотіли цього. І ми потребуємо Європи, тому що Європа робить нас більшими. Тому що Європа робить нас сильнішими".

Після годинної зустрічі на початку цього місяця з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, яка відмовилася зустрітися з Ле Пен, Макрон, частий об'єкт нападів російських ЗМІ, сказав журналістам, що вони "погоджуються в багатьох питаннях". Для багатьох французьких виборців вибір між Ле Пен і Макроном став критичною межею: Франція чи Європа, "ми" або "вони".

ЄС спочатку був французькою ідеєю. Роберт Шуман, колишній прем'єр-міністр Франції, спочатку підтримував інтеграцію важкої промисловості Західної Європи після Другої світової війни. Жан Монне, французький економіст, вважав, що інтеграція стала успішною, він був установчим президентом Європейського об'єднання вугілля і сталі в 1950-х роках, попередника сучасного ЄС.

У міру приєднання держав, блок розростався навколо франко-німецького ядра, яке з тих пір керує Європою: французьке керівництво управляє економічним потенціалом Німеччини. Прибрати Францію з центру Європи було б трохи схоже на видалення половини серця: інша частина організму, ймовірно, довго не проживе. Без Франції ЄС залишиться без ядерної зброї.

І буде позбавлений постійного місця в Раді безпеки ООН. ЄС також втратить одну з найбільших економік, яка довгий час була противагою німецьким фінансовим яструбам, з їх жорстким підходом до боргів і збалансованих бюджетів. Євроскептики в Італії, Фінляндії та інших країнах, ймовірно, швидко спробують знищити останки Європи.

Залишиться просто торговий блок, в якому домінує Німеччина, без інших важковаговиків: саме такого сценарію хотіли уникнути повоєнні європейські лідери. "Це стало б звершенням того, до чого німці безуспішно прагнули в двох війнах, але зараз в цьому не буде ніякої провини німців", - сказав Стефано Стефаніні, колишній старший науковий співробітник Атлантичної ради.

"Якщо Ле Пен переможе, незважаючи на всі прогнози, це буде кінець Європейського Союзу". Фактично, французькі виборці одного разу відкинули Європу - на референдумі 2005 року про прийняття Європейської конституції. П'ятдесят п'ять відсотків виборців сказали "ні".

Неясно, чи вчинять вони так само на президентських виборах 2017 року. Антиєвропейські настрої у Франції відображають феномен "брексіта" і "Трампа" у Великобританії і США, - говорить Вів'єн Шмідт, експерт з європейської інтеграції в Бостонському університеті. "Це те ж питання глобалізації, що зайшло надто далеко, обурення з приводу високого безробіття, особливо, серед молоді", - сказала вона.

Загальний рівень безробіття у Франції коливається на позначці приблизно 10 відсотків протягом багатьох років, а рівень безробіття серед молоді становить близько 26 відсотків. "Але є і соціокультурний [фактор]", - сказала Шмідт. "Люди дійсно відчувають втрату контролю, політичного і будь-якого іншого.

Ле Пен пропонує людям ностальгію по зниклому минулому, минулому, якого більшість людей навіть не пам'ятають". Напередодні голосування по "брексіту", опитування показали, що євроскептицизм у Франції був ще вище, ніж в Британії. Але після невизначеності в питанні майбутнього Британії поза ЄС, і метушні після перемоги Трампа в США, недавній аналіз показує, що французькі виборці не бажають відмовлятися від Європи.

Згідно з результатами дослідження, опублікованого спільно Інститутом CSA і газетою "La Croix" в минулі вихідні, 66 відсотків французьких виборців заявили про міцну прихильність ЄС. І навіть більше людей (72%), згідно з недавнім опитуванням Іфопа, підтримують збереження валюти євро, незважаючи на пропозиції Ле Пен про повернення франків.

У порівнянні з Великобританією і Сполученими Штатами, ставки заощаджень у Франції залишаються значно вищими, і, отже, євро користується відносно високим ступенем популярності, оскільки воно захищене від інфляції і частих девальвацій, які привели до різкого падіння вартості франка після 1960 і до 1999 року, коли Франція прийняла євро.

Є і непряма проблема ідентичності: "француз" і "європеєць" - це в якомусь роді взаємовиключні категорії, як вважає "Національний фронт". Чи вони доповнюють один одного, дві сторони однієї медалі? "Це правда, що французи менш європейські, ніж будь-коли, і є відчуття, що Європа стала менш французькою, ніж будь-коли", - сказав в інтерв'ю французький політик П'єр Московічі, який є європейським комісаром з економічних і фінансових питань.

"Але французи - європейці, інстинктивно, прирождено, онтологічно. У них немає бажання перегортати сторінку, йти", - сказав він. "А "Фрексіт"- це фантазія". Але вихід з ЄС залишається бажаним результатом для багатьох французьких виборців, таких як 45-річна Летиція Бекар і її чоловік Крістоф Бекар (46 років), які не побоялися юрби, щоб почути слова Ле Пен в неділю в Ліллі.

За їх словами, вони сказали "ні" Європі в 2005 році, і дуже хочуть зробити це знову. "Ми не можемо так продовжувати", - сказала Летиція, домогосподарка. "Ми так старанно працюємо, і ми так багато віддаємо ЄС, який потім роздає мільйони - але ми нічого не отримуємо. Саме Європа встановлює ціну на продукцію".

Крістоф Бекар згоден з цим. Він щодня перетинає кордон, оскільки працює в британській фірмі в сусідньому Брюсселі. "Закон кожної країни - це найважливіше, що потрібно зберегти", - сказав він. "Франція вітає всіх", - сказала його дружина, - "але ми, французи, перш за все. Я вважаю, що саме Марін врятує Францію".