"Війна буде однозначно - противник проводить розвідку", - відомий волонтер (відео)

Гості програми «Ваша Свобода»: представник громадської організації «Повернись живим» Андрій Римарук; експерт-міжнародник Андрій Бузаров; головний редактор російського інтернет-видання «Ежедневный журнал» Олександр Риклін. Патріоти України пропонують вам ознайомитися із матеріалами їхньої бесіди.

Так званого «хлібного» перемир'я на Донбасі з 1 липня не дотримуються, як і кількох попередніх перемир'їв – «шкільного», «великоднього» тощо. Але ледь не вперше за ці 4 роки війни представники сторін на переговорах у Мінську констатують певне поліпшення ситуації у зоні бойових дій. «Інтенсивність обстрілів за цей час зменшилася майже на 80%» – навела дані спостережної місії ОБСЄ речниця представника України на переговорах у Мінську Дарка Оліфер. Хоча відразу ж додала, що повноцінного режиму тиші як не було, так і немає.

Олександр Лащенко: Пане Римарук, у жодному разі, звісно, не варто все це переоцінювати, правда ж? Будь-якої миті може бути чергове загострення?

Андрій Римарук: Дива не станеться. Історичні факти – 2014, 2015, 2016, 2017 років. За стіл переговорів сідали тільки тоді, коли була чергова активізація чи потрібно було притримуватися режиму тиші. «Шкільне», «хлібне», «новорічне», «різдвяне», хоч «перемир’я святого Миколая» – як його не назвеш, все рівно повного режиму тиші не буде. Заява Дарки Оліфер більше для цивільного населення, тому що військові чудово розуміють: ворог техніку не відведе.

Якщо в нас є можливість і це виконуємо – відводимо важке озброєння за певну кількість кілометрів, то окупаційні війська цього зробити не можуть. Той же Донецьк, який півмісяця вже оточений ЗСУ, залишають без важкого озброєння. Горлівка, Докучаєвськ, інші міста, де вдалося за роки виснажливої праці максимально приблизитися до ворога.

Наприклад, в авдіївській зоні лінія розмежування між ЗСУ і незаконними бандформуваннями – 50, 100, 150, 200 метрів. Досить інтенсивно за останніх два тижні підсилився ворожий артилерійський підрозділ «Кальміус». Якщо раніше Російська Федерація постачала їм зброю врізнобій, то зараз дається гармата, транспортний засіб, «КрАЗ» або «Урал», на якому перевозиться боєкомплект. Постійно прибуває особовий склад, який уже навчений працювати з цією зброєю – або найманці, або кадрові військовослужбовці збройних сил Російської Федерації. Не забуваймо, що від командувача армійським корпусом окупаційних військ до заступника командира батальйону – всі громадяни Росії.

Позиційно не виграє ніхто, бо з тієї і з тієї сторони гинуть люди. Війна все одно триватиме. Вона може бути млявою, трішки активнішою восени, ще більш активною під час виборів. Тому що вся увага буде сконцентрована на Києві, а не на Донецьку і Луганську. Вона (війна – ред.) буде однозначно – розвідка противником ведеться як піша, так і безпілотними апаратами.

Досить сильно вони, прикриваючись місією ОБСЄ, за останніх 3-4 тижні укріпили позиції, навіть заганяли бетономішалки і заливали позиції бетоном. Досить інтенсивно прибувають паливно-мастильні матеріали і боєприпаси на станції Дебальцеве, в Донецьк, в Луганську область.

Дуже цікаво, чому зараз пропав основний критикант Захарченка Ходаковський. Він зараз перебуває в Росії, поки що «заліг на дно». На противагу Гіркін веде досить активну інформаційну кампанію. І досить активна інформаційна кампанія проводиться на окупованих територіях проти Захарченка і про майбутнє його зміщення. Їм (росіянам – ред.) потрібно посадити вигідну людину і більш освічену, грамотну, яка, можливо, у майбутньому проводитиме прямі переговори, чого хоче «Опоблок». Але навряд чи на це піде українська сторона.

– Пане Бузаров, що може спонукати Путіна піти на повне перемир’я на Донбасі? Чемпіонат світу от-от закінчиться – 15-го числа. Ну, зустріч з Трампом – побачимо, які результати будуть...

Андрій Бузаров: На сьогодні неможливо вести мову про повноцінне перемир’я. І навряд чи буде у найближчих півроку, можливо, й більше. Путін на сьогодні ні з ким не хоче вести перемови щодо України в рамках існуючих форматів. Він взяв паузу, як мінімум, до весни 2019-го. Може змінитися ситуація після зустрічі з Трампом. Тема України, скоріш за все, обговорюватиметься. Але не вірю, що можуть досягти якогось консенсусу, наприклад, щодо миротворців. Якщо щодо України будуть якісь домовленості, про це довідаємося постфактум через 6 місяців. Навіть Трамп не може вирішити питання, як Україні хотілося б. Джавеліни дали – хоч якийсь позитив.

І внутрішньополітична ситуація. У нас розпочинається парад планів урегулювання ситуації на Донбасі. Я нарахував, як мінімум, 10 різних – Авакова, Тимошенко, президента України, Бойка... Ми входимо у політичний сезон, «наглухо закриваємо люки» з цими планами.

Створюється «партія миру» Новинським – №1 така штучка, де всі говоритимуть про врегулювання ситуації на Донбасі. Усі гравці спекулюватимуть на цій темі, хоча від них не все залежить. Не завжди (і Путін це прекрасно розуміє) ставка може бути зроблена на яскраво вираженого проросійського кандидата. Можуть вести переговори з людьми, яких в Україні порівнюють із західною ідеологією. Путін вирішує питання щодо перемир’я і щодо наступу також. Я не думаю, що загострення можливе найближчим часом. У цьому в Росії не зацікавлені. Але можливе в будь-який момент у майбутньому – плацдарм воєнний створено – «ДНР», «ЛНР» і Крим, Курська область і Бєлгородська, і так далі.

Ходаковський і Гіркін розглядаються як основні претенденти, як потенційні опоненти Захарченка. У жовтні вони готуються проводити так звані «вибори». Так званих «партій» там всього дві: в одній Губарєв, в іншій – Захарченко. Це буде екстраполяція внутрішньополітичної ситуації в Росії.

– Пане Риклін, Чемпіонат світу з футболу закінчується, що далі? Можливо, друга половина літа, осінь – хороша нагода активізувати дії на Донбасі «іхтамнєтам»?

Олександр Риклін: Ситуація не цілком спокійна. Сподівання на те, що світ якось жорстко відреагує на ситуацію з чемпіонатом, не виправдалися. Усі приїхали, хто хотів. Десятки тисяч вболівальників гуляють вулицями міст і говорять, як їм подобається в Росії... Їх лякали, що їх битимуть, а вулицями ходитимуть ведмеді у лаптях, а бачать сучасні європейські міста, смачну кухню, всі доброзичливі. Це не можна просто так ігнорувати.

Уявити, що в Путіна виявляться руки розв’язаними сильніше, ніж до чемпіонату, легко. Заспокоюватися не варто. Але цілком можливо, він може скористатися цією хвилею і капіталізувати суспільний стан, який досягнутий завдяки цьому великому піар-заходу.

Внутрішня історія – це інше. Вони трішки відступлять з пенсійною реформою, Путін її трішки пом’якшить, що подаватиметься, як «велика перемога громадянського суспільства». Але це абсолютно не означає, що експансійна політика на зовнішньому рівні якось відступить і вся агресія і бажання підняти всередині Росії авторитет за рахунок нових агресивних дій минеться. Тому щодо перспектив ситуації на Донбасі я налаштований доволі песимістично.

Коли вчора цей прекрасний хорватський захисник (Домаґой Віда – ред.) з’являвся на полі з м’ячем, то увесь стадіон його освистував. Це невипадково. Багаторічна пропаганда, промивання мізків дарма не минає. Тут не повинно бути жодних ілюзій. Так, ми раді (ми – це я маю на увазі основну масу людей) всіх бачити тут, але при цьому, в разі чого, то всі вишиковуються правильно.