Перше інтерв'ю після відставки: Чому Пивоварський пішов зі своєї посади

Андрій Пивоварський розповів про те, чому прийняв рішення розлучитися з міністерським портфелем, хто повинен зайняти його місце і що чекає транспортну галузь після його відходу. Про це пише видання Ліга.Бизнес, повідомляють Патріоти України.

- Ви пропрацювали на посаді міністра трохи більше року. Чому вирішили йти?

- Рішення прийнято. Коли я приходив в міністерство, для себе відвів один рік життя, який хотів витратити на служіння державі. Про це я домовлявся зі своєю сім'єю. Ефективність своєї роботи я бачив у створенні команди. Вважаю, це вдалося зробити - була створена дуже якісна команда.

Прийшло багато волонтерів, які були готові залишатися і працювати в держструктурі, якби було нормальне фінансування. Покликавши їх працювати, я їм постійно говорив: скоро буде фонд, який дозволить отримувати за роботу справедливу зарплату. Пройшов рік: фонду немає, зарплат немає, бюджет на наступний рік міністерству урізали (був 23 млн грн, буде 20 млн грн).

Остання надія на створення фонду зникла влітку. Європейці планували виділити 90 млн євро на зарплати новим чиновникам, але в якийсь момент вирішили ці гроші направити на децентралізацію.

Я прекрасно розумію, що я настільки сильний, наскільки сильна моя команда. З середини літа від нас почали йти люди. Більшість з них просто не побачили світло в кінці тунелю з питання справедливої сатисфакції. Хтось повернувся в бізнес, хтось поступив на навчання в зарубіжні бізнес школи. Зараз я не бачу, яким чином мені мотивувати далі людей.

- Тільки питання оплати праці?

Ще один момент: складнощі у спілкуванні з нашим політикумом. Ми вектор розвитку задали і наступний міністр напевно повинен буде більше часу витрачати на роботу саме з парламентаріями. Напевно, це має бути людина більш досвідчена в політичних іграх, ніж я.

Третій фактор - причини особистого характеру, пов'язані з оплатою моєї праці. Мені необхідно буде після певного відпочинку повертатися в бізнес і починати знову заробляти гроші для утримання сім'ї.

- Ви сказали, що плануєте повернутися в бізнес. Є пропозиції? Розглядаєте політичну кар'єру в перспективі?

- Ні, я не планую бути політиком. Де буду працювати? Поки вакуум, поки ні на що не дивлюся. Також я розумію, що в міністерстві має бути спадкоємність. Тобто я не планую, встати і сказати новому міністру - я пішов, розбирайся сам. Є домовленість з усіма членами команди, що ми як радники, плавно передамо справи.

- Як ви можете оцінити свою роботу за минулий рік?

- Думаю відпрацював не даремно і, в принципі, задоволений результатами. Я розумію, що ті процеси, які ми запустили, вистрілять через 2-3 роки (якщо довести їх до логічного завершення) і наступні міністри отримають всю вигоду від цього.

Вчора Кабмін потримав закон про автотранспорт - останній з ряду ультраважних законів, які реформують галузь (раніше Кабмін потримав закони про ж / д транспорті, НКРТ, внутрішньому водному транспорті, децентралізації доріг і цільовому дорожньому фонді).

Якщо ці закони будуть прийняті парламентом, відбудеться кардинальна трансформація у всіх ключових галузях транспортно-інфраструктурного сектора. Далі буде копітка робота щодо прийняття супутніх підзаконних актів. Тільки до закону про залізничний транспорт потрібно буде поміняти 52 підзаконних акти.

- Ви кажете "ми йдемо" - хто з вашої команди йде з вами?

- Перший заступник міністра Володимир Шульмейстер прийняв таке рішення і вже написав заяву. Кілька хлопців сказали, що подивляться, кого призначать новим міністром і після цього приймуть рішення.

Якась кількість людей захочуть залишитися, якщо прийде людина з нормальними морально-етичними принципами. Тобто, в залежності від того, кого призначать, залежатиме, піде 2-4 людей, або більше.

- За яких умов ви готові залишитися на посаді міністра?

- Я для себе рішення прийняв. Моя сім'я також категорично проти продовження моєї участі в даній ситуації.

- Ваша посада - квота президента у чинному Кабміні. Крім сім'ї, ви з кимось обговорювали свою відставку?

- Так, я обговорював з головою адміністрації президента Борисом Ложкіним. Я йому пояснив всі свої причини. Я брав зобов'язання на рік, який і відпрацював. Не бачу трагедії в тому, що замість мене прийде хтось інший. Найголовніше, щоб ця людина продовжила починання, які є. Крім того, багато запущених процесів вже невідворотні. Їх зупинка - це може бути вже якийсь злий намір.

- Відсутність фінансування - це проблема не одного Міністерства інфраструктури, а всіх. Ви згадали, що потрібно буде імплементувати безліч підзаконних актів. Хто буде це робити? Де гарантія, що не повернуться люди, які не тільки готові працювати за 3000 грн, але ще й доплачувати, щоб знову вбудуватися в схеми? У вас є рецепт, як цього не допустити?

- Я сподіваюся, що громадянське суспільство і бізнес не дозволять. У цьому році ми були неймовірно відкриті для діалогу з бізнесом. Ми відкрили багато інформації. На цьому етапі громадянське суспільство має контролювати ці процеси.

При цьому, поки ми не усвідомлюємо, що бюрократам потрібно платити справедливу ринкову зарплату, проблема залишиться. У підшефних міністерству компаніях працює більше півмільйона людей. Оборот всіх наших підприємств - 100 млрд грн.

Не може в такій ситуації бюджет на зарплати бути 20 млн грн. Перший прозорий тендер, який ми провели по підприємству, заощадив $ 2 млн. Це тільки одне підприємство і один не найбільший тендер.

- Прийнятий вчора новий закон про держслужбу якось вирішує цю ситуацію?

- Він не вирішує проблему компенсацій. Так, чиновників будуть вибирати на конкурсі, вони не можуть служити більше двох каденцій. Це все добре. Яка у них буде зарплата? Там цього немає.

- А яка повинна бути зарплата?

- На сьогоднішньому, перехідному етапі, у чиновників в Україні, які приходять міняти систему, дуже великі ризики. Коли прибираєш негідника зі схеми - він же чинить опір. Коли закриваєш схему на 300 млн грн, багато незадоволених людей з'являється.

Вони не сидять склавши руки. Є закономірність: ріжеш схему - додається охоронець. Скасовувати якусь регуляцію, щось підписуєш - і потім йдеш в прокуратуру.

У таких умовах зарплата у чиновника, можливо, повинна бути навіть вище, ніж у Європі. Коли ми вийдемо на нормальний бюрократичний ритм і потрібні будуть люди, що працюють по книжці - зарплата може бути і нижче.

- Тобто, за кількістю охоронців у міністра можна порахувати, скільки схем він закрив? Скільки у вас охоронців?

- Ну, якась кореляція є. Служба безпеки забороняє розповідати скільки в мене охоронців (посміхається).

- Можна зрозуміти Наталку Яресько: як вона може дати вам гроші на зарплату в сотні тисяч гривень, якщо їй належить в освіти та медицини бюджети різати. Як вирішити питання оплати держслужбовців?

- Так, як це зробили в Грузії. На перехідний період, 2-3 роки, міжнародні донори могли б створити фонд, з якого будуть платити зарплати чиновникам. Політики говорять: "Скажуть, що американці платять нашим бюрократам".

Хто це скаже, Росія? Ну і що? Це потрібно зробити. По-іншому країна не вирішить цю проблему. Якщо це не зробити на перехідний період, ми будемо в стінку головою битися і думати, що червона плямка - це кров стінки. Ні, це лоб розбився.

- Дмитро Шимків більше року працює над реалізацією цієї ідеї. Чому не виходить?

- Не знаю. Я Діму задовбав вже цим питанням. Протягом року, де тільки можна піднімав це питання. Але віз і нині там. У нас по штату в міністерстві 260 чоловік. Це менше, ніж в Мінагрополітики, Мінпаливенерго. А відповідальність велика. У Мінтрансі Польщі працює 900 чоловік. Урізати нікуди. Ми можемо якість людей міняти, але для цього треба гроші платити.

- Можете перерахувати свої антикорупційні досягнення?

- Тільки по закупках палива для потреб Укрзалізниці (УЗ), через Укрзалізпостач, ми заощадили близько 500 млн грн цього року. Всього було чотири тендери.

У серпні на тендер виставили пропозиції найбільша кількість реальних учасників за всю історію УЗ (Десять учасників, тоді як зазвичай - не більш чотирьох). Виграв WOG. Але запропонована ними ціна була нижчою, ніж на Стеллі, на той момент.

ЄБРР, як акціонер ОККО, вперше за багато років, дозволив компанії брати участь у тендері на постачання палива УЗ на наступний рік. Вони побачили, що ми поміняли процедури, побачили ринковий підхід. Також ми знайшли 1 млрд грн на капітальні інвестиції в УЗ. Цей мільярд з неба не впав. Хтось "недозаробив".

- У яких галузях ви зустріли найбільший опір? Ви знаєте хто вішав борди навпроти будівлі Мінінфраструктури з написами: "Пиво + Бейліс. А Папа знає?" Цілий сайт працював проти вас і вашої команди ...

- Найбільше опору від бюрократії. Навіть не від олігархічних груп. Для промислових груп важливі рівні умови для всіх. У бюрократів, яких відриваєш від корита, бізнесу немає. У них поняття таке: якщо ти їх зняв з потоку, значить сам на нього сів. Поняття "обрубав і все" - не існує. А якщо сам сів, починають боротися, з'являються білборди і багато іншого.

Хто вішав плакати? Я не можу спекулювати. Можу сказати, що це за часом збіглося з моментом зміни керівництва в УЗ (усували Максима Бланка - ред.). Це дуже хороший таймінг. Дві версії: це робив той, кого поміняли, або його бенефіціари.

- У вас прозвучала теза про те, що новий міністр повинен бути більше політиком. Чи можна трактувати це так, що уряд технократів - невдалий експеримент? Якою може бути, по вашому, ефективна модель управління міністерствами в Україні?

- Зараз, коли потрібно змінювати підходи, філософію, - технократи в уряді працюють. Подивіться на результати роботи Мінінфраструктури, Мінекономіки, Мінагро. Бізнес не говорить нам спасибі, але тихо радіє змінам. Поговоріть з бізнесом і запитайте, який рівень зарегульованості, корупції в цих міністерствах.

Зараз потрібні технократи, заточені на жорсткий результат. Потрібні люди, які не переживають за свої рейтинги. При цьому у них повинен бути досвід спілкування з політичним середовищем.

У моєму випадку, я з подивом відкрив, що українська політика - це окремий світ, який живе своїми законами, своїм ритмом. До цих ритмів потрібно вміти підлаштовуватися, інакше ніякі закони не проголосують. І це треба приймати. Налаштуванням цього ритму потрібно займатися щодня і планомірно. Це займає купу часу, на роботу в міністерстві залишається мало часу.

- Якби у вас була можливість зараз відправити собі СМС в грудні 2014-го. Що б там було написано?

- Перше: не вір людям з інституціональною пам'яттю. У якийсь момент я провів кілька різких звільнень. І я був правий. А кілька звільнень не зробив. Порахував, що втрата інституційної пам'яті може призвести до якихось проблем. Зараз я розумію, що необхідно було набагато різкіше міняти людей. Я маю на увазі держпідприємства.

Друге: потрібно було зайняти більш жорстку позицію з приводу справедливої компенсації бюрократам. Потрібно було набагато більш жорсткіше і категоричніше говорити про це президенту, прем'єру, західним партнером. Можливо, треба було відразу ставити це питання руба: або, або. Мабуть все.