Інтереси НАТО, Росії та ісламістів перетинаються: Блогер про військовий переворот в Туреччині та те, що чекає світ

"Дивна ситуація. Європа на порозі нової хвилі тероризму. Кількість біженців з Сирії, Іраку, Афганістану тощо "зашкалює", виливаючись в астрономічні суми на їх утримання, десятки внутрішніх протирічь між учорашніми союзниками в Західній Європі, вихід Британії з ЄС,... - й тут раптом вибухає військовий переворот у Туреччині", - пише у своєму блозі Віктор Трофименко, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"Для тих, хто не в курсі-населення Турецької республіки складає близько 77 мільйонів людей. Армія - одна з найбільш боєздатних в Європі та серед членів НАТО (після США) - чисельністю до 600 тисяч військових (з резервістами).

І сьогодні ця армія - єдине, що відділяє Європу від "Ісламської держави" з усіма її "принадами", типу міністерств у справах проституції та работоргівлі.

Проте справа не тільки в армії, а й у самому стратегічно вигідному геополітичному розташуванні Туреччини. І саме це довгі століття слугує приводом для багатьох воєн та конфліктів.

Чорноморські протоки, анексована ще 1972 року Туреччиною частина Кіпру, Турецький Курдистан - перелік можна сміливо продовжувати. Можна зупинитися й сказати: "Та що ж роблять турецькі військовики-заколотники? Рублять сук, на якому самі ж сидять?..".

Однак ситуація навколо заколоту взагалі набуває іншого відтінку, якщо пригадати біографію турецького президента Реджепа Ердогана, його переконливо ісламістські, ба навіть фундаменталістські, погляди. 2011 року в Туреччині відбувся референдум, за результатами якого значно послабилися роль та вплив військових у суспільстві. Крім того, сотні політичних опонентів правлячої Партії справедливості та розвитку (ПСР), очолюваної Ердоганом, потрапили під скасування амністії і сіли до в'язниць, дехто - більше, ніж на 100 років!

Сюди ж додамо протести на площі Таксим у 2013 році, які формально були проти незаконної забудови Стамбула, а фактично - це протест світських кіл проти ісламізації Туреччини, її поступове скочування від проєвропейської світської країни до авторитарного державного утворення. Гасла студентів-протестувальників та науковців: "Ми хочемо вчити фізику, а не Коран!".

І дуже важливо не забувати одну особливість. Як свого часу в Єгипті, армія в Туреччині завжди відігравала прогресивну роль, нарівні з молоддю.

Передусім тому, що турецькі офіцери здебільшого навчаються за кордоном, зокрема, в ЄС та США. Відповідно, життєві й світоглядні цінності у них інші, аніж проголошувана ПСР: "Держава стабільності та процвітання, країна розвиненого ісламу". Вони захищають, сформульовані ще першим президентом Туреччини Мустафою Ататюрком, принципи про світську Туреччину як запоруку майбутнього.

А якщо до всього згадати і факт урочистого "примирення" Ердогана з Путіним, то цей заколот справді нагадує великий гамбіт. Потепління стосунків з Росією могло стати приводом до перевороту: військові, які прагнуть бачити Туреччину надійним союзником США, відреагували на опортунізм президента. Інтереси НАТО, Росії та прихильників радикального ісламу перетнулися в цій країні.

Йдеться не лише про те, чия постать буде наступною на місці президента, а про подальшу долю всього турецького народу, про національні інтереси Туреччини.

На початку заколоту Ердоган перестрахувався: вже знаючи про небезпеку для себе, він зробив вигляд, що покидає столицю, й одразу направив на ключові пункти - мости через Босфор, парламент, будівлю уряду, режимні об'єкти - відданих йому поліцейських і працівників спецслужб, зокрема й у цивільному. Тому картинка із протестним натовпом, який зупиняє танки, була певною мірою зрежисована.

З іншого боку, його заклики до прибічників вийти на вулиці свідчать, що він боїться втратити над ситуацією контроль. Хоча, як мені повідомив один із капітан турецької армії, який брав участь у спробі перевороту, плани заколоту стали відомі президентові Ердогану приблизно за декілька годин до його початку. Виказали заколотників два вищих офіцери турецької армії, які тепер допомагають скласти списки тих військових, які підлягають арешту. Гра почалася.

Заколот придушений, близько 3 тисяч його активних учасників стануть пішаками, якими вже пожертвували. Однак він привернув увагу великих геополітичних гравців. А значить, буде і наступний хід у цій партії на шахівниці Європи. І сьогоднішні заворушення - це тільки жертва. Для того, щоб продовжити цю партію!"