"Головне - не опускати руки": Троє друзів-учасників АТО відкрили в Києві центр побутових послуг

Після демобілізації шукати щастя у столиці боєць батальйону «Донбас» Руслан Кидалов не планував — уродженець Кіровоградщини мав наміри зайнятися справою на малій батьківщині. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на "Народну Армію". Але поки Руслан був в АТО, його виписали з квартири в Кіровограді, де проживав до війни в родичів, бо господарі розраховували таким чином оформити субсидію.

Місцеві чиновники зустріли ветерана прохолодно — проблема реєстрації не вирішувалася, з отриманням землі були теж складнощі. Тож з ідеєю в голові та деякими довоєнними заощадженнями і «дембельськими» грошима в кишені він подався до Києва. Там доля звела Руслана з київськими волонтерами, які запропонували йому прописатися в одному зі столичних гуртожитків. Так несподівано для себе він став киянином. У столиці Руслан зустрівся з двома товаришами, з якими він ще під час служби в Маріуполі планував разом розпочати бізнес.

Зустріч із Русланом Кидаловим відбулася біля його офісу. Поблизу входу —табличка «Будинок побуту на Гарматній, 18».

— Спочатку саме так називався наш центр, — говорить Руслан. — Ми втрьох служили в одній роті. Один знається на пошитті взуття, другий до війни займався виготовленням, ремонтом та перетяжкою меблів, я планував продавати запчастини до холодильників і згодом ремонтувати їх (цього року Руслан вступив до коледжу з ремонту та обслуговуванню холодильних установок. — Авт.). Ось у цих сферах і думали працювати.

Гроші на проект Руслан планував отримати в Центрі зайнятості населення за державною програмою розвитку малого бізнесу.

— У Солом’янському центрі зайнятості сказали, що спочатку необхідно півтора місяці ходити на курси, потім представити бізнес-план. І додали: «Але не факт, що в результаті ви отримаєте якісь гроші». Уявіть мої почуття, коли згодом я дізнався, що в Києві на розвиток бізнесу для атовців було виділено 2 млн грн. І ці гроші повернулися до державного бюджету, бо не були освоєні… Але війна привчила розраховувати на власні сили, тому ми взялися за організацію справи самотужки.

Називаючи приміщення, в якому працює Руслан, офісом, я дещо перебільшив. Насправді це підвал без вікон, освітлений люмінесцентними лампами. Від попереднього власника тут досі залишаються стелажі з деяким майном.

— Ідея нашого центру побуту полягала в тому, щоб отримувати гроші за виконання послуг, наприклад, з ремонту побутової техніки, взуття чи електрообладнання, — продовжує Руслан. — Виконавцями мали бути цивільні майстри, такі собі «фрілансери». Та коли почали працювати, цивільні почали комизитися: то погода їм заважає, то район не той, то ще щось… Подивився я на це і подумав: поки хтось лінується заробляти, наші атовці сидять без роботи! Так було прийняте рішення співпрацювати лише з ветеранами АТО. Назва придумалася сама собою: «Центр побутових послуг «АТОшка». Все виглядає дуже просто — є люди, які мають певні навички. Вони можуть перебувати вдома, займатися своїми справами. А коли до нас надходить замовлення, ми зв’язуємося з нашими хлопцями і передаємо їм, де і яку роботу необхідно виконати. Перелік послуг поки що невеликий: продаж запчастин до холодильників, пральних машин та кондиціонерів, ремонт і виготовлення меблів, ремонт і налаштування комп’ютерів, електротехнічні роботи, укладання ламінату та лінолеуму, а також виконання різної чоловічої роботи по дому — замінити замок у дверях, повісити полицю тощо.

«АТОшка» відкрита для всіх, хто демобілізувався з війни, має навички в будь-якій професійній діяльності й не може знайти роботу, або хоче мати якийсь приробіток. Для цього достатньо зайти на сторінку Центру побутових послуг «АТОшка» і знайти необхідні контакти. Єдині вимоги до партнерів — чемність у роботі з клієнтами, охайний і тверезий вигляд, точне і якісне виконання послуг.

Цінова політика у ветеранському центрі послуг досить гнучка, все залежить від клієнта, його статків і соціального статусу. Для учасників бойових дій та волонтерів знижки до 10%. Вдовам і матерям загиблих бійців нескладні послуги надаються безкоштовно.

Ніякої реклами своєму проекту Руслан і його друзі не робили, тільки розмістили інформацію про нього в соцмережі, де за участю волонтерів та блогерів вона була поширена. Несподівано допомогли засоби масової інформації — в суспільстві є інтерес до таких ініціатив учасників АТО.

— Деяким медіа навіть довелося відмовити, бо не сподобалися ті акценти, на яких вони хотіли загострити увагу, — ділиться Руслан. — А що стосується суспільства, то часто нам телефонують замовники, які звернулися до «АТОшки» саме через те, що тут працюють ветерани АТО. Багато людей прагнуть підтримати їх хоча б у такий спосіб. За деякими послугами часто звертаються волонтери: «Ми хочемо, щоб ви таким чином могли заробити якусь копійку».

Витрати Руслана на організацію «АТОшки» поки що не повернулися. Але він не втрачає оптимізму:

— Ніщо не робиться відразу, головне — не опускати руки. Будуть приєднуватися нові хлопці, зростатиме кількість послуг, що надаватимуться. У поєднанні з якістю і системою знижок шанси на успіх досить високі.

У нашому суспільстві є стереотип, що організувати власний бізнес сьогодні майже неможливо — мовляв, практично всі сфери діяльності зайняті, а ще потрібні великі фінансові вливання. Руслан таку думку спростовує і дає пораду ветеранам АТО.

— Якщо ви хочете зайнятися власною справою, а не знаєте, якою, спочатку зверніться до центру зайнятості. Там вам можуть запропонувати навчання або перенавчання за спеціальністю, з якою вам вдасться стати на ноги. Пошукайте в Інтернеті інформацію про професійну підготовку учасників АТО, її достатньо в мережі. Зверніться до волонтерських організацій, вони також можуть дати хорошу пораду. Якщо ж маєте достатньо друзів у соцмережі, просто викладіть свої думки і побажання на власній сторінці. Хтось дасть необхідну підказку. Не треба очікувати, що раптом у ваші двері постукають і запропонують всілякі блага. Способів чесно заробити гроші безліч, все залежить від вашої ініціативи і наполегливості. Головне — займатися тим, що вмієш робити найкраще.