"Протести жителів Інгушетії проти приєднання окремих території до складу Чеченської республіки показали те, що в Росії не працюють центральні механізми розв’язання або трансформації конфліктів. Однак цей локальний конфлікт не позначиться на масштабах Росії. Розкол РФ і режиму Путіна може початися тільки з Москви", - пише директор Центру Близькосхідних досліджень НАНУ Ігор Семиволос у своїй аналітичній статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Те, що відбулося в Інгушетії – це локальна подія, не дивлячись на її розмах, оскільки вона не перетворилася на насильницьку подію. Все-таки ці протести поки що виглядають як мирні, а всі сторони розуміють, що ескалація призведе до реального погіршення ситуації. І як мінімум виглядає так, що роблять все, щоб до цього не допустити. Зрозуміло, що це симптом погіршення загалом безпекової ситуації на Кавказі і демонстрація сили північнокавказьких еліт. Крім того, це демонстрація слабкої керованості цього регіону, адже там навіть військові проявили нелояльність до влади і приєдналися до протестів.

На сьогоднішній момент навряд чи можна говорити про те, що ця подія може радикально вплинути на майбутнє, але її можна розглядати, як зростаючий тренд втрати керованості і посилення місцевих еліт. Водночас, це не позначиться не масштабах країни. А обставини розколу РФ мають силу лише в столиці. Тобто якщо в столиці стануться події, які дадуть сигнали локальним елітам, що вже можна – тоді ми побачимо якісь дії, спрямовані на розкол цієї Імперії. А поки центр демонструє принаймні вдавану силу і контроль, то навряд чи події в Інгушетії можна розглядати як передумови до розвалу.

Повторюся, що це скоріше тренд, який говорить про те, що локальні еліти починають діяти відповідно до своїх інтересів, і менше озиратися на Москву. Стабільність режиму Путіна залежить від того, наскільки Москва здатна демонструвати впевненість і готовність придушити будь-яку реальну спробу розколу. А те, що відбувається в Інгушетії, не стосується розколу. Натомість це показує ситуацію, коли не працюють центральні механізми розв’язання або трансформації конфліктів. Це вже красномовний симптом, але його ще замало, щоб говорити за більш серйозні дезінтеграційні процеси".