У чому Путін переконав Трампа у Гельсінкі, або Чим може закінчитися угода Сербії та Косова про обмін територіями

Пропозиція, яку висловив господар Кремля, несе у собі ризики, адже перший після закінчення балканських війн прецедент зміни державних кордонів може розбурхати пристрасті в інших державах регіону.

Ілюстрація:Kurir.rs

"Те, що ще пару місяців тому вважалося нереальним, наразі має всі шанси реалізуватися." Про це пише Юрій Панченко, передають Патріоти України, продовжуючи:

На минулих вихідних президенти Сербії та Косова послали ЄС недвозначний сигнал - вони готові до мирного врегулювання, частиною яких стане історичний обмін територіями. І якщо це станеться, цей шлях не повинен закривати ніхто, включаючи Брюссель або Берлін.

"Країни нашого регіону, держави-члени ЄС або інші країни світу не повинні протистояти або боятися потенційної мирної угоди між Косово і Сербією, навіть якщо така угода включатиме корекцію кордонів", - заявив президент Косова Хашим Тачі.

"Чому вас так турбує те, що ми робимо? Ми робимо щось для майбутнього сербів і албанців. І ми повинні дбати про себе, нікому не завдаючи шкоди, не впливаючи на інших в регіоні", - ще більш різко висловився президент Сербії Александар Вучич. За його словами, західні уряди хочуть нав'язати свою волю албанцям та сербам.

І хоча жодних прізвищ не пролунало, не було секретом: їх головним адресатом була Ангела Меркель. Отже, про яку корекцію кордонів йдеться?

У 90-х роках на території Косова точився кривавий етнічний конфлікт між сербами та косоварами. Від кінця 90-х ця територія перебувала під управлінням адміністрації ООН, а у 2008-му Косово проголосило незалежність.

Між тим, до складу нової держави увійшло декілька анклавів, населених сербами, адже косовський кордон був прокладений не за етнічним принципом, а копіював кордони автономного краю Косово і Метохія у складі колишньої Югославії.

Переважна більшість сербів мешкає на півночі Косова - на території, що має спільний кордон із історичною батьківщиною. Утримання цих територій у сфері свого впливу довгі роки було основою політики Белграду. Як результат, склалася ситуація, коли північ Косова де-факто залишалася "державою у державі".

Ця територія є частиною Косова лише номінально. Ви не знайдете тут косовської символіки - натомість всюди майорять сербські (та російські!) прапори, розрахунки проводяться у сербських динарах, а школярі та студенти навчаються за сербськими програмами. А на додачу, ця територія час від часу спалахує протестами, вимагаючи якомога більшої автономії від косовскьої столиці Приштини.

Північ Косова - не єдина місцевість, де серби перетворюються з "меншини" на переважну більшість. Але інші сербські анклави набагато менші, а головне - вони не мають спільного кордону з Сербією. Через це вони куди краще інтегровані у косовську державу.

Саме тому ідея відмови від буремного регіону в обмін на визнання Сербією - а відповідно, на остаточне визнання косовської держави всім світом - має своїх прихильників.

Тим більше, що йдеться не про односторонню відмову від частини території. Віддавши сербам північ, Косово може отримати Прешевську долину - територію на півдні Сербії, населену переважно албанцями.

І хоча, президенти двох країн не озвучили деталі мирного плану, дуже висока імовірність, що саме такий сценарій обміну наразі обговорюється між Белградом та Приштиною.

На користь такого сценарію - "зелене світло" від Вашингтону. "Якщо дві сторони домовляться, ми не виключаємо територіальні зміни. Ми не будемо заважати вирішенню, і не думаю, що в Європі хтось буде це робити. Якщо дві сторони зможуть досягти прийнятного для них рішення, ми його підтримаємо", - заявив на прес-конференції у Києві радник Білого дому з національної безпеки Джон Болтон.

Варто зазначити, що ще донедавна у ЄС були категоричні противники такого обміну. Найгучнішим був голос Ангели Меркель.

"Територіальна цілісність держав західних Балкан встановлена і недоторканна… Це потрібно повторювати знову і знову, тому що знову і знову робляться спроби поговорити про кордони, а ми не можемо цього робити", - заявила вони два тижні тому.

Більш того, навіть у Косово ще місяць тому заявляли про неприпустимість обміну територіями. Проте за останні тижні все змінилося.

Процес почався після того, як Владімір Путін на зустрічі в Гельсінкі розповів про такий шлях вирішення проблеми Дональду Трампу і отримав його підтримку. Згодом у США публічно заявили, що не заперечують проти обміну.

Тепер же - після заяв лідерів Косова та Сербії, проти такої угоди не мають заперечень і в Єврокомісії. І не виключено, що згодом свою позицію буде змушена пом’якшити також німецька канцлерка.

Попри це, варто обміркувати: які ризики несе ідея обміну територіями на Балканах? Чи немає шансів, що перший після закінчення балканських війн прецедент зміни державних кордонів, може розбурхати пристрасті у інших державах регіону?

Що буде з федерацією Боснії та Герцеговини, складовою якої є Республіка Сербська? Адже її керівництво не приховує свого прагнення приєднатися до Сербії.

У зоні ризику також Македонія, значна частина громадян якої є етнічними албанцями. Варто нагадати, що за декілька років до проголошення незалежності Косова загони косоварів вторглися на територію сусідньої держави, намагаючись долучити до тоді зовсім невизнаної держави північний схід Македонії. Вирішити цю проблему Македонії вдалося, лише звернувшися по допомогу до України.

Звичайно, що у такій ситуації, країни Заходу воліли "дмухати на воду", уникаючи будь-яких кроків, які могли б дати старт новим конфліктам.

Плин років дещо вгамував пристрасті на Балканах. Навіть Греція та Македонія змогли укласти історичну угоду про зміну назви останньої та зняли перешкоду на її шляху до НАТО.

Та попри це, питання албанської меншини досі гостро стоїть у Македонії. Нинішній уряд - перший в історії країни, до формування якого долучилися партії, що представляють албанську меншину, а входження цих партій в уряд рік тому призвело до безладів у македонській столиці, аж до захоплення парламенту.

А вже цього року звичайний скандал навколо суду у справі ненавмисного вбивства у ДТП албанського хлопчика спричинив урядову кризу та ледь не призвів до розвалу коаліції.

На додачу варто нагадати, що історичний успіх Македонії - вихід на фінішну пряму вступу до НАТО - не може не викликати спротив РФ.

Навряд чи у Кремлі вирішать без бою відпустити й Македонію. Нагадаємо: позаторік, щоб не допустити вступу Чорногорії до Альянсу, у Москві навіть планували збройний переворот у день парламентських виборів.

А невирішений етнічний конфлікт завжди є найперспективнішим полем для провокацій. Тож розморожування старих конфліктів може виявитися небезпечною грою із непередбачуваними наслідками.

Анексія Криму: СБУ має розслідувати злочинну бездіяльність колишнього військово-політичного керівництва України

п’ятниця, 7 січень 2022, 21:45

Якби українська влада захистила Крим, не було б війни на сході. Війна на Донбасі - це прямий наслідок бездіяльності офіційного Києва в Криму. Повідомляється, що Слідчі Головного слідчого управління СБУ за процесуального керівництва Офісу Генерального п...

"Вагнергейт" і провалені спецоперації розвідки України - чи був російський "кріт"

середа, 5 січень 2022, 11:35

Ми як українці мусимо пишатися вітчизняними спецслужбами. Розуміти, що ми маємо за спиною надійний тил, і що жодна операція російських чи інших іноземних спецслужб неможлива на території України. Бо маємо професіоналів, що дійсно відповідають високим стан