Місцеві чиновники зустріли ветерана прохолодно — проблема реєстрації не вирішувалася, з отриманням землі були теж складнощі. Тож з ідеєю в голові та деякими довоєнними заощадженнями і «дембельськими» грошима в кишені він подався до Києва. Там доля звела Руслана з київськими волонтерами, які запропонували йому прописатися в одному зі столичних гуртожитків. Так несподівано для себе він став киянином. У столиці Руслан зустрівся з двома товаришами, з якими він ще під час служби в Маріуполі планував разом розпочати бізнес.
Зустріч із Русланом Кидаловим відбулася біля його офісу. Поблизу входу —табличка «Будинок побуту на Гарматній, 18».
— Спочатку саме так називався наш центр, — говорить Руслан. — Ми втрьох служили в одній роті. Один знається на пошитті взуття, другий до війни займався виготовленням, ремонтом та перетяжкою меблів, я планував продавати запчастини до холодильників і згодом ремонтувати їх (цього року Руслан вступив до коледжу з ремонту та обслуговуванню холодильних установок. — Авт.). Ось у цих сферах і думали працювати.
Гроші на проект Руслан планував отримати в Центрі зайнятості населення за державною програмою розвитку малого бізнесу.
— У Солом’янському центрі зайнятості сказали, що спочатку необхідно півтора місяці ходити на курси, потім представити бізнес-план. І додали: «Але не факт, що в результаті ви отримаєте якісь гроші». Уявіть мої почуття, коли згодом я дізнався, що в Києві на розвиток бізнесу для атовців було виділено 2 млн грн. І ці гроші повернулися до державного бюджету, бо не були освоєні… Але війна привчила розраховувати на власні сили, тому ми взялися за організацію справи самотужки.
Називаючи приміщення, в якому працює Руслан, офісом, я дещо перебільшив. Насправді це підвал без вікон, освітлений люмінесцентними лампами. Від попереднього власника тут досі залишаються стелажі з деяким майном.
— Ідея нашого центру побуту полягала в тому, щоб отримувати гроші за виконання послуг, наприклад, з ремонту побутової техніки, взуття чи електрообладнання, — продовжує Руслан. — Виконавцями мали бути цивільні майстри, такі собі «фрілансери». Та коли почали працювати, цивільні почали комизитися: то погода їм заважає, то район не той, то ще щось… Подивився я на це і подумав: поки хтось лінується заробляти, наші атовці сидять без роботи! Так було прийняте рішення співпрацювати лише з ветеранами АТО. Назва придумалася сама собою: «Центр побутових послуг «АТОшка». Все виглядає дуже просто — є люди, які мають певні навички. Вони можуть перебувати вдома, займатися своїми справами. А коли до нас надходить замовлення, ми зв’язуємося з нашими хлопцями і передаємо їм, де і яку роботу необхідно виконати. Перелік послуг поки що невеликий: продаж запчастин до холодильників, пральних машин та кондиціонерів, ремонт і виготовлення меблів, ремонт і налаштування комп’ютерів, електротехнічні роботи, укладання ламінату та лінолеуму, а також виконання різної чоловічої роботи по дому — замінити замок у дверях, повісити полицю тощо.
«АТОшка» відкрита для всіх, хто демобілізувався з війни, має навички в будь-якій професійній діяльності й не може знайти роботу, або хоче мати якийсь приробіток. Для цього достатньо зайти на сторінку Центру побутових послуг «АТОшка» і знайти необхідні контакти. Єдині вимоги до партнерів — чемність у роботі з клієнтами, охайний і тверезий вигляд, точне і якісне виконання послуг.
Цінова політика у ветеранському центрі послуг досить гнучка, все залежить від клієнта, його статків і соціального статусу. Для учасників бойових дій та волонтерів знижки до 10%. Вдовам і матерям загиблих бійців нескладні послуги надаються безкоштовно.
Ніякої реклами своєму проекту Руслан і його друзі не робили, тільки розмістили інформацію про нього в соцмережі, де за участю волонтерів та блогерів вона була поширена. Несподівано допомогли засоби масової інформації — в суспільстві є інтерес до таких ініціатив учасників АТО.
— Деяким медіа навіть довелося відмовити, бо не сподобалися ті акценти, на яких вони хотіли загострити увагу, — ділиться Руслан. — А що стосується суспільства, то часто нам телефонують замовники, які звернулися до «АТОшки» саме через те, що тут працюють ветерани АТО. Багато людей прагнуть підтримати їх хоча б у такий спосіб. За деякими послугами часто звертаються волонтери: «Ми хочемо, щоб ви таким чином могли заробити якусь копійку».
Витрати Руслана на організацію «АТОшки» поки що не повернулися. Але він не втрачає оптимізму:
— Ніщо не робиться відразу, головне — не опускати руки. Будуть приєднуватися нові хлопці, зростатиме кількість послуг, що надаватимуться. У поєднанні з якістю і системою знижок шанси на успіх досить високі.
У нашому суспільстві є стереотип, що організувати власний бізнес сьогодні майже неможливо — мовляв, практично всі сфери діяльності зайняті, а ще потрібні великі фінансові вливання. Руслан таку думку спростовує і дає пораду ветеранам АТО.
— Якщо ви хочете зайнятися власною справою, а не знаєте, якою, спочатку зверніться до центру зайнятості. Там вам можуть запропонувати навчання або перенавчання за спеціальністю, з якою вам вдасться стати на ноги. Пошукайте в Інтернеті інформацію про професійну підготовку учасників АТО, її достатньо в мережі. Зверніться до волонтерських організацій, вони також можуть дати хорошу пораду. Якщо ж маєте достатньо друзів у соцмережі, просто викладіть свої думки і побажання на власній сторінці. Хтось дасть необхідну підказку. Не треба очікувати, що раптом у ваші двері постукають і запропонують всілякі блага. Способів чесно заробити гроші безліч, все залежить від вашої ініціативи і наполегливості. Головне — займатися тим, що вмієш робити найкраще.
Правоохоронці викрили викладача одного з приватних університетів Полтави, який сприяв в уникненні військової служби через фіктивне зарахування до вишу та підробки медичних документів. Нині йому вручили підозру. Про це повідомили в пресслужбі Національн...
На Закарпатті до довічного ув’язнення засудили депутата Сергія Батрина, який підірвав гранати під час засідання сесії сільради. Про це повідомляє Офіс генерального прокурора, передають Патріоти України. «За публічного обвинувачення прокурорів Закарпатс...