Хіти тижня. Путін дечого страшенно боїться, - російський журналіст

Пожежа в Кемерово по-справжньому сколихнула Росію. У кількох містах країни пройшли несанкціоновані мітинги протесту, на одному з них люди скандували: "Путіна!" В відставку відправлений губернатор області Аман Тулєєв, якого називали людиною президента РФ. Пропагандисти лякають росіян Майданом. Але чи може Кремль дійсно втратити контроль над власним народом? Своїми оцінками ситуації в Росії, про рівень протестної активності та готовності пересічних росіян організувати Майдан з "Обозревателем" поділився російський журналіст Леонід Радзіховський. Патріоти України пропонують вам ознайомитися із його міркуваннями.

- У контексті подій в Кемерово російський пропагандист Володимир Соловйов заявив про те, що мітинги протесту ризикують перерости на подобу українського Майдану і запропонував внести зміни до законодавства РФ. Одночасно приватна американська розвідувально-аналітична компанія Stratfor зробила висновок про те, що масові протести, організовані по всій території Росії, є ознакою втрати контролю Кремлем. Чи згодні ви з тим, що ситуація в Кемерово може перерости у щось більше, ніж просто якісь локальні мітинги?

- Я категорично з цим не згоден. Ніякої ситуації взагалі немає. Наскільки я знаю, в Кемерово немає ніяких мітингів. Вони були в перші дні, і вони давним-давно закінчилися. Тому я не розумію, про що взагалі пише ця американська компанія.

Що стосується Соловйова, то коментувати його холуйський раж так само безглуздо, як коментувати холуйський раж Тулєєва або Мізуліной, яка сказала, що головний постраждалий в Кемерово - це особисто Путін. Холуї відпрацьовують свою пайку. Вони знають, що будь-яке шалене холуйське висловлювання завжди буде зрозуміле. В цьому відношенні їхня позиція дуже проста: краще сказати будь-яку дурість, ніж промовчати.

Дурість оцінять і скажуть: так, він говорить дурниці, але він говорить дурниці від зайвої відданості. А відданість зайвою не буває. Відданість буває тільки потрібною.

Що стосується фактичної сторони справи, то в Кемерово взагалі нічого не було. І ніяких масових протестів в країні не було - не було навіть їхньої примари. Звісно, якщо в місті згоріло 65 осіб, з них 40 - діти, це так чи інакше городян торкнулося. Ну, вони вийшли і обурювалися. Там не було ніяких гасел проти Путіна, ніяких гасел проти влади, і взагалі ніяких політичних гасел. І це на тлі того, що в Кемерово нещодавно пройшли вибори, і Путін отримав близько 80% підтримки.

І, нарешті, найбільш яскраву картину того, що було в Кемерово, видно в поведінці цього чоловіка, який став відомим (Ігор Востріков. - Ред.), у якого начебто згоріла вся сім'я. Спочатку він вкрай сумбурно і непевно кричав щось проти Путіна, а буквально через два дні, не те що отримавши гроші, а просто після розмови в адміністрації він розвернувся на 180 градусів і пояснив, що треба згуртуватися навколо Путіна - в загальному, слово в слово повторив все, що каже Соловйов. Що найстрашніше - це якраз "провокатори", "американці", "мітингові пристрасті", "Майдан" тощо.

Мені здається, приклад Кемерово показує, що абсолютно ніяких натяків на політичні протести в Росії немає. Навіть в такій екстремальній ситуації.

- І тим не менше, Тулєєв, який знаходився на посту більше 20 років, пішов у відставку. А його називають людиною Путіна. Погодьтеся, це серйозно.

- Навіть з одного факту, що Тулєєв перебував на посаді більше 20 років, автоматично випливає, що він не міг бути людиною Путіна. Він був відомим на всю країну і популярною людиною, коли Путіна не знав взагалі ніхто. Кар'єра Путіна почалася, коли Тулєєв був уже дуже відомою людиною.

Тулєєв - популярний демагог, який був найбільш відомим на початку 1990-х років. Що стосується його відставки - він стара хвора людина, яка давно мала піти у відставку. Питання про його відставку просто відкладався з місяця на місяць - абсолютно безвідносно до всієї цієї історії. Але Тулєєв з нез'ясовних причин буквально чіплявся зубами і ногами за своє крісло. Він уже вставати не міг, але він повз на цьому кріслі до кінця. Відклеїтися від крісла він не міг. Було таке враження, що іще тиждень перебування на цій посаді для нього просто життєво необхідний.

Всі розуміли, що питання його відставки - це питання місяця, двох або трьох. Але про рік мова не йшла в будь-якому випадку. Він просто фізично не в змозі виконувати свої обов'язки.

- Це було зрозуміло ще до Кемерово?

- Задовго до Кемерово було абсолютно очевидно, що 74-річний хворий чоловік, який не встає з крісла і фактично не в змозі керувати, не може бути губернатором. Те, що він в будь-якому випадку піде в 2018 році, було очевидно.

Вони з усієї російської літератури знають одну фразу Пушкіна: "російський бунт, безглуздий і нещадний". Цю фразу вони викарбували намертво. І вони бояться цього народу в міру своїх вчинків перед цим народом. В жодному разі не в міру нескінченної байдужості, нескінченного терпіння, нескінченної покірності, нескінченної обдуреності народу. Все це вони виносять за дужки, і залишають тільки те, як вони реально до цього народу ставляться. А реально вони до народу ставляться дуже погано - вони його бояться, вони його обдирають як липку.

Але народ покірний, народ нерухомий, народ заляканий, народ обдурений, народ заморочений. І кого, кого, а цього нещасного народу їм боятися нема ніякої причини.

- Ви сказали про страхи влади. А як щодо страхів росіян? Періодично їх лякають Майданом. Чи справді рядовий російський громадянин боїться подібного явища у себе в країні?

- Так, боїться. Якщо ви запитаєте пересічного російського громадянина, чи вірить він телевізору, він відповість: "Телевізор все бреше". Але якщо ви почнете запитувати його про політику, він вам тупо, слово в слово, повторить все, що говорить телевізор, не відступаючи ні на мікрон. І про Америку, і про Майдан, і про Україну, і про НАТО, і про Путіна - що стосується загальної політики.

Коли ви перейдете до конкретної політики, він почне довго і нудно лаяти владу: "вона краде", "у владі сидять хабарники", "країною правлять якісь загадкові олігархи", "внутрішня політика погана", "економічна політика погана", але найголовніше - що "ми встали з колін", "ми суверенні", "ми не піддаємося тиску американців і американської агентури", "ми не допустимо Майдану", "Крим наш", "ми велика країна".

Найголовніший страх, який вселили російському народу - це страх перед самим російським народом. Точно так само, як цього народу патологічно боїться влада, так само цьому народу вселили страх перед собою - перед майданами, перед революціями, перед пугачовщиною. "Щоб у нас не було, як в 1990-і і як в Україні". Тим більше що в цей момент "прийдуть американці", "поставлять нас на коліна", "захоплять, позбавлять суверенітету". Це найстрашніше, що з ними може трапитися.