Новина про створення окремого міністерства викликала різку реакцію України. В МЗС не виключають заборони в’їзду посадовцям країнизазначають Патріоти України. У відповідь очільник нового міністерства заперечує натяки на просування сепаратизму на Закарпатті і запевняє, що угорський уряд прагне до діалогу. І це в той час, як влада Угорщини відкрито відмовилася від домовленостей з Україною.
Мова, як інструмент
Історія конфлікту бере свій початок з 2017 року. Тоді Верховна Рада ухвалила закон про освіту. Документ передбачає навчання дітей у середній та старшій школі виключно українською мовою.
Першою була реакція ПАРЄ. Рада рекомендувала Україні переглянути проблемний закон. Однак більш різка реакція була в Угорщини. Мотивуючи свої дії захистом інтересів угорського населення Закарпаття, країна почала бойкотувати міжнародну діяльність України.
І планомірно втілювала свій намір у життя. Один з останніх прикладів – заява МЗС країни про те, що прем’єр-міністр Віктор Орбан планує голосувати проти будь-якого документа за підсумками україно-грузинської зустрічі на саміті НАТО, який відбувся у липні.
Результатом зусиль Будапешта стало скасування комісії Україна-НАТО. Були лише окремі зустрічі Петра Порошенка з лідерами Альянсу. Вони, до речі, теж могли не відбутись через вето, яке Угорщина спочатку наклала, а потім зняла.
Захист права нацменшин навчатись угорською мовою замість позитивних наслідків, які нібито переслідує Будапешт, навпаки, може зашкодити українським угорцям.
Зараз вони майже не знають української мови, а значить, позбавляються можливості навчатись у ВИШах, знайти престижну роботу, і залишаються ізольованими. Такий стан речей збережеться і далі, якщо Україна припинить боротьбу за розповсюдження державної мови.
Рука Кремля
Ймовірно, що реальними мотивами угорського протистояння є аж ніяк не захист нацменшини в Україні. За діями угорських політиків чітко прослідковуються інтереси Росії. Про це свідчать і заяви політиків Угорщини в адресу України.
Наприклад, прем’єр-міністр країни відкрито заявив, що Україна не зможе вступити до НАТО, тому що цього не дозволить Росія. Такі вислови працюють лише на руку Москві.
– Я не бачу членства України в НАТО, реальні шанси для членства в ЄС дорівнюють майже нулю, – заявив Орбан.
А ще, як і в РФ, серед населення Угорщині зараз переживає хвилю популярності підтримка угорців, які проживають в інших країнах. Таким чином, офіційна політика Будапешту робить ставку не стільки на підтримку нацменшин, скільки на прихильність внутрішнього електорату.
Міжнародна реакція
Міністерство освіти України, яке й ініціювало резонансний закон, повідомило, що буде вирішувати питання впровадження мовної норми лише у форматі двосторонніх перемовин з представниками нацменшин, і аж ніяк не з іншими державами.
Тим не менше, зовнішня реакція не змусила на себе чекати. Вже згадана Рада Європи засудила прийняття мовної статті Верховною Радою без консультацій з нацменшинами.
Та головний показник – це рішення Венеціанської комісії щодо мовного пункту. За висновками комісії мета зміцнити державну мову є похвальною, а кроки, спрямовані на її вивчення усіма громадянами – це засіб для усунення нерівності та сприяння інтеграції представників інших націй в українське суспільство.
В той же час комісія рекомендує в ході реалізації закону розпочати діалог з нацменшинами та уникнути загрози для існування їх культурної спадщини. Жодних утисків, про які говорить Угорщина, Венеціанська комісія у законі не побачила.
Закарпаття – новий Крим?
В Україні діють проугорські сили, які хотіли б повернути нацменшину до Угорщини і тому використовують події в Україні, зокрема і конфлікт з РФ, для здійснення своїх планів. Однак радикальні настрої не нові і присутні в усіх країнах , де історично є більш менш численні групи представників інших національностей. Зазвичай далі гучних гасел у таких випадках справа не рушає.
Угорщина видає паспорти українському населенню, що живе неподалік кордону. Вплив країни розповсюджується і на медійну площину. Країна створює все нові проугорські ЗМІ на Закарпатті та навіть викупила 50% ужгородського телеканалу.
І це відбувається на тлі зменшення частки угорського населення в Україні. За підрахунками тих же угорських соціологів, з часу останнього перепису населення 2001 року нацменшина зменшилась на 25 тисяч і налічує 125 тисяч людей.
Все це дуже схоже на те, що свого часу відбувалось у Криму. Росія транслювала населенню півострову “правильну” інформацію та системно брала участь у житті місцевого самоврядування.
Низка експертів сумнівається у тому, що європейська країна вдасться до подібного кримському сценарію. Однак це не означає, що Україна не має посилити увагу до проблем нацменшин та їх захисту. Адже на фоні турботи Будапешту, наша країна іміджево програє в очах українських угорців.
Перші кроки Україна вже почала здійснювати. Якщо не у соціальному напрямку, то в не менш важливому – безпековому. Міноборони та Закарпатська адміністрація розглядають можливість розташування батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади у закарпатському місті Берегово. Саме ця територія вважається центром угорської культури в Україні.
