Секрети архівів ЦРУ: Стало відомо, як США готували антирадянські операції в Україні

Центральне розвідувальне управління США розсекретило доповідь "Фактори опору і зони дій спеціальних сил. Україна" 1957 року, який свідчить про те, що жителі багатьох регіонів УРСР підтримали б антирадянські спеоцпераціі. Про це передає ВВС, інформують Патріоти України.

Роботу на більш ніж 200 сторінках написала група дослідників Джорджтаунського університету на замовлення одного з підрозділів міністерства оборони. Вона є повним аналізом перспектив ведення антирадянської збройної боротьби в УРСР спецпідрозділами США для можливого антирадянського повстання. Аналітики розклали по полицях настрої населення, мовні особливості і можливе міжнаціональне напруження в різних регіонах республіки.

Складені в секретній доповіді карти багато в чому схожі на політичні та соціальні розподіли сил в Україні і 60 років по тому. А певні висновки доповіді дивним чином збігалися з ходом так званої "російської весни", особливо щодо Донбасу.

Секретна доповідь

У секретній доповіді детально розібрані всі можливі фактори, які можуть вплинути на операції спеціальних підрозділів США. Наведено подробиці економічного розвитку, транспортної системи, шляхів сполучення, рельєфу і клімату регіонів УРСР. Особливо акцентується потенційне сприяння американським спецназівцям з боку місцевого населення в боротьбі з радянським режимом. Аналітики спрогнозували це на основі нюансів історії міжнаціональних відносин і антирадянської і антиросійської діяльності в Україні.

Американці поділили Україну на 12 умовних субрегіонів - від слабких до сильних антирадянських настроїв. У секретній доповіді також визначили субрегіон, де проводити спеціальні антирадянські операції найефективніше.

Допомога американцям

Американські аналітики відзначають важливість України для СРСР не тільки через розміри, але і завдяки значному економічному потенціалу.

"Тому здатність до національного опору в Україні може мати більш серйозні наслідки для СРСР, ніж в інших частинах країни", - вважали американці в 50-х роках.

Американці стверджували, що значна частина українців дуже критично налаштована до радянської влади.

"За сприятливих умов ці люди можуть допомагати американським спеціальним силам в боротьбі проти радянського режиму", - стверджується в доповіді.

Карта лояльності України

Одна з найцікавіших частин доповіді - карта лояльності населення України радянському режимові. Її склали на основі чотирьох головних чинників: етнічний склад регіонів, ставлення до більшовиків в 1917-1921 роках, ставлення до німецької окупації і партизанських рухів, а також кількість випадків збройного опору радянській владі.

За цими критеріями Україна розділена на 12 регіонів - від самих лояльних до тих, які сприймають комуністів найменше. Складена дослідниками карта лояльності нагадує подібні карти часів незалежності - від підтримки помаранчевих сил на виборах 2004 року до сприйняття сепаратистських ідей навесні 2014 року.

Крим і Донбас

Найбільш лояльними до радянського режиму американці визначили Крим і частину Донбасу - промислові райони Луганської та Донецької областей.

Крим позначили "зоною I".

"У Криму в населення практично немає настроїв проти режиму і вони навряд чи будуть допомагати спеціальним силам", - вказали аналітики.

Тоді в Криму, за даними розвідки, жили 60% росіян і 35% українців. Американські аналітики вказували на вороже налаштованих до комуністів кримських татар, депортованих з Криму. Однак у звіті ще сподівалися, що у віддалених гірських районах півострова все ж могли залишитися деякі групи кримських татар.

"Ті, хто могли залишитися в гірській місцевості, безсумнівно, допоможуть спеціальним силам", - вважали аналітики. Також спецназівці вказують, що, теоретично, сприяти їх діяльності можуть нові переселенці з Західної України.

Дуже показові лояльні радянській владі райони, які американці віднесли до другої зони - регіон Донбас.

Вони дуже нагадують обриси сучасних самопроголошених "ДНР" та "ЛНР" - без півночі Луганської області та Маріуполя. Ці райони, які зараз підконтрольні Україні, американці в 50-х роках віднесли до менш лояльних радянській влади зон

У зоні II, за даними США, українці становили меншість населення.

"Місцеве населення вважає себе жителями російського острова в українському морі і ідентифікують себе з радянською владою", - йдеться в звіті.

Можлива незначна підтримка

Всю прикордонну смугу від Чернігова до Луганської області через Харків американці записали в третю зону, де вже можна очікувати певного сприяння спецназівцям. Українське населення тут місцями переважає над російським, але серйозних антирадянських настроїв американці тут не фіксували. Хоча, за даними розвідки США, під час Другої світової війни в районах Харкова і Чернігова діяли націоналістичні українські угруповання.

"В окремих сільських місцевостях спеціальні сили не зіткнуться з опором українців, але загроза покарання від росіян утримуватиме їх від надання допомоги", - наголошується в доповіді.

Четвертою зоною американці визначили діючу Одеську область, де приблизно той же етнічний склад і рівень антирадянських настроїв.

Фактично, після Криму і Донбасу, американці наступними по лояльності до радянської влади назвали Одесу і Харків, де навесні 2014 року були потужні сепаратистські рухи. Але вони вже не знайшли серйозної підтримки населення.

Переважно сільськогосподарські території північного Причорномор'я американці записали в якісно іншу п'яту зону - широка прибережна смуга від Миколаєва до Маріуполя. Тут, за деякими винятками, переважало українське населення. Під час Другої світової війни іноді було активне українське освітнє і культурне життя, яка "не прийняло потужної політичної форми". Крім того, американці відзначають півмільйона перевезених в Херсонську і Миколаївську області українців із Західної України з "більш проукраїнськими настроями".

"Під час Другої світової війни були помітні свідчення, що значна частина місцевих вважали себе жителями Української республіки, відмінної від СРСР як цілого", - відзначили аналітики.

У доповіді вважали, що спеціальні сили США не отримають тут значного опору, а також матимуть певну підтримку українського населення.

Центральне Придніпров'я в чотирикутнику Кривий Ріг, Запоріжжя, Дніпропетровськ і Павлоград аналітики назвали окремою шостою зоною з ще більш сприятливими умовами. Українці тут однозначно знаходяться в більшості, хоча розвідники нагадують, що в промислових центрах регіону була значна підтримка більшовиків.

"У цьому регіоні спеціальні сили можуть отримати обмежену підтримку населення", - йдеться в звіті.

Антирадянський центр України

Першим умовним регіоном, де спеціальні сили США можуть отримати суттєву підтримку, є лівобережні частини Полтавської, Чернігівської та Сумської областей, а також правобережна Кіровоградська область і частина Вінницької області.

"Цей пояс є традиційною серцевинною землею України, а українці тут становлять понад 95% населення в багатьох районах", - йдеться в звіті.

Під час обох світових воєн тут були значні проукраїнські і націоналістичні настрої.

Ще більш антирадянською назвали умовну "зону вісім", в яку зарахували Київську, Черкаську, Житомирську та Хмельницьку області. Націоналістичні та антирадянські настрої тут, за даними звіту, були сильними, а місцеве населення могло б надати "істотну підтримку спеціальним силам".

"Регіон становить українське населення, яке піддалося невеликому російському впливу", - вважали американці.

Тут був потужний український рух в 1917-1921 роках, а під час колективізації фіксувався збройний опір. Під час Другої світової війни в регіоні були потужні антирадянські настрої, а в північному Поліссі діяли збройні українські повстанські загони.

При цьому радянських партизан тут нібито не підтримували.

"Схоже, що в цьому регіоні спеціальні сили отримають принаймні помірну допомогу", - відзначають в звіті.

Західна Україна

Ще на чотири зони американці поділили новоприєднані до СРСР території Західної України. Тут американці зафіксували дуже потужні антирадянські настрої і перспективу підтримки американського спецназу.

Зокрема, дев'яту зону - Волинь - в США назвали одним з центрів українських повстанців під час Другої світової війни. А чотири міста регіону - Ковель, Луцьк, Костопіль та Володимирець - за даними розвідки, частково були під контролем українських повстанців, які успішно воювали проти німців і радянських партизанів. Тут була абсолютна перевага українського населення з польськими вкрапленнями. При цьому американці відзначають, що через жорстке протистояння між українцями і поляками, останні навряд чи підтримають проукраїнське повстання. США вказали, що до 1950 року тут був дуже потужний збройний опір СРСР, який частково спостерігався до 1956 року.

У десятій зоні, Закарпатті, українське населення не має історії відносин з росіянами і мало конфлікти з угорцями. За даними США, на Закарпатті після Другої світової війни діяли українські антирадянські загони на північ від Ужгорода і в гірських районах.

Схожа ситуація в Чернівецькій області - одинадцятій зоні. Тут переважає українське населення, яке під час війни надавало деякий опір румунській адміністрації, але українські повстанці були активними в гірських районах. Діяльність підпільних груп в гірських районах, за даними США, тривала до 1956 року.

Найбільш антирадянські настрої американці приписали трьом галицьким областям: Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській. Американці відзначили власну армію краю під час Першої світової війни, протистояння з поляками в 20-30 роках і потужну Українську повстанську армію, яка боролася з німцями і комуністами до 1956 року. На момент написання звіту американці не виключали, що у віддалених гірських районах можуть зустрітися залишки окремих українських підрозділів.

"У цьому регіоні спеціальні сили можуть отримати значну підтримку місцевого населення, включаючи активну участь в діях проти радянського режиму" - резюмували в звіті.

Сприятливі зони для спецоперацій

Проаналізувавши всі фактори - географію і можливості для маскування, настрої населення та скупчення стратегічних об'єктів для диверсій, - спеціальним силам запропонували п'ять територій для ефективних атак. Це переважно північні і західні регіони, а також - південне узбережжя Криму. Значну частину центральної України визнали непридатною для ефективних операцій через аграрний характер господарства і великі території, де діяти неефективно. Однак, щоб їх продукція не йшла в Росію, спецназу рекомендують перекривати шляхи сполучення звідси в сприятливих секторах.

Схожа ситуація і зі східною Харківською областю, де можливими порахували лише "окремі операції" по перекриттю шляхів сполучення з Донбасу до Росії. Те ж стосується промислового регіону біля Дніпропетровська.

Найважливіший економічний регіон - Донбас - абсолютно не підходить для спеціальних операцій сил через брак місць для маскування, високу щільність населення, "велику кількість російського і русифікованого українського населення".

Куди бити

Карта місць для ефективних операцій концентрується на західних регіонах. У кожній зоні для дій спеціальних сил вказані докладні дані про головні цілі атак і інфраструктуру, лінії електропередач і шляхи сполучення. Спецназу рекомендували спочатку діяти там, де можна очікувати менше опору і проблем з камуфляжем.

Сприятливим регіоном для операцій американці визначили Карпати і північні передгір'я. Крім сприятливих настроїв населення, тут є стратегічні запаси калійних солей і газові родовища, які важливі для центру України і міст центральної Росії. Також тут проходять шляхи сполучення зі східноєвропейськими союзниками СРСР. Умови для маскування - гори і ліси - тут визначені дуже сприятливими.

Регіон навколо Львова визнаний окремою зоною для спецоперацій. Хоча тут складніше з маскуванням, проте більше важливих траснпортних артерій - зі сходу на захід до Німеччини. Для кожної зони Аналітки радять різні типи спорядження, підготовки і тактики дій. Крім особливостей розташування населення і промисловості, в кожній зоні спробували накидати карту розташування силовиків. Особливу увагу приділили будівництву газопроводу з Дашави в Карпатах, який повинен був пролягати в Ленінград через Мінськ, як вказували американці.

За ефективністю операцій Волинь посіла третє місце - тут мало стратегічних об'єктів, але сприятливі інші чинники, зокрема зручні для маскування болота і ліси.

"Найбільшу цінність для спеціальних сил має залізнична лінія, яка з'єднує СРСР з Польщею і Німеччиною", - йдеться в доповіді.

Київ і Крим

Житомирську та Київську області віднесли до четвертої зони спецоперацій, де майже всі чинники сприятливі - від населення до промисловості. На цьому тлі дивним здається визначення п'ятої сприятливої зони - південного берега Криму. Аналітики вказали, що тут багато важливих шляхів сполучення, порти, база флоту і деякі сировинні ресурси. Американці вважали, що кримські гори можуть давати притулок для спецгруп, але при наявності специфічної екіпіровки і підготовки.

Також аналітики ще сподівалися на певну підтримку кримських татар в горах, які могли уникнути депортації. Дослідження не містить ніяких пропозицій чи інформації, коли і за яких обставин США могли почати спеціальні операції на території УРСР.