Рецидиви "совка": "У Генштабі вважають, краще хай наші солдати повиздихають, аніж в армії офіційно будуть добровольці" - військовий медик

У Муженка саботують залучення медиків-добровольців до ООС на сході України.

Ілюстрація:UkrMedia

З такою заявою виступив кілька днів тому Геннадій Друзенко, президент Першого добровольчого медичного шпиталю ім. Пирогова. 26 медиків шпиталю, попри відсутність дозволу Генштабу, продовжують фактично нелегально працювати в зоні бойових дій, передають Патріоти України.

“Це буде дуже, дуже зле інтерв’ю”, - попередив Геннадій, і ми розпочали нашу розмову.

Наскільки зараз критична ситуація з нестачею медиків на Сході?

Критична - в Луганській області нестача медиків для цивільних складає в середньому 43%, на Донеччині вакантна приблизно третина посад. Це офіційна статистика по цивільним закладам. По військовим статистики нема, але начальник Генштабу Віктор Муженко в процесі нашої зустрічі казав, що не вистачає більше тисячі військових медиків - це тільки в зоні проведення Операції об’єднаних сил (ООС). (ПДМШ допомагає не лише військовим, але й цивільним - ред).

І в цій ситуації ПДМШ може бодай частково, але кваліфіковано і мотивовано заповнити цю нішу. Не користуватися такою можливістю я вважаю злочином.

А як це пояснив вам сам Муженко?

Він каже, що ми молодці, і нарікань на нас нема, але ж ми не військові, тому “я за вас відповідальність нести не хочу”. Що говорить не тільки про те, що він по-радянськи ставиться до своїх солдат, які не отримують належної медичної допомоги, але й про те, що він не розуміє просту річ: коли ми знаходимося в зоні ООС нелегально чи напівлегально, це також його відповідальність, ба більше – пряме правопорушення. Тому що цивільні люди перебувають на режимних об’єктах без жодних правових підстав.

А якщо б ми були заведені туди офіційно, тоді питань би не виникало. Тим паче, що сьогодні є пряма норма в законі «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», згідно з яким Генеральний штаб ЗСУ за погодженням з відповідними керівниками може залучати до участі в операції працівників закладів охорони здоров’я. 80% наших добровольців - це працівники закладів охорони здоров’я.

Є наказ МОЗ №814 від 27 квітня 2018 року, який дозволяє лікарням офіційно відряджати своїх медпрацівників у розпорядження об’єднаного оперативного штабу ЗСУ за їхнім (медпрацівників) бажанням у складі Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова. От тільки прийняти лікарів штаб не може, оскільки там напевно вважають, що краще хай наші солдати повиздихають від поранень та хвороб, аніж в армії офіційно будуть добровольці.

Я намагався довести Муженку, що ми добровольці тільки в тому значенні, що нас не мобілізують, а ми їдемо за власним бажанням. Але ми їдемо в конкретний батальйон конкретної бригади на прохання комбата чи комбрига і передаємо лікарів в розпорядження начмеда відповідної військової частини. І наші лікарі місяць живуть, служать, їдять кашу і сплять так само, як це роблять штатні військові лікарі. Ми зараз працюємо з трьома бригадами і двома військовими мобільними госпіталями. За нашими медиками добровольцями черга стоїть - це 30-а (яку наразі замінила 28-а), 92-а, 95-а бригади ЗСУ. Бо ми привозимо фахових лікарів, які можуть як стабілізувати пораненого бійця, так і вилікувати у нього діарею, запалення легенів чи біль у спині.

З комбригами в нас є і розуміння, і співпраця. Вони не хочуть навіть чути про те, що ми від них підемо - бо є дуже велика потреба в медиках на передовій.

Але чим далі від фронту, тим більше совка.

Моя позиція дуже проста. Якщо ми так ставимось до власних солдат, то не треба вести цю війну. Лише за колір прапора і гімн я особисто воювати не хочу. Якщо це ціннісний розлам, і для нас людина чогось варта - так, треба пітніти, треба проливати кров, і, якщо не дай Бог так складеться, померти. Але якщо воюють дві совєцькі по суті армії, які ходять під різними прапорами, але сповідують ті самі цінності, - це точно не моя війна, як би це комусь не різало вухо. Навіщо нам відвойовувати терикони, якщо ми не воюємо за людей і не ставимось до них по-людськи?

Ви впевнені, що пояснення про відповідальність правдиве?

Не певен. Є позиція міністра оборони, який нас підтримує і готовий підписати тристоронню угоду про співпрацю з ПДМШ за участі Генштабу. Є позиція комітету ВР з питань охорони здоров’я, є звернення депутатів, є листи РНБОУ, є позиція комбригів, є позиція начмеда АТО, що ми потрібні. Тобто Муженко може обкластися паперами з усіх сторін і захисти себе залізобетонно від гіпотетичної відповідальності.

Цілком можливо, що просто є вказівка згори витіснити всіх добровольців. Наших колег і побратимів - “Госпітальєрів” - просто вивели від морпіхів. Хоча вони не вимагали легалізації і взагалі нічого не вимагали – тільки б дали працювати.

Але чому? Лікар - не солдат, чим він небезпечний?

Лікар - впливова особа, до якої дослухаються солдати. Це джерело інформації і вільнодумства, нашому лікарю не стулиш пельку, в нього інша модель поведінки, інша мотивація.

Але якщо заважати добровольцям - це політичне рішення, тоді не зрозуміла позиція Полторака, бо він нас всіляко підтримав. Тому, я думаю, ми швидше маємо справу з рецидивами радянського мисленням та світосприйняття, ніж з великою змовою проти добровольців.

Якщо “Госпітальєрів” вивели з фронту, хто зараз займається евакуацією поранених з поля бою?

Є військові медики, є ті, кого Уляна Супрун назвала б «парамедиками», а статут ЗСУ називає “стрілок-санітар”. Їх доволі багато, але все одно критично бракує. Є у військових також проблеми з медично-евакуаційним транспортом - бо їх санітарні “Богдани” не дуже їздять. Вони нерідко ламаються, навіть не доїхавши до фронту.

А чому вони на “Богданах”?

Тому що на третій рік війни закупили санітарні автомобілі “Богдан-2251”, які за дивним збігом обставин виготовляються на заводі бізнес-партнера нашого президента «Богдан Моторс». Але вони настільки хрінові, що навіть Міноборони офіційно визнало, що їх потрібно переробляти і дообладнувати. Уявляєте, яке це лайно, якщо навіть військове відомство це офіційно визнало?

Насправді ця війна триває по всім внутрішнім фронтам. Ми зараз розробили і за допомогою дружніх депутатів внесли два законопроекти, кожен складається з одного речення. Перший - про статус УБД для медиків-добровольців. Очільник парламентського комітету у справах ветеранів Олександр Третяков сказав, що швидше він помре, ніж цей законопроект буде прийнято. Другий законопроект - про те, щоб була можливість залучати до ООС не тільки працівників закладів охорони здоров’я, але й інших громадян за їхньою згодою.

Бо крім лікарів є ще, наприклад, водії швидких, а також є медики, що наразі не працюють в медичних закладах. Але з цим теж проблеми, бо, як заявив Іван Вінник (секретар комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони), міжнародні експерти проти. Це напевно ті натівські експерти, які зробили в десятки разів менше, ніж добровольці. На п’ятий рік війни дали “Джавелінів” в 100 разів менше, ніж танків у нашого ворога, і заборонили їх використовувати на Донеччині.

Все це страшенно обурює і демотивує. Я розумію, чому ми маємо воювати з Путіним, з сепаратистами, але чому ми маємо воювати проти власної держави, її інституцій та посадових осіб? Три подаровані нам карети швидкої допомоги застрягли на кордоні, бо Міністерство соцполітики не бачить в них санітарних автомобілів. Будь-яка дитина подивилася б і сказала, що це швидка. Але міністерство не може цього побачити, бо в техпаспорті написано "спеціальний". А треба, щоб було написано “санітарний”.

Я настільки стомився доводити цим ідіотам в лампасах, міністерських кріслах та депутатських кабінетах, що біле - це біле, а чорне - це чорне, що думаю плюнути на все і поїхати в США, працювати в університеті. Спілкуватись з розумними людьми, проводити дні у бібліотеці, писати розумні статті - займатись тим, чим я люблю і вмію. Взимку цього року я отримав грант на 90 тис доларів на 3 роки і запрошення в один з найкращих центрів з конституційного права в США. Уже відкрив візу та спакував валізи. Але вони (українські чиновники - ред) мене настільки розізлили, що, боюсь, я зроблю все інакше. Я піду з посади президента ПДМШ і почну боротьбу за владу, яка раніше мене ніколи не цікавила. Аби ці мудаки врешті-решт понесли покарання за свої злочини.

Не поїдете в Штати?

Близький до такого рішення. Ще коливаюсь.

А в політику з ким?

Скористаюсь будь-якою пропозицією від того, хто пообіцяє, що ці люди будуть покарані, що вони щонайменше сядуть. Хоча – буду відвертим - поки черга з рейтингових політичних лідерів, на жаль, до мене не стоїть.

Ви нещодавно виступили на форумі Юлії Тимошенко...

Все дуже просто. Це моя тема (тема форуму - ред), якою я займався все своє свідоме життя - конституційне право. І от вперше в історії політик, окей, контраверсійний політик, але з хорошими електоральними перспективами, став говорити те, під чим я би на 90% підписався. Може навіть тими ж словами б і написав.

А я подумала, що заради того, аби прогодувати ПДМШ, ви вирішили продати душу.

Такі спокуси були. Тим більше, що я звертався по допомогу до багатьох політиків, - наприклад, до Ольги Богомолець, яка, до речі, завела нас до кабінету Полторака і переконала його нас підтримати. Я їй за це (і за багато іншої допомоги ПДМШ) щиро вдячний. От до Муженка мене, наприклад, Кінах за ручку завів. Так, він колишній регіонал, але він допоміг. Слухайте, революціонери, блогери, громадські активісти та інші фейсбучні моралізатори, допоможіть хоч чимось, хоч раз залийте горючкою бак швидкої допомоги, а потім критикуйте! Не люблю імпотентів навіть більше за ґвалтівників. Сорі.

У нас є мікроавтобус від Дубневича, якого на Галичині багато хто вважає місцевим олігархом, наших добровольців нагороджує президент, у якого зашкалює рейтинг недовіри. Нам довго допомагав Наливайченко, який за версію інтернет-праведників ледве не резидент Фірташа в Україні. «Аграрний барон» Андрій Гордійчук колись скасував новорічний корпоратив для 5-тисячного колективу корпорації «Сварог Вест Груп» і переказав заощаджені кошти ПДМШ ще до того, як ми вперше вирушили на Схід. А от від т.зв. лідерів демократичної опозиції, єврооптимістів та інших борців з корупцією ми літру горючки не дочекались (тут приємні винятки давній друг ПДМШ Юрій Бублик та Ганна Гопко).

До речі, завдяки Юлії Володимирівні в нас нова машина швидкої - найкраще з того, що в нас є, повний фарш. Нам запропонували її купити за хорошою, але все одно непідйомною для нас ціною. Я шукав, хто б нам допоміг, але бажаючих не було. І от на форумі я запропонував Тимошенко купити нам швидку в обмін на цикл ікон на ящиках від набоїв «Іловайський деісис». Тепер в офісі «Батьківщини» по дорозі до кабінету ЮВТ висять наші ікони, а в нас є нова чудова швидка.

У Юлії Володимирівни особливі стосунки з каретами швидкої допомоги.

Так, вона їх любить. Тепер ви це опублікуєте і в мене полетять нові гнилі помідори – мовляв Друзенко продав ПДМШ ЮВТ. Але в нас в ПДМШ є таке внутрішнє правило: заливаєш повний бак палива (волонтерської машини - LB.ua) чи їдеш на місяць в ротацію - і тільки тоді отримуєш моральне право критикувати.

Ви досі працюєте радником в.о. міністра Уляни Супрун в МОЗ?

Наче так. Я радник на громадських засадах. Я займаюся там винятково питаннями ПДМШ, заношу на підпис документи по нашому шпиталю і контролюю, аби вони не загубилися в нетрях МОЗу. Коли документи довго не підписуються, скандалю. Ми пробували на початках її каденції щось робити разом, але у нас (з Уляною - ред) - дуже різні погляди на багато речей.

Наприклад?

Наприклад, я вважаю, що Уляна добиває рештки медицини в цій країні. А коли я бачу Лінчевського (заступник в.о. міністра охорони здоров'я - ред) за барикадою паперів, то розумію, що вона губить доброго доктора і підставляє недосвідченого бюрократа. Бо влада зміниться, Уляна поїде, а Лінчевський сяде. Тому що він нажив собі дуже багато впливових ворогів.

Так, ворогів вистачає.

Бо він хороша людина. Він був у нас був начмедом, тренував лікарів. Тобто, я давно його знаю. Мені здається, що він підтримує Уляну суто по-людські, але це якби я підтримував суто по-людськи Яроша, з яким у нас чудові стосунки і якого я щиро поважаю, і побіг у бій з його бійцями. Мене б швидко вбили, просто тому, що я не боєць.

Щодо “добивання” медицини - що ви маєте на увазі?

Наприклад, пацієнти страшно нацьковані на лікарів. Як мантра повторюється, що чи не всі медики хабарники, гроші гребуть лопатою, недоучені, не знають англійської, не той здавали “Крок”. З мого досвіду (а через ПДМШ пройшло сотні медликів з усіх регіонів України) 80% лікарів – справжні подвижники, на яких все тримається, нерідко вони зі своїх зарплат (які і зарплатами язик назвати не повертається) ще скидуються, щоб купити найнеобхідніше для пацієнтів. Коли приїжджаю до лікарні вербувати добровольців в ПДМШ, мене часто просять не говорити, що я радник Супрун, бо далі ніхто слухати не буде. Хочеш виграти – знаходь друзів, мобілізуй людей, мобілізуй професійну спільноту, стань її представником.

МОЗ мобілізував спільноту - фейсбука.

То нехай робить реформу фейсбука.

Останній раз я був в МОЗ десь в середині червня. Я матерився в слухавку так, що прибіг начальник охорони і питав, хто я. Я сказав, що я радник в.о. міністра, і в такий спосіб даю поради її команді, бо інакше вони не розуміють.

Справа була в тому, що з початку року на підписі в Лінчевського лежали документи по лікарях ПДМШ, які щомісяця МОЗ мав би підписувати і направляти до АТЦ при СБУ. Рутинна робота. Щомісяця – той самий лист, в якому змінюється тільки дата та кількість аркушів у додатку. І от у червні з’ясовується, що півроку документи ніхто не підписував. Це не виняткова ситуація. Замість міністерства, що має працювати як штучне серце, я бачу напівпаралізовану неефективну структуру з роздутим піар-відділом.

Знаєте, в кожного є своя стеля компетенції. Уляна створила фантастичну організацію "Захист патріотів". Але міністерство абсолютно завалено. Лист від передачі в канцелярію міністерства до її резолюції (не відповіді по суті, а резолюції з прізвищем заступника, який цей лист має опрацьовувати) блукає коридорами МОЗу зазвичай більше двох тижнів. Як можна реформувати галузь, якщо ти не можеш навести порядок у власному домі?

І в Уляни ще є ця дурна сектантська риса - ділити всіх на своїх і чужих. Хто не з нами, той проти нас. Мабуть, в США українські іммігранти без цієї риси асимілювалися б і не змогли вижити як окрема спільнота. Але міністр має перетворювати навіть опонентів на друзів, партнерів та сподвижників, а не скірзь плодити ворогів.

Ви точно досі радник?

Не знаю, ксіву досі не забирали.

Після інтерв’ю, мабуть, заберуть.

Та в них структура настільки повільна, що поки прийдуть забирати, то зміниться уряд.

Ще питання про життя госпіталя. Чула, що зараз менше бажаючих їхати до вас на ротації, є таке?

Трохи є. Розумієте, у 2014 всі розуміли, що треба допомагати Батьківщині, і бігли. Але коли допомагати треба п’ятий рік… Ми ж нічого лікарям не платимо, один лише був грантовий проект з французами – медпункти на КПВВ, на який ми запрошували тільки наших ветеранів. А зараз через ідіотську позицію Муженка, про яку ми говорили на початку інтерв’ю, ще й перестали видавати накази про офіційне залучення наших медиків-добровольців до ООС, а отже навіть корочка учасника війни (не УБД!) їм не світить. Плюс т.зв. медреформа - лікарі кажуть, що з радістю би поїхали, але їм треба переоформлювати купу папірців. Тому слід дивуватись, що щомісяця знаходяться медики, які залишають сім’ю, свою практику, вдячних пацієнтів – і вирушають на схід.

В нас є чоловік 50 ветеранів, які точно не відмовлять, кинуть все і наступного дня вирушать на фронт, якщо попросимо. Ну поки ж, слава Богу, не горить. Хоча Муженко прямим текстом розповідав, що всі погано сплять від думки про закінчення футбольного чемпіонату. Росіяни повністю готові до повномасштабної сухопутної операції. Питання тільки в тому, чи буде відмашка.

Ми живемо так останні 4 роки.

Ні. Насправді вони закільцевали залізниці в обхід України. Переформатували армію. Розбудували військову інфраструктуру на кордоні з Україною. Супутники ж все бачать. А ми не можемо допроситися, щоб нам дозволили бути на фронті офіційно, а не напівлегально, на пташиних правах.

Ніхто не знає, з чим прокинеться Путін 16 липня, але те, що росіяни готові, говорять усі. Можливо, вони чекають приводу, т.зв. casus belli. Наприклад, ми отримаємо наш Томос про автокефалію, а ми його 100% отримаємо, і якісь націоналісти у ейфорії почнуть штурмувати Лавру.

Я чудово пам’ятаю, як це відбувалося на початку 90-х (Друзенко був у той час секретарем-референтом Патріарха Володимира Романюка, який стояв біля витоків створення УПЦ-КП - ред). Тоді це були УНСОвці, зараз, напевне, будуть “азовці”, хоча вони здебільшого і неоязичники. Уявіть, що в екзальтованому натовпі патріотів опиниться кілька професійних диверсантів ГРУ Росії, одягнених під тих самих “азовців”. Достатньо буде кадрів з кількома вбитими монахами і палаючою Лаврою - і зелене світло російській армаді буде відкрито.

Томос про автокефалію ми однозначно не просто заслужили – ми його вистраждали. Тепер треба бути дуже мудрими. Ми маємо показати свою зрілість. Якщо говорити мовою Євагнелії, час бути хитрими, як змії, і сумирними, наче голуби.

Джерело: LB.ua

Хіти тижня. Стародавній скарб знайшли у підвалі знесеної будівлі в Києві (фото)

неділя, 16 грудень 2018, 1:00

У Подільському районі Києва під час археологічних досліджень знайшли старовинний скарб — монети, датовані 1817-1912 роками. Знахідку виявили у підвалі знесеної у 70-х роках будівлі на території заповідника "Стародавній Київ". Як повідомив директор Депа...

У Японії знайшли вражаючий середньовічний скарб (фото)

неділя, 16 грудень 2018, 0:32

У глечику висотою 70 см зберігалися 260 тисяч мідних монет. У Японії знайшли скарб з сотень тисяч мідних монет, викарбуваних півтисячоліття назад (XV — XVI століть). Його виявили в японському місті Хасуда, повідомляють Патріоти України. Фахівці кажуть,...