Назва промовиста - "Сумасшедшая история": Черновецький випустив мемуари

Колишній міський голова столиці Леонід Черновецький випустив нову книгу "Сумасшедшая история". Про це він написав сьогодні у Facebook, передають Патріоти України.

Електронну версію виклав на своєму сайті. Видавати в Україні друковану версію поки не планує. Книга складається з 212 сторінок та трьох розділів-спогадів про життя, політику й благодійність. У другому розділі найчастіше згадував Віктора Януковича. Пропонуємо вашій увазі кілька найцікавіших епізодів.

Про родину:

"Будучи дуже зайнятими в бізнесі, нам з Аліною довелося відправити дітей - в 13 років Христину і 14 років Степана - в Швейцарію, в елітну школу. У школі цій вчилися або діти великих чиновників-хабарників, або таких бізнесменів, як я. Всі діти з грошима, і мої теж. І через два роки навчання їх більше нічого серйозно не навчили, крім всякої гидоти. І вигнали звідти разом з ще багатьма юнаками й дівчатами". "Гроші зіграли жахливу роль в наших відносинах здітьми".

Про політиків:

"Кравчук виявився неуспішним в правлінні, він був повністю розгублений і добровільно здав всю владу в країні прем'єр-міністру Кучмі". "Кучма з першого дня свого перебування при владі, будучи раніше першим секретарем парткому найбільшого військового заводу в Дніпропетровську, теж абсолютно не знав, що робити з українською економікою, але вмів красиво і переконливо говорити про свої достоїнства як колишнього великого господарника і, звичайно, критикувати. Хоча він був, по суті, всього лише типовим червоним директором, здатним критикувати, але нічого не вмів будувати. Знав радянську, соціалістичну економіку, але нічого не розумів в ринковій і був фактично опонентом демократії й економічного прогресу в країні".

"На відміну від інших президентів, за часів Ющенка на другий же рік його правління стали спочатку потихеньку, а потім і в повну силу красти все підряд. І він не заважав. Ющенко повільно, але впевнено перетворювався з патріота в войовничого націоналіста. Зустрітися з ним депутату було вже неможливо. Він навіть міг на публічні зустрічі спізнюватися на п'ять-шість годин. Цим викликав бурю насмішок з боку ЗМІ і критику від опонентів. Багатогодинні розмови Ющенко вів в основному з бандуристами, письменниками, бджолярами. Від проблем країни наприкінці свого правління відхрестився повністю і почав жити не президентським, а звичайним, незрозумілим ні для себе, ні для народу, який привів його до влади, життям".

"У Вашингтоні виявився поруч з величезним хлопцем з Донецька, як виявилося потім - Януковичем. Він ішов з тодішнім банкіром Сергієм Буряком. Ми проходили в цей час інтим-салон, який зазивав перехожих на показ стриптизу. Несподівано мене взяв під лікоть "великий чоловік", який представився заступником губернатора Донецької області Віктором Януковичем і енергійно став тягти мене на стриптиз. Я також енергійно відмовився і пішов. Більше я в Вашингтоні Януковича не бачив".

"Друга моя зустріч з Януковичем відбулася в Криму десь у 2006-му. Я вже був мером Києва, а він - прем'єр-міністром України. На зустрічі наполягав він. І ось ми разом з Олесем Довгим, екс-секретарем Київради, виїхали до Криму на одну з держдач. Приблизно 13 година. Янукович в майці сидить, розвалившись у кріслі. Дуже схожий в цей момент на артиста Леонова в епізоді з фільму "Джентльмени удачі".

Прийняв він нас з Олесем дуже радо, як ніби зустрілися давно не бачили один одного близькі друзі, хоча бачилися ми практично перший раз. Розмову прем'єр-міністр почав чомусь із полювання на кабанів і оповідав про це (я стежив за годинником) години три поспіль! Кабани тікали від його влучних куль в абсолютно неймовірних позах і місцях. Ледь не лазили по деревах.

Наприкінці зустрічі я запитав його, якою б він хотів бачити Україну в майбутньому. Віктор Федорович занервував, потім задумливо звів очі до неба, обличчя його просвітліло, і він відповів наступне: "Є така країна в Південній Америці - копія Швейцарії". Ми з Олесем затамували подих, я в розумі став прикидати, що ж це за країна така. І раптом Янукович вимовив: "Колумбія". Там, за його словами, неймовірно високий рівень життя і дуже красива природа. На тому й розійшлися".

"Віктор Федорович зазвичай розмовляв зі мною по три-чотири години. Причому історії його про життя не мали ні початку, ні кінця. Чого тільки я не дізнався: і як людей в мішки ховали, і який він чесний і хабарів не бере, і як крутий, і який мисливець".