"Часто думаю, як добре, що ви не бачили, як вбивали на Майдані. А іноді - як шкода, що ви не бачили, як ми перемогли на Майдані", - активістка написала листа батькам, котрих вже немає

Зворушливі і такі прості слова... Як добре, коли можеш щодень бачити своїх батьків, говорити, жити, дихати одним повітрям. Як це потрібно, коли можеш відчути себе дитиною, тримаючи в своїх руках шорстку, порізану зморщечками мамину долоню. Як хороше притулитися до колючої батькової щоки, відчуваючи запах дешевого парфума і цигарок... І як боляче, коли говориш з ними, лише звертаючи погляд у безмежну синь неба, пишуть Патріоти України і цитують пост Ольги Гуцал, розміщений на сайті Новое время:

Мамі:

• У шафах прибрано і в квартирі лад.
• Обід є. Завжди. Кожен день.
• Ти мала рацію: вдома має бути чисто, тепло і весело.
• Знаєш, а мої подруги все одно вважають, що твої фаршмак і олів'є смачніші.
• Звісно, я пам'ятаю, що після 50 борщ корисніше пісний, але так смачно на бульйоні. Я ще трошки, гаразд?
• І знову ти мала рацію, я багато що розумію тепер по-іншому.
• Якби ти бачила, скільки нових відмінних книг написали і переклали, скільки нових фільмів з'явилося, ми б поговорили про це. Майже ні з ким про це поговорити.
• Твій онук зовсім виріс і став батьком. Вони з дружиною також люблять свою дочку, як ви любили мене. Дуже.
• Ти була б рада, у нас президент тепер освічена людина.
• Все тепер, як ти казала, чим вільніша людина, тим вона ввічливіша. А я думала, це ніяк не пов'язано.
• Мамо, у нас війна і страшно.
• Так, я п'ю таблетки від тиску.
• І нічого не змінилося, я все ще багато вчуся.
• На нашій вулиці новий асфальт. Чесно.
• І друзів вдома багато, тільки стало тихіше і менше вина.
• Мій чоловік. Він з'явився в моєму житті через два місяці після того, як тебе не стало. Дуже на тебе схожий. Любить ті самі книги і вважає мене занадто зайнятою, та іноді відстороненою. Він би тобі сподобався.

Татові. Хоча я тебе ніколи так не називала. Сені:

• Ти мав рацію, Янукович втік. Ми не витримали.
• Часто думаю, добре, що ти не бачив, як вбивали на Майдані. А іноді думаю, як шкода, що ти не бачив, як ми перемогли на Майдані.
• Уявляєш, мене злить, коли в літаку українських авіаліній звучать оголошення російською мовою.
• І так, ми все більше і частіше говоримо українською. Усією країною.
• Звісно, я пам'ятаю: треба бути в трійці найкращих у своїй справі. Я все для цього роблю. Іноді навіть здається, що вдалося.
• Ніяк не звикну, що не можна тобі зателефонувати.
• Ні, наука не відроджується. Знаю, що дуже потрібно, але не відроджується.
• Знаєш, ніяк не почну відкладати на старість.
• Є старі знайомі, з якими ми тепер не спілкуємося з політичних міркувань. І руку не подаємо.
• Я пам'ятаю, що дітей треба любити і займатися ними, але часу все менше й менше.
• Чомусь працювати стає все важче і важче.
• Придумали новий проект, тобі б сподобався. Ні, держава не допомагає. Так ми й не чекаємо більше.

Як же мені вас не вистачає.