​Президентські рейтинги: Святослав Вакарчук може створити сюрприз старим українським політикам

Після літнього затишшя в Україні відчутно пожвавилися соціологічні служби. Із відставанням у 2-3 дні відразу три соціологічні контори оприлюднили свіжі рейтинги – як політичних партій, так і персон, що вважаються кандидатами у Президенти України.

Так, за даними Центру Разумкова, лідером у президентській гонці є чинний глава держави Петро Порошенко, його рейтинг – 14%. На другому місці – Юлія Тимошенко із 8,4%, далі – Анатолій Гриценко (7,2%), Юрій Бойко (6,8%) та Святослав Вакарчук (6,6%).

У "Соцісу" картина дещо інакша. Там на друге місце несподівано виривається фронтмен "Океану Ельзи" з результатом у 14,8%. Хоча лідер перегонів той самий – Петро Порошенко (16,9%). На третьому місці – Юлія Тимошенко (13,5%), на четвертому – Олег Ляшко (9,5%), на п'ятому – Анатолій Гриценко (9,3%).

А от у центру соціальних досліджень "Софія" "золото" у виборчій боротьбі дістається Юлії Тимошенко (12,9%). За нею йде Петро Порошенко (9,9%), Юрій Бойко (9,5%) та Анатолій Гриценко (6,3%). Що ж стосується Вакарчука, то відомий співак опиняється у дослідженнях "Софії" аж на 8-му місці з рівнем підтримки у 2,7%, пропускаючи вперед (окрім вище названих політиків) також Олега Ляшка (5,3%), Вадима Рабіновича (5,2%) та Андрія Садового (4,9%).

Як бачимо, коло основних претендентів окреслене. Щоправда, є один нюанс: не всі зі згаданих вище осіб зголосилися помірятися силами в битві за крісло №1. Це, передусім, стосується Святослава Вакарчука. Та й, власне, Бойко з Рабіновичем або Садовий із Гриценком відповідних заяв не робили також. Мабуть, просто не встигли і своє ще наверстають.

Має місце й зворотне явище: багато людей із великими амбіціями, але мізерними рейтингами, хочуть позмагатися за президентську булаву, але в силу своїх нульових шансів навіть не потрапляють у соціологічні заміри. Про них ми згадаємо нижче – так само, як і про тих, чиї шанси на президентство виглядають менш печально. В цілому ж список усіх імовірних (і неймовірних також) кандидатів виглядає наступним чином (їхні прізвища розташовані за абеткою – тобто так, як вони виглядали б у виборчому бюлетені):

Білецький Андрій

Нардеп і лідер "Національного корпусу" Андрій Білецький дозрів до рішення йти в президенти у серпні 2017-го. Принаймні, саме тоді він заявив про це в інтерв'ю виданню "Цензор.нет". На запитання журналіста: "Персонально ви маєте президентські амбіції? Якщо вас висунуть, ви будете балотуватися?", Білецький відповідає: "Якщо я пішов у політику, то треба ставити перед собою максимальну мету. Тому – так. Безумовно, маю", – говорить він.

А перед тим розповідає співрозмовнику про об'єднання "Національного корпусу" зі "Свободою" та "Правим сектором".

Так, ми об'єдналися. Ми об'єдналися довкола маніфесту, довкола абсолютно конкретних пунктів, які ми збираємось досягати, і деякі успіхи в цьому плані є. Як воно проходить? Чесно сказати, краще, ніж я сподівався. Стара історія українських націоналістів, починаючи навіть не з розколу ОУН, а з 1917-1918 років, – це розбрат. Тому, будучи трохи істориком, я організовував, продумував, але не сподівався на те, що ця річ буде така ефективна,
– зазначає Білецький.

Хай там як, а першого кандидата від праворадикальних сил ми вже маємо.

Бойко Юрій

Лідер Опозиційного блоку Юрій Бойко воліє поки не говорити про балотування в президенти, наразі він говорить про інше – про пенсійну та медичну реформу, про проект держбюджету на наступний рік. При цьому, звичайно, чинній владі дістається на горіхи найбільше – власне, такою і є функція опозиціонера: критикувати все, що походить з офіційних кабінетів. Коли ж справа дійде до походу на вибори, Бойко неодмінно візьме в ньому участь – сумнівів у цьому немає жодних. При цьому кандидат від Опоблоку стикнеться з суттєвою проблемою – на його електоральне поле претендуватиме екс-представник фракції ОБ Вадим Рабінович. Якщо колишні однодумці не помиряться, то відбиратимуть один в одного голоси. Втім, про Рабіновича – дещо згодом.

Вакарчук Святослав

Що стосується Вакарчука, то його потрапляння у кандидати в президенти, можливо, є тим випадком, коли "без мене мене одружили". Хоча сам Святослав уникає прямої відповіді на запитання щодо президентських планів. А міг би просто сказати "ні". Видання "Апостроф" зазначає, що коли у червні "Океан Ельзи" давав концерт у прифронтовому Лисичанську, лідера гурту прямо запитали, чи не бажає він проміняти музику на політику.

Моїм завданням в цілому, яку я бачу для себе, окрім творчого задоволення, – є зробити так, щоб всій країні жилося якомога краще. Я буду вибирати для цього всі методи, які я вважаю найбільш ефективними. Зараз я вважаю найбільш ефективним цей метод,
– завуальовано відказав Вакарчук.

Нагадаємо, що у 2007-му фронтмен "Океанів" вже спробував змінити амплуа – його було обрано депутатом ВРУ за списками "Нашої України". Щоправда, вже у 2008 році Вакарчук здав мандат.

Гриценко Анатолій

Колишній керівник Центру Разумкова, колишній міністр оборони, один із провідних штабістів переможної для Віктора Ющенка президентської кампанії-2004, лідер партії "Громадянська позиція" Анатолій Гриценко вже мав досвід балотування на посаду президента України. Досвід, щоправда, неуспішний (з огляду на відсутність перемоги), але цілком необхідний (з огляду на пролонгацію перебування у політиці). Під час кампанії-2010 слоганом (і самовизначенням) Гриценка було "перший непрохідний".

Ймовірність того, що "непрохідний-2010" стане "прохідним" у 2019-му є низькою, бо, швидше за все, боротьба розгорнеться між двома основними претендентами – Порошенком та Тимошенко. Хоча й тут можливі варіації – саме на них політик, очевидно, і сподівається. Зовсім свіжих заяв стосовно президентства від Гриценка не було, але можна згадати його інтерв'ю телеканалу ZIK в квітні поточного року.

Тоді Гриценко поділився планами щодо створення об'єднаної партії між політсилою Саакашвілі, "Європейською партією", "Народним контролем", "Волею", "Демократичним альянсом" і "Громадянською позицією". Якщо такий політичний союз відбудеться, Анатолій Гриценко готовий до виконання президентських обов'язків, а для Саакашвілі ключовим буде варіант прем'єрства, повідомляв ZIK.

Втім, Гриценко уточнив: він претендуватиме на булаву лише за умови, що з усіх учасників об'єднання його кандидатура буде найбільш виграшною.

Якщо стане зрозуміло, що хтось буде мати значні шанси перемогти на президентських виборах, мені треба бути сволотою, щоб висувати на противагу себе,
– заявив він.

Станом на зараз політична співпраця "Громадянської позиції", "Демальянсу" та "Руху нових сил" Саакашвілі триває, проте невідомо, чи й досі Гриценко бачить свого грузинського соратника прем'єром і чи дійсно він готовий поступитися лідерськими амбіціями на користь більш рейтингового кандидата з числа своїх партнерів.

Каплін Сергій

Нардеп Каплін – ще один кандидат у президенти України, а також – віднедавна – лідер Соцпартії. Як повідомив 1 жовтня "Інтерфакс", "делегати Всеукраїнського з'їзду соціалістів, соціал-демократів та профспілок одностайно проголосували за призначення лідера Соціал-демократичної партії (СДП) Сергія Капліна головою СПУ".

Я вдячний соціалістам за цю довіру. СДП, яку я досі очолював, разом із Соцпартією, Партією пенсіонерів України, профспілками – об'єдналися в єдиний блок "За простих людей"... Ми разом йдемо у владу – в місцеві ради, парламент і в президенти", – заявив Сергій Каплін. А на своїй сторінці у Facebook нардеп додав, що став єдиним кандидатом в президенти від "лівих". "Ми йдемо перемагати – перемагати на президентських виборах. І я вдячний, що "ліві" повірили в мене як у єдиного кандидата,
– написав він.

Кива Ілля

Втім, з "єдиним кандидатом від лівих" – не все так просто. Ще один "лівий" (якщо таке визначення є коректним щодо цієї особи) також претендує і на президентство, і на провідне місце у все тій же Соцпартії. Мова про Іллю Киву, екс-главу департаменту по боротьбі з наркозлочинністю Національної поліції України. На згаданому вище з'їзді СПУ Каплін зробив окрему заяву про "спробу захоплення керівництва партією" Кивою "за підтримки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та міністра юстиції Павла Петренка".

Та хто б не підтримував Киву, поле бою лишилося за Капліним, бо Соцпартією тепер керує саме він. Від цієї поразки самооцінка Ківи не тільки не постраждала, а, здається, навпаки – тільки зросла. "Я буду брати участь (у президентських виборах – "24"). Мені зараз вже потрібно себе готувати. По-іншому ти ніяк не переможеш. Це змагання, це спорт (…). Мене ніщо не зупинить. Прийде час і я виграю, якщо не у 2019, то нехай через вибори. І це станеться. Я це знаю, я в це вірю, тому я і прийшов у політику", – заявив Ківа в ефірі одного з телеканалів. А пізніше ще й додав у Facebook:

Я, Кива Ілля, буду брати участь у президентських виборах!!!

Це щоб ні в кого точно не лишилося жодних сумнівів.

Ляшко Олег

Парламентар, лідер Радикальної партії та головний розвінчувач "скотиняк" Олег Ляшко, на відміну від інших кандидатів у президенти, любить наголосити на своїх планах. Він заявив про них іще на початку року. "Мене не цікавить посада спікера, тому що я збираюся балотуватися на наступних виборах у президенти України", – говорив Ляшко у лютому. А у липні додавав: "У мене великі амбіції, я хочу перемогти на президентських виборах".

На попередніх виборах, які відбулися у 2014 році, Ляшко набрав 8,32% голосів і одразу посів третє місце у виборчих перегонах, пропустивши вперед лише Юлію Тимошенко та Петра Порошенка. Зараз, як бачимо, його рейтинг дещо "просів", що, можливо, тільки додало головному радикалу різкості та затятості. Декілька тижнів тому очільник РПУ затіяв сварку з Юлією Тимошенко, обвинувативши її у розкраданні державних коштів. За що й отримав із вуст Юлії прізвиська "чихуахуа", "бобик" та "балабол".

Якщо президент Порошенко зараз хоче зі мною боротися, і якщо Порошенко хоче моє ім'я політично принижувати, нехай виходить самостійно зі мною боротися, а не через своїх чихуахуа. Треба просто президентові боротися своїми руками, а не з допомогою бобиків, які дзявкають за його вказівкою,
– прокоментувала Тимошенко випад Ляшка.

У тому, що Олег Ляшко, можливо, діє в синергії з Банковою, є своя рація. В усякому разі, ця тема дуже популярна серед політологів та політиків: деякі з них стверджують, що Петро Порошенко має бути зацікавлений у такому спаринг-партнері, як Олег Ляшко. Як свого часу Леонід Кучма був зацікавлений у комуністі Симоненку, а Віктор Янукович – у праворадикалі Тягнибокові. "Міцний господарник" Порошенко потребує на ринзі "популіста" Ляшка, бо якщо у другий тур разом із ним вийде Юлія Тимошенко, вона "покладе його на обидві лопатки", – говорить соратник ЮВТ Сергій Власенко, якого цитує "Політерно".

Порошенко Петро

Офіційно чинний глава держави не підтвердив намір балотуватися вдруге. Проте його оточення не має сумнівів у тому, що це станеться. У 2016 в інтерв'ю "Українській правді" колишній голова фракції БПП Ігор Гринів говорив про це прямо.

"Чи є сумніви в тому, що Петро Олексійович піде на другий термін? У моєму розумінні, немає ніяких сумнівів. Президент піде на другий термін, і це страшна та велика відповідальність. Петро Олексійович прекрасно розуміє, що для того, щоб лишитися президентом на другий термін, треба домогтися екстраординарних результатів. Скоротився кредит довіри до влади, стало більше претензій до влади, частіше піднімають питання про відповідальність влади (…). Зараз без реальних реформ, без відкритої позиції отримати пам'ятник в державі і ввійти в українську історію буде досить важко. Це гра ва-банк, ця гра значно складніше, ніж здається на перший погляд", – стверджував Гринів.

Сам же Петро Порошенко на пряме питання про те, чи претендує він на другу каденцію, відповів ухильно:

Що стосується другого терміну, то, згідно із Конституцією, кожен громадянин України, правда, із певними обмеженнями – ті, кому вже є 35 років, а мені вже є 35 років – має право балотуватися у президенти,
– зазначив він на своїй травневій прес-конференції.

Рабінович Вадим

"Співвласник" партії "За життя!" (він "володіє" нею разом із нардепом Євгеном Мураєвим, який викупив у Рабіновича частку каналу NewsOne) також поки не деталізував плани на найближче майбутнє. Однак непоганий рейтинг Рабіновича мусить спонукати його до участі у президентських виборах. До того ж, це прекрасна нагода помститися Юрію Бойку.

Але є один нюанс. Останнім часом між лідерами "За життя!" – доволі напружені стосунки, які плутають усі карти. "Дружба" ж цих двох політиків, нагадаймо, почалася влітку минулого року, коли Рабинович і Мураєв синхронно заявили про припинення співпраці з партією "Опозиційний блок", у фракції якої вони перебували. На момент виходу Мураєва і Рабиновича "Опоблок" зазначив, що це результат змови перебіжчиків iз владою з метою розколу опозиційного електорату, а депутат Микола Скорик відразу охрестив новий проект Мураєва і Рабиновича "МуРа". У відповідь Рабинович і Мураєв говорили, що саме вони і є справжньою опозицією, а ОБ – це ті, хто підіграє владі.

Відтак почалася медійна розкрутка нового проекту, яка, втім, була зосереджена не так довкола самого партійного бренду, як довкола імені Рабіновича. Дивуватися нічому, адже поінформовані джерела стверджують, що у такий спосіб дається взнаки його приціл на президентські вибори-2019. От тільки така ситуація – за переказами – віднедавна почала "напрягати" Мураєва, і якщо його спілка з Рабіновичем розпадеться, це, звісно, не зможе не вплинути на плани останнього.

Саакашвілі Міхеїл

Згідно із українською Конституцією, екс-губернатор Одещини не може навіть мріяти про портфель президента. По-перше, йому бракує десяти років, які він мусив би прожити перед балотуванням в Україні. А, по-друге, історія із втратою ним громадянства позбавляє Саакашвілі шансу прожити ці десять років на наших теренах у спокої та гармонії. Принаймні, такою є ситуація станом на зараз.

Але, попри це, заміри рейтингу партії Саакашвілі соціологи проводять регулярно. Наприкінці травня 2017 року соціологічна група "Рейтинг" зафіксувала підтримку "Руху нових сил" на рівні 1,4%. У червні 2017 року в опитуванні "Демократичних ініціатив" за політсилу Саакашвілі були готові проголосувати 1,8% виборців. Проте у жовтні – після ексцесів на кордоні – суттєвого зростання рейтингу соціологи не зафіксували.

Згідно з останнім дослідженням Центру Разумкова, за "Рух" Міхеїла Саакашвілі готові голосувати 1,7%респондентів. Опитування "Соцісу" дало партії Саакашвілі 2,5%, а центру "Софія" – 1,9%.

Зростання рейтингу партії Саакашвілі за три місяці, коли він був одним із головних ньюзмейкерів країни, поки що незначне й наразі до прохідного бар'єру у 5% не дотягує,
– коментує ситуацію BBC.

Савченко Надія

Народний депутат Надія Савченко оголосила про намір йти у президенти в липні цього року. При цьому, підкреслила вона, фінансова сторона справи її не бентежить. "Для участі у президентській кампанії, насправді, потрібно небагато: 2,5 млн грн, щоб зареєструватися. Відкривається фонд і чесно говориться: я збираю гроші на президентство. Участь я брати буду, а як далі – буде видно", – сказала льотчиця в інтерв'ю "Главкому".

При цьому те, що Савченко давно перестала бути народною героїнею та загальною улюбленицею, майбутню кандидатку в президенти не бентежить. На питання журналіста, чи відомо їй, що, за даними досліджень групи "Рейтинг", їй довірять 10% респондентів, а не довіряють – 78%, Савченко відповіла так:

По-перше, я не знаю, що таке "Рейтинг". По-друге, є три великі брехні у світі: просто брехня, велика брехня і статистика. Рейтинги – це статистика. Тут треба розуміти, як поставити запитання. Все це маніпуляції. Я не орієнтуюсь на рейтинги, бо вони є вибірковими. Дві тисячі опитаних людей – це не вся Україна. Я не буду щоразу дивитися на рейтинги, жахатися і думати, що ж я не так сказала. Я відновлюю довіру людей,
– зазначила вона.

Садовий Андрій

Що стосується мера Львова Андрія Садового, то історія з його ймовірним кандидатством виглядає особливо драматичним епізодом. Колись доволі високий президентський рейтинг лідера "Самопомочі" зазнав втрат через сміттєвий скандал, котрий Петро Порошенко роздмухував особливо.

Втім, за той час, що лишається до виборів, ситуація для кожного з претендентів може змінитися як на краще, так і на гірше. Це стосується, зокрема, і Андрія Садового, який на питання про те, кого висуватиме "Самопоміч", відповідає лаконічно: "Партія вирішуватиме".

Питання про президентство я чую останнім часом достатньо часто. Відповідь даю просту: "Давайте не забігати наперед". За два роки багато чого зміниться в нашій країні. Говорити про свої плани – некоректно. Бути президентом – це є відповідальність. Це як сидіти на електричному стільці,
– говорить він в інтерв'ю "Лівому берегу".

Тимошенко Юлія

Остання у списку, але не значимістю та шансами на перемогу, Юлія Тимошенко належить до тих персон, які відкрито заявили про амбіції йти і перемагати на президентських виборах. Нещодавно 24 Канал детально проаналізував зміст останніх заяв Юлії Володимирівни, її шанси та виборчу стратегію і тактику, а також те, у який спосіб влада може позбавитися від небажаного для неї конкурента в особі ЮВТ.

"Поки головний реальний конкурент Петра Порошенка – це Юлія Тимошенко. Вона вже двічі боролась за крісло глави держави. 2010 року в другому турі лідерка "Батьківщини" програла Віктору Януковичу. На виборах 2014-го року – Петру Порошенку. Сьогодні всі без винятку соціологічні опитування свідчать про те, що Тимошенко – одна з лідерів рейтингів популярності українських політиків", – розмірковує на сторінках "Німецької хвилі" політолог Сергій Руденко.

Для Юлії Тимошенко – справа честі перемогти Петра Порошенка. Питання лише в тому, чи стане в неї сил та можливостей переграти нинішнього главу держави. Так, зараз вона перебуває у жорсткій опозиції до влади і, видається, має непогані стартові можливості для передвиборної кампанії. Але Тимошенко має один великий мінус – добрі в минулому відносини з Володимиром Путіним,
– пише Руденко.

* * *

Такою є ситуація з усіма охочими посидіти (за словами Андрія Садового) на "електричному стільці". Стілець цей, як помітно, приваблює багатьох. І не лише тих, хто був згаданий у цій статті. Ближче до виборів список кандидатів неодмінно подовжиться. Тож далі – буде.

Джерело