Приєднуйтесь
Патріоти України пропонують
матеріал, підготовлений московським офісом «Радіо Свобода» з приводу таємної
війни, що розгортається у трикутнику Вашингтон-Берлін-Москва.
Німеччина і Євросоюз загалом незабаром можуть опинитися в неприємній ситуації. Їм доведеться вибирати, чи варте те, що залишилося після санкцій від економічного співробітництва з Росією, союзницьких відносин зі США.
«Це візит із нагоди інавгурації (президента Росії на новий термін – ред.), у таких випадках заведено звіряти позиції з найважливіших політичних питань» – так сухо описала журналістам канцлер ФРН Анґела Меркель характер свого візиту в Сочі, де вона 18 травня зустрілася з президентом Росії Володимиром Путіним. Але за межі «чергових» тем російсько-німецькі відносини може вивести новий фактор: торговельні і політичні тертя між Євросоюзом і США.
Європейські санкції проти Росії, як раніше попередив прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков, лідери обговорювати не збиралися. Але і без цього, крім «обов’язкових» Сирії та України, Путін і Меркель мали про що говорити. Перш за все про гроші. Точніше, про економічні проекти, що стосуються обох сторін, і про те, як вони будуть розвиватися в умовах наміченої «торговельної війни» між США і Європейським союзом.
Цього тижня Сполучені Штати виступили з попередженням: вони розглядають можливість запровадження санкцій проти компаній, що беруть участь у реалізації проекту «Північний потік-2» – газопроводу, що з’єднує Росію і Німеччину дном Балтійського моря. Дві лінії газопроводу будуть здатні пропускати по 27 мільярдів кубометрів газу на рік. Побудувати його передбачається до кінця майбутнього року. Єдиним акціонером проекту є «Газпром», але до числа партнерів входять Uniper і Wintershall (Німеччина), OMV (Австрія), Royal Dutch Shell (Великобританія / Нідерланди) та інші європейські компанії.
Навантаження труб для газопроводу «Північний потік-2» в порту Зассніц (Німеччина)
Заступник помічника держсекретаря США з енергетичних питань Сандра Аудкерк заявила, що при будівництві «Північного потоку-2» Росія зможе встановити апаратуру стеження в Балтійському морі, яке є вразливим у військовому плані регіоном.
Газета Wall Street Journal оприлюднила інформацію про те, що на переговорах із Анґелою Меркель у Вашингтоні наприкінці квітня президент США Дональд Трамп намагався переконати голову уряду Німеччини відмовитися від реалізації проекту з Росією. Поки, судячи з усього, безуспішно.
Прихильники проекту заявляють, що газопровід лише урізноманітнює шляхи надходження газу європейським споживачам, що, на їхню думку, тільки піде на користь країнам ЄС. Керівники трьох компаній, що беруть участь у проекті, – OMV, Uniper і Wintershall, – стверджують у своїй статті в американському журналі The National Interest, що побоювання з приводу «Північного потоку-2» безпідставні: «Твердження, ніби Росія здатна використовувати газ як [політичну] зброю, – це обман».
У тому ж дусі висловився і Володимир Путін, виступаючи в п’ятницю в Сочі після переговорів із Анґелою Меркель: «Росія завжди розглядала «Північний потік-2» як суто економічний проект». Німецький канцлер, у свою чергу, зазначила, що і після введення в дію нового газопроводу транзит російського газу через Україну повинен бути збережений.
Політико-економічну обстановку навколо «Північного потоку-2» для Радіо Свобода коментує російський експерт нафтогазового ринку Михайло Крутіхін.
– Реалізація проекту «Північний потік-2», наскільки можна судити, перебуває в досить просунутій стадії. У загальних рисах, враховуючи як економічні, так і політичні міркування, зацікавленість у ньому якої сторони – німецької або російської – все-таки вища і чому?
– Перш за все, це Німеччина, яка безкоштовно отримує роль хабу для російського газу в Центральній і Північно-Західній Європі і значно підвищує свою роль у розподілі газу в цьому регіоні – причому абсолютно безкоштовно. За все платить «Газпром» – за розробку газових родовищ, за доставку газу до Балтійського моря і потім, із партнерами, – за будівництво газопроводу через це море. Німеччина нічого не платить і отримує дуже серйозну вигоду.
Для Росії ж вигода, я б сказав, подвійна. Перш за все політична, бо треба «покарати» Україну, позбавивши її газового транзиту. Друге: треба дати можливість нажитися підрядникам, які будують усю цю систему від Ямальського півострова. Загальна вартість цієї всієї системи від ямальських родовищ до Німеччини оцінюється в 44 мільярди доларів. Значна частина вже освоєна підрядниками. Третя сторона, яка отримує вигоду, – це, звичайно, менеджмент «Газпрому», який за транзит газу Балтійським морем буде отримувати від самого ж «Газпрому» плату незалежно від того, є газ у трубі чи ні, – просто за пропускну здатність труби. Тобто зацікавлених сторін цілком достатньо.
Що стосується опонентів «Північного потоку-2», то в них аргументи в основному політичні. Перший: давайте Україну не ображати. Другий: «Газпром» – це політична зброя Кремля. Ну і, нарешті, в них є все-таки і деяка матеріальна зацікавленість. Бо в підсумку можуть втратити доходи від транзиту російського газу Польща, Словаччина, яка до 2029 року, виходячи з умов її контрактів із «Газпромом», начебто не втрачає, але в перспективі може, – і країни Балтії. А американці зацікавлені, звичайно, в тому, щоб на європейський ринок частину свого скрапленого газу постачати. Це не головний для них ринок, у них Азія в основному і Південна Америка, але, тим не менше, вони дуже хочуть.
– Заява, яка щойно пролунала з боку Сполучених Штатів, що можуть бути запроваджені певні санкції у зв’язку з реалізацією проекту «Північний потік-2», – це більше політичний крок чи саме таким чином США продавлюють свої економічні інтереси на європейському ринку?
– Я думаю, що частково є економічний інтерес, але більше це така «лякалка». Проблема тільки в тому, що в американському законі, який ухвалений про санкції проти Росії, спеціально згадали «Північний потік-2», але написали в підсумку, що Білий дім може ухвалювати санкції проти цього проекту, але тільки за погодженням із європейськими партнерами. А головний європейський партнер, звичайно, Німеччина. Зараз розгорілася така бійка: піде Німеччина на задоволення американських вимог або не піде? Тому що за законом начебто можна, але без узгодження з німцями нічого не вийде, ніяких санкцій.
– На вашу думку, піде Берлін назустріч Вашингтону чи не піде? І що може Росія запропонувати Німеччині як «пряник» зі свого боку для того, щоб Німеччина не пішла?
– Це, звичайно, загадка. Уже все запропоновано. Це новий маршрут газу. Це провідна роль Німеччини на газовому ринку в тому регіоні. Це нові контракти «Газпрому» за дуже вигідними цінами, гнучкі абсолютно контракти. Все, що тільки можна, запропоновано. Але не знаю, що ще, що переважить сварку з Трампом, тут поки для мене загадка. Тому що ще не ясно, реальна сварка у Європи з Трампом буде або це страшило таке тимчасове політичне.
Суперечка навколо «Північного потоку-2» між США і Німеччиною розгортається в момент, коли на європейсько-американські торговельні відносини може очікувати повномасштабна торговельна війна. Вона викликана рішенням Вашингтона підвищити тарифи на низку найважливіших імпортних товарів – перш за все сталь і алюміній. Анґела Меркель після консультацій із колегами з Франції та Великобританії заявила, що Європа «готова захищати свої інтереси в рамках багатосторонніх торговельних відносин». Дональд Трамп поки поступився, продовживши на місяць, до кінця травня, для країн ЄС, а також Канади і Мексики відстрочку запровадження нових тарифів.
Проте наслідки для громадської думки торговельний конфлікт, як і попередні політичні тертя між США і ЄС, уже має. Учасники недавнього опитування громадської думки в Німеччині відповідали на запитання «Чи вважаєте ви надійними партнерами вашої країни США, Росію і Китай?». Рівень довіри до Сполучених Штатів виявився найнижчим – усього 14% (до Росії – 36, Китаю - 43%).
Тим часом на «Газпром», головного представника російських економічних інтересів в Європі, можливо, наприкінці травня очікує великий успіх. За витоками інформації з джерел у Єврокомісії, цей орган має намір припинити справу проти «Газпрому», звинуваченого в порушеннях правил сумлінної конкуренції на європейському ринку, розгляд якої триває з 2011 року.
Йдеться про різницю цін на російський газ, що постачається в різні країни ЄС: для низки держав Центральної та Східної Європи він виявився значно дорожчим, ніж для західноєвропейців, незважаючи на коротшу, з географічних причин, трасу поставки. Брюссель, якщо вірити повідомленням ЗМІ, має намір зобов’язати «Газпром» позначати можливі цінові ліміти і відмовитися при укладанні контрактів від заборони на реекспорт купленого у нього газу.
Величезного штрафу, про який ішли розмови ще кілька місяців тому, судячи з усього, не буде. У супротивників такого рішення це вже викликало обурення. «Єдиний намір «Газпрому» – монополізувати ринок Центральної Європи, порушуючи або ігноруючи законодавство ЄС», – пише у виданні Politico голова польського енергетичного концерну PNGiG Пйотр Возняк.
А німецький телеканал ARD, нагадуючи про європейські санкції проти Росії, зазначає: «Президент Путін не сприйматиме європейців серйозно, якщо вони з одного боку карають його, а з іншого – хочуть укладати з ним нові угоди».
Російські окупанти активізували агресивну мобілізацію молоді в Маріупольському районі. Зокрема, окупаційна влада використовує схеми примусового "запрошення" до військових комісаріатів, де юнаків змушують підписувати контракти на військову службу. Про ц...
Армії Російської Федерації вдалося накопичити понад півтори тисячі ракет. Окупантам вдалося поповнити свій арсенал завдяки нарощенню виробництва та паузі в атаках по Україні. Про це повідомляє "РБК-Україна" з посиланням на дані інформованих джерел, пе...
