— Російський політичний аналітик і оглядач агентства Bloomberg Леонід Бершидський вважає, що Путін втрачає контроль над стратегічними територіями на Далекому Сході. На це вказують вибори губернаторів у Росії і перемога в деяких регіонах представників парламентської опозиції. Це дійсно так?
— Яка парламентська опозиція в Росії? Там фішка в іншому, і зовсім не у фантастичній парламентській опозиції. Фішка в тому, що населення реально задовбала вся "путінська" система, і при цьому не важливо, чи ототожнюють люди цю систему особисто з Путіним, або ототожнюють тільки з "Єдиною Росією" і Дмитром Медведєвим (прем'єр-міністр РФ. — Ред.). Їх це вже так дістало, що голосують за кого завгодно, лише б проти людей, які формально уособлюють систему.
Саме в цьому вся сіль, що система йде в рознос, і це, безсумніву, пов'язано з пенсійною реформою. Порушений контракт на якому трималася вся "путінщина". Вона трималася на мовчазній згоді — ви не лізете, а ми вам даємо якісь крихти, більш менш забезпечуємо деякий рівень, що після 90-х років здавалося раєм.
Після 2014 року їм стали говорити: "Потерпіть, зате ми великі". Тепер уже якось і з потерпіть не дуже, і "кримнашистська" ейфорія себе вичерпала, і вже стало очевидно, що це не тимчасові труднощі, тому що досвід росіянина зводився до того, що бувало гірше, бувало погано, але після цього починався підйом. Не було такої постійної довгограючої безнадії.
Була криза у 1998 році, потім підйом, у 2008 році знову криза, потім підйом, і в 2014 чекали такого ж, що затягнемо паски, перетерпимо, а потім все повернеться на круги своя і буде все нормально. А коли цього не сталося, а ставало тільки гірше, прийшла ще пенсійна реформа, яка стала абсолютно свідомою дією конкретних людей, спрямованою на підрив якості життя до якого звик росіянин. Судячи з того, як влада накинулася на поки ще нешкідливі акції протесту Навального, вони дуже бояться масових протестів.
— Реальне життя росіянина у віддалених регіонах Росії відрізняється від розповідей Путіна про сильну і стабільну Росію, плюс, опір системі, є думка, що це може привести до протестів, або навіть до сепаратизму?
— Судячи з усього, якщо в Росії щось і почнеться, то швидше за все почнеться із якихось відособлених регіонів, типу Примор'я і Калінінграду, дуже схоже на те.
Але я хочу застерегти від того, щоб міряти звичайними мірками. Це не тільки не демократія, це навіть вже не імітаційна демократія, тобто це такий зрілий авторитарний режим, у якому підім'ято все, у якому немає навіть умовної політичної боротьби. І якщо ці абсолютно фіктивні механізми починають навантажувати реальними пристрастями, це означає, що люди готові використовувати майже все, щоб вставити перо існуючої системи.
— Путін зможе придушити наростаючі сепаратистські настрої, якщо такі будуть?
— Я вважаю, що не буде сепаратизму в його класичному стилі, типу ми зараз відділимося і проголосимо незалежність, і взагалі, досить годувати Москву, ні, з цього не почнеться, цим закінчиться.
Ці сепаратистські ідеї спочатку будуть знаходити вираз у деяких гаслах, формально нешкідливих. Але під цими формальними, нешкідливими гаслами буде дуже недобрий для влади зміст, і якщо це піде за наростаючою, то все це прийде до свого логічного завершення.
— Пенсійна реформа в Росії підірвала довіру до влади Путіна?
— Вона остаточно підірвала соціальний пакт, до чого підірвала його в дуже цинічній формі, тут вже не можна списати це рішення на якісь об'єктивні умови, підступи ворогів і так далі. Одна справа, коли це об'єктивна стихія, а інша справа, коли рішення, яке веде до різкого погіршення умов життя населення, прийнято конкретними людьми.
— Кремлю довго вдавалося перемикати увагу із якихось соціальних проблем на проблеми України або Сирії, зараз вийде виконати подібне?
— Ні, це вже навіть не питання холодильника, це вже питання, коли конкретна рука залазить конкретно людині в кишеню, все це відчувають і розуміють.
На чому тримався авторитаризм у Росії? На вірі в царя, який повинен піклуватися про благополуччя своїх підданих. Путін досі виїжджав на образі такого царя-батюшки, коли всі навколо злодії, а без Путіна пропадемо, без нього злодії нас зовсім здолають і все розкрадуть. І тут виявилося, що цей магічний захист не працює. Виявилося, що Путін член цієї банди злодіїв і чиновників, що він зовсім не протистоїть їхнім намірам обікрасти нещасного росіянина. Це стало відкриттям.
— Останнім часом ми спостерігали за акціями протесту проти пенсійної реформи у багатьох російських містах, реформу прийняли, чи будуть люди виходити ще?
— Звісно, буде підйом протестних настроїв, по-перше, він може відбуватися у несподіваній формі, тому що в Росії немає демократичних структур, які б могли протести виливати в формі легальної політичної опозиції, як у всьому світі. Тому це може бути, як зазвичай в авторитарних системах, у найнесподіваніших формах відбуватися.
Усе це ще накладається на екологічні проблеми, ситуація зі сміттєвими звалищами в Московському регіоні викликає страшне роздратування. Тобто, проблеми накопичуються, і цілком очевидною стає нездатність влади нічого вирішувати, а є здатність тільки породжувати проблеми, і звичайно будуть наростати протестні настрої. Але у якій формі це буде виражатися, із огляду на відсутність звички і нездатність людей до власної політичної поведінки, я не беруся говорити. Але це точно не буде як в Україні чи Європі, де в разі підвищення пенсійного віку, люди виходять на масові демонстрації і голосують за опозицію. Тут буде зовсім по-іншому.
— За останній час свідомість росіян змінилася?
— За моєю інформацією, звичайно, пенсійна реформа — це шок, страшний шок.
