"Діма відчайдушно боровся, вражав бажанням жити": історія кохання волонтерки і бійця АТО

Стала відома історія кохання 27-річного бійця АТО з 30-ї окремої механізованої бригади Дмитра Блохіна та 43-річної волонтерки Лілії. Про це розповіли у виданні "Факти і коментарі", передають Патріоти України.

Зазначається, що Блохін перебував на передовій із перших днів війни. Чоловік пройшов усі "гарячі точки" – Савур-могилу, Степанівку, Красний Луч, Дебальцеве, Чорнухине. Під Мар'їнкою Донецької області зазнав тяжкого поранення. Під час обстрілу 120-міліметрова міна потрапила в окоп, в якому кілька декілька бійців. Вижив лише Дмитро.

"Коли опритомнів, посічений осколками, у крові, то... змирився з думкою про швидку смерть. Не міг поворухнутися, не відчував тіла. Не було навіть голосу. Поруч лежали мертві друзі, з якими ще вранці ділився сигаретами. Час минав, але смерть чомусь не приходила. Час від часу розплющував очі і бачив над собою сонце. Тоді з останніх сил покликав на допомогу, точніше прохрипів. Сталося диво – мене почули", – розповів Дмитро.

Перша зустріч із Лілією, теперішньою дружиною, відбулася у шпиталі у 2014 році, де лікарі збирали бійця буквально по частинах. "Пам'ятаю, увійшла в палату, де лежали найтяжчі пацієнти госпіталю, і стала знайомитися з новими. Побачивши Діму, обімліла – він абсолютно весь був у бинтах. Незабаром дізналася, що цей боєць отримав множинні осколкові поранення. Лікарі не змогли врятувати йому кілька пальців лівої руки. На жаль, їх довелося ампутувати", – розповіла волонтерка.

Потім вони почали проводити багато часу разом. А згодом дуже прив’язалися один до одного. Це дуже допомогло тяжкопораненому бійцю – він дуже швидко відновлювався.

"Через певний час йому знадобилася коляска, яку я для нього дістала. Ми стали гуляти в госпітальному дворику, розмовляли, жартували. Діма користувався коляскою недовго – незабаром заявив, що вже готовий... освоїти милиці. А потім покинув і їх – став ходити з паличкою. Ніхто не розумів, як таке можливо, адже бійця ще недавно буквально збирали по частинах. Інші поранені лежали, стогнали, скаржилися, а Діма відчайдушно боровся, вражав бажанням жити. Він показав величезну силу волі і, напевно, цим підкорив мене. Я зрозуміла, що закохалася. Ми не говорили один одному про свої почуття. Але я вже знала, що Діма таємно... присвячував мені вірші. Списав цілий зошит!" – розповіла Лілія.

Згодом бійця перевели у шпиталь у місті Ірпінь. Лілія і Дмитро продовжували спілкуватися в телефонному режимі. "Я зізналася собі, що сумую, що мене тягне до нього, хочеться бачити, чути його знову і знову", – розповіла волонтерка.

Пізніше Дмитра відправили на реабілітацію у Словенію. Це допомогло Лілії зрозуміти, що вона закохана у Дмитра. "Коли Діма на цілий місяць поїхав на реабілітацію до Словенії, я остаточно зрозуміла, що це кохання. Ми щодня спілкувалися по скайпу, і відчувалося, що він нудьгує не менше, ніж я, а, може, і більше. Його обтяжує відстань між нами, не в радість лікування за кордоном. Одного разу Діма сказав: "Виходь за мене заміж". Пропозицію він зробив, коли перебував за півтори тисячі кілометрів від мене! Я тоді пожартувала: мовляв, у тебе таким чином проявилася ностальгія за батьківщиною", – розповіла волонтерка.

Після місяця розлуки закохані зустрілися в аеропорту. Там Дмитро і зробив пропозицію Лілії. "Незабаром ми з подругою зустрічали Діму в "Борисполі". Пам'ятаю, йшли з повними рюкзаками, жартували, сміялися. Несподівано Діма зупинився, опустився на одне коліно, простягнув мені каблучку і знову запропонував одружитися. Це сталося в аеропорту, на очах у сотень людей. Але я не відразу дала згоду, змусила Діму понервувати", – зізналася волонтерка.

Згодом пара таємно розписалася, святкування весілля заплановане на травень. "Зіграємо весілля навесні, коли природа оживає, все покривається молодим листям. Тоді відчуваєш себе здоровим. Хочеться дихати на повні груди, радіти всьому, що бачиш. Сподіваємося, що в урочистий момент поруч із нами будуть люди, яким віримо і яких любимо", – розповів Дмитро.