"Моя мрія – побачити українців в АТО з американською М4", – провідний бізнесмен-винахідник США допомагає осучаснити українську зброю

Що може пов’язувати американського творця потужних транспортних дирижаблів з удосконаленням українських зразків стрілецької зброї? Здавалося б, дві абсолютно різні сфери розробок, виробництва і застосування. Але в житті трапляється багато чого. Про це пише Укрінформ, передають Патріоти України.

Творець і генеральний директор компанії Worldwide Aeros Corp. (AEROS) Ігор Пастернак живе в США вже майже чверть століття. Сюди він приїхав з України, створивши за цей час у Каліфорнії багатомільйонний бізнес з будівництва сучасних дирижаблів і аеростатів. У 2014-му він вперше повернувся до України і з того часу неодноразово побував у АТО, щоб допомогти країні підвищити свою обороноздатність.

Про те, що стало причиною такого рішення, які технологічні проекти вже втілені в зоні бойових дій, і що очікується в перспективі, Ігор Пастернак розповів у Вашингтоні.

АМЕРИКАНСЬКИЙ ІДЕАЛІЗМ І УКРАЇНА

– Давайте поговоримо про вашу українську історію. Під час Майдану в 2014 році ви повернулися до України після 20 років перебування в США. Що вас підштовхнуло до цього?

– Насправді, все дуже просто. Я американський патріот, до України приїхав у лютому 2014 року, і мої друзі відвели мене на Майдан. Там я побачив американську революцію, так як я розумів те, що відбулося в США понад 230 років тому. Коли я почув абсолютно приголомшливу фразу: “Росіяни ніколи не зрозуміють американського ідеалізму, а американці ніколи не зрозуміють російського цинізму”. Тобто те, що я побачив тоді у Києві, це був американський ідеалізм. Крім того, тоді утвердилося розуміння, що зло перемагає тільки тоді, коли з ним не воюєш.

– Після цього ви стали активно просувати українське питання в бізнес-колах Америки, щоб надати Україні допомогу. Як це відбувалося?

– Я проти поняття “допомога”. Ми не допомагаємо Україні, це, швидше, партнерство. Наше моральне сприйняття гарного і поганого стало настільки загальним, що ми поступово стаємо дуже близькими партнерами. І хоча Україна як демократична держава продовжує своє формування, її громадянське суспільство, яке проявило себе на Майдані, вже твердо стоїть на ногах. Воно стає таким самим, як тут, в США. Коли в Америці ми дивимося на прапор країни, ми представляємо не президента чи уряд, ми бачимо в ньому історію людей, їхню боротьбу за ті цінності, які ми маємо сьогодні. В Україні, на мій погляд, відбулося те саме – люди почали сприймати поняття держави, насамперед, як народ, і що держава працює на людину, а не навпаки. Може, це поняття ще не зовсім зміцнилося, але воно є.

МОРАЛЬНИЙ ФАКТОР СИЛЬНІШИЙ ЗА КУЛЮ

– Які проекти ви вже реалізували в Україні?

– Перше, це була робота з прикордонниками. Ми встановлювали систему виявлення та ідентифікації на Азовському морі. Ми взяли обладнання, яке у нас є на аеростатах і дирижаблях щодо захисту кордонів, трохи модифікували з урахуванням бойових дій і встановили його на узбережжі на 100-метрових вишках. Причому, повертаючись до питання про корупцію, ми пройшли весь шлях – від отримання дозволів американського уряду і Конгресу до високого рівня Президента України і останнього дозволу маріупольського архітектора. При цьому слово “хабар” просто не звучало.

Цей проект був дуже великим і складним, але дуже важливим і спричинився до того, що в Україну почали приходити інші. Нам вдалося показати іншим інвесторам, що це все цілком реально і досить швидко по часу. До того ж ми спілкувалися з українською стороною англійською. Коли ви мене запитали про доводи для інвесторів, це, напевно, найголовніший аргумент.

– Нещодавно Укроборонпром представив спільний проект автоматичних карабінів M4 – WAC-47, сумісних зі стандартами НАТО. Ваша компанія була названа як учасник цього проекту. У чому полягала ця участь?

– У нас є декілька підрозділів, і ми позиціонуємо себе як компанія Aerospace & Defense (аерокосмічна та оборонна – ред.). У нас багато різних елементів: це і наукові розробки, і зовсім далекі від дирижаблів технічні проекти. Якщо говорити про М4, то це нестандартна автоматична гвинтівка, вона стріляє і патронами від автомата Калашникова, і зразка НАТО. Для цього змінюється одна частина в карабіні за досить короткий час.

Як ми дійшли до цього? Коли я буваю в Україні, в Києві, в АТО, я завжди дивлюся, як наш досвід і потенціал може бути корисним. І під час одного з таких візитів ми зрозуміли, що існує дві проблеми. Україна рухається в НАТО, і це навіть не питання прийняття рішення, а геополітична необхідність, і тут потрібно поступово переходити на стандарти НАТО. З іншого боку, враховуючи обмежений бюджет країни, а також присутність великої кількості боєприпасів радянського виробництва, було б абсолютно дико вимагати змін та переходу на інші види озброєнь. Рішення було знайдено – це наша модернізована М4, яка може використовувати і ті, і інші патрони. Крім того, коли український солдат в АТО тримає в руках не АК, а М4, це набагато сильніший, ніж кулі, моральний фактор.

– Днями Держдепартамент затвердив комерційну ліцензію для поставок в Україну стрілецького озброєння. За інформацією ЗМІ, йдеться про $45 млн. Ваша компанія якось залучена у ці процеси?

– Перший дозвіл на постачання в Україну стрілецького озброєння, навіть цього М4, ми отримали ще на початку 2017-го року. Ліцензія, яку зараз затвердив Держдепартамент, де йдеться, як повідомлялося, про снайперські системи – вона абсолютно не перша.

Але у чому принадність цієї історії: ми прийшли до того, що не тільки наші проекти зі стрілецьким озброєнням, але вже й інші почали заходити в Україну. Це реальний приклад того, як на основі нашого досвіду поступово розвивається співробітництво американського бізнесу з Україною.

– Які ваші подальші плани щодо проектів в Україні?

– Це, природно, продовження роботи над проектом М4. У моєму баченні – має запрацювати завод в Україні. Тут питання навіть не стільки у собівартості карабінів, вони просто мають вироблятися в самій Україні. Для цього потрібно оформити ліцензії, передати технічну документацію, деяке обладнання.

Крім того, ми плануємо і надалі розвивати системи прикордонного захисту. Розуміючи нинішні можливості Укроборонпрому, у мене також є бачення, в якому напрямку ми можемо розвиватися далі. Наступним кроком могло би стати не просто залучення окремих американських компаній в Україну, а створення інвестиційного фонду. Але для припливу інвестицій необхідно, щоб оборонні підприємства в Україні вийшли з-під володіння держави. Адже американські приватні компанії не можуть інвестувати у державну власність.

– Які ваші очікування та цілі в Україні у наступному році?

– Я думаю, наступний рік буде зайнятий, більшою мірою, побудовою системного бізнесу в Україні. Для мене мета – перерізати червону стрічку на заводі в Україні з виробництва М4. І моя мрія у наступному році – приїхати в АТО і побачити там українського солдата з НАТО-вською гвинтівкою. Для мене це буде найкращим подарунком і емоційним моментом.