"План окупанта, або Путін працює над новим глобальним порядком", - блогер

"Брати-близнюки Луїс Альберто і Хосе Альберто Лопес Рафасчіері - венесуельські політологи і колумністи, автори книги "La Gran Recesion y la Izquierda" ("Велика рецесія і ліві")", - пише у своєму блозі Віктор Каспрук, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

Вони автори численних статей в різних виданнях: понад 500 іспанською мовою, і понад 200 англійською мовою з питань, що стосуються політики, економіки, енергетики і релігії. Пишуть до таких видань, як "El Nuevo Herald", "El Universal", "El Mensajero de Oriente", "PetroleoYV" та "Analitica.com". Члени політичної партії Accion Democratica (Демократична дія).

У ХХІ столітті Венесуела проходить через нелюдські ліві експерименти, через які Україні з величезними втратами довелося пройти у ХХ столітті. Ця далека від нас країна цікава нам і тим, що Путін вважає її так само зоною своїх стратегічних інтересів, як і Україну. А значить, що Росія буде робити все від неї залежне, аби цей експеримент на венесуельським народом тривав якомога довше.

– Венесуельський диктатор Мадуро є союзником російського диктатора Путіна. Що у Венесуелі відомо про війну між Росією та Україною?

– У Венесуелі ми дуже добре знаємо про напруженні відносини між Росією і Україною. Міжнародна політика Владіміра Путіна ґрунтується на розширенні впливу Росії на всю земну кулю, і ця експансія не припускає жодних етичних або гуманітарних обмежень. Ви можете це побачити в операціях російського уряду в інших частинах світу, наприклад, в Сирії, де Путін зневажає прагнення цієї країни за будь-яку ціну добитися свободи і процвітання.

Територіальна близькість України до Росії робить цю країну природною ціллю для Путіна, особливо тому, що в минулому російський уряд вдавався до значних маніпуляцій, щоб за допомогою економічного і військового тиску впливати на політику України. На жаль, після кримської кризи 2014 року світ зменшив свою увагу до поточної ситуації між Україною і Росією, і багато хто не знає, що у 2018 році парламент України оголосив Росію "державою-агресором", що свідчить про серйозність обставин та потенційні ризики для миру в регіоні.

– Що пише венесуельська преса про Україну та Росію?

– У даний час вільна преса в Венесуелі дуже мало повідомляє про напругу у стосунках між Україною і Росією. Частково це пов’язано з тим, що наша преса дуже ослаблена контролем та переслідуваннями з боку уряду Мадуро, але також і тому, що наші ЗМІ оприлюднюють новини про Європу, переважно перевидаючи матеріали з Іспанії, Франції чи США, а пресі в цих країнах не дуже цікаво зараз, що в цьому регіоні світу.

Винятком була реакція, викликана в засобах масової інформації викладеним в інтернеті роликом, де хорватський футболіст Домагой Віда продемонстрував відкриту підтримку Україні після поразки Росії в Чемпіонаті світу з футболу 2018 року. Цей епізод був широко поширений міжнародними ЗМІ, а також пресою нашої країни.

З іншого боку, уряд Венесуели має власні газети. У цих засобах масової інформації Росія зображується як символ нового антиімперіалізму, а Путін – як один з його головних героїв. У той же час, Україна представлена в цих ЗМІ як партнер Сполучених Штатів, який співпрацює з Дональдом Трампом для приватизації своїх природних ресурсів.

Для України та Латинської Америки була б корисною взаємна зацікавленість у збереженні незалежних і демократичних систем, і для досягнення цієї мети преса має відігравати вирішальну роль.

– Росія хоче знищити незалежність України. Ви це розумієте за кордоном?

– Так, українська незалежність 1991 року була важким ударом для тих, хто в Кремлі вважає, що Україна та інші держави Східної Європи є суб’єктами Росії. На щастя, незалежність вашої країни була отримана шляхом проведення референдуму, коли люди демократично висловили свою думку з приводу того, бути Україні незалежною, чи державою-сателітом.

Що надає великої ваги легітимності існування вашої країни у незалежному статусі, бо Путін не може сказати, що Україна була сформована війною або вторгненням. Це є демократичне волевиявлення її громадян і надихаюче повідомлення міжнародному співтовариству: український народ вирішив бути незалежним.

Венесуельці дуже добре розуміють реальний контекст ситуації в Україні, тому що наша країна є ще однією жертвою експансіоністської політики Путіна. Росія також загрожує нашій незалежності в тому сенсі, що Кремль відіграє важливу роль, підтримуючи Мадуро і будучи зацікавленим у наших нафтових і природних ресурсах. У багатьох наших стратегічних економічних сферах, таких як нафта, золото, боксити, алюміній, залізо, алмази … уряд Росії з року в рік отримує найбільшу частку.

Але ми оптимістичні в тому, що наші цілі не дадуть Путіну перемогти. Як і нашої країни, прогрес вашої країни до незалежності не зупинити. У Венесуелі ми маємо історичну традицію підтримувати свободу інших держав. Ми підтримуємо це право України і бажаємо вам бути вільною та незалежною нацією.

– Можна припустити, що Путін вторгнеться до Венесуели, якщо режим Мадуро почне падати?

– Через відстань і присутність інших потужних країн нашого регіону, ми вважаємо, що цей сценарій має низьку вірогідність. Проте російська військова присутність в Латинській Америці не нова. Ми маємо пам’ятати про "Кубинську ракетну кризу" 1962 року, коли Росія розмістила на Кубі ядерні ракети. Загрожуючи США ядерною зброєю, щоб уникнути тиску на цю комуністичну країну. Ми можемо припустити, що подібна ситуація не є неможливою, особливо якщо врахувати, що в Венесуелі набагато більше природних ресурсів, ніж на Кубі.

Якщо такий сценарій буде реалізований, то демократичний світ засудить дії уряду Росії і застосує жорсткі санкції щодо цієї країни і її влади. Ми вважаємо, що такий крок буде згубним для іміджу Путіна. Це буде сприяти посиленню його іміджу диктатора і ворога демократії.

– У Венесуелі розуміють, яка небезпека закладена в співпраці Росії з Мадуро?

– Несприйняття уряду Путіна широко поширено серед тих громадян Венесуели, котрі мають відразу до Ніколаса Мадуро. Путін розглядається цією частиною нашого народу як диктатор, самодержець, який знищив слабку демократію в Росії і відновив стару імперіалістичну політику СРСР.

Ми знаємо про втручання Путіна в сирійську кризу, коли Кремль допоміг уникнути падіння іншому диктатору, не звертаючи уваги на страждання сирійців. Ми також усвідомлюємо наслідки дій російського уряду на недавніх президентських виборах в Сполучених Штатах, і ми знаємо про участь Путіна в сепаратистській кризі в Іспанії.

Владімір Путін показав світові, що він працює над новим глобальним порядком, використовуючи суміш тактики з "холодної війни" та "нового авторитаризму".

Російський урядовий альянс з Ніколасом Мадуро становить небезпеку не тільки для венесуельців, а й для сусідніх з нею країн. Можна припустити, що інтерес Путіна до цієї частини світу не обмежується лише Венесуелою, а й також поширюється на Колумбію, Бразилію, Аргентину і так далі. Політична стабільність цих країн може бути порушена, якщо російський уряд продовжить свій прогрес у Венесуелі.

Якщо Путін, за деякими даними, простягнув свої руки до виборів такої країни, як США, то що він може зробити, наприклад, під час виборчого процесу в Аргентині чи Бразилії?

– Що буде у Венесуелі після Мадуро?

– Реставрація демократії і економічний прогрес. Чавесизм зруйнував нашу демократичну систему та продуктивність нашої країни. Сьогодні PDVSA, венесуельська нафтова компанія, майже знищена. Наші люди голодують, а наші політичні свободи дуже обмежені.

Венесуела вимагає змін. Її громадяни тепер усвідомлюють, що таке соціалізм, і якими катастрофічними є наслідки життя без демократії. Наша молодь покидає країну, шукаючи те, що одного дня ви зможете знайти тут: мир, свободу та прогрес.

Ця зміна ще не настала, оскільки уряд Мадуро підтримується круговою порукою корупції. Венесуельські інституції заповнені урядовцями, санкціонованими міжнародним співтовариством за доведені незаконні дії. Вони не зацікавлені в поверненні до демократичного ладу, бо не бажають втрачати свої привілеї, але політика не є статичною, і одного дня вони не зможуть більше зберігати цей режим.

Крім Альберто Фухіморі в Перу жоден інший латиноамериканський лідер не був засуджений за його антидемократичні методи управління. У демократичних країнах існує консенсус з приводу того, що Мадуро та його партійні чиновники стали реальною причиною гуманітарної кризи у Венесуелі.

Після майже двадцяти років Боліваріанської революції велика частина наших громадян вимагає змін, а міжнародне співтовариство також усвідомлює якою є венесуельська політична драма. Це два потужні компоненти для політичних змін".