"Йти воювати було моїм рішенням. Ми прийшли, щоб захищати свою землю": Українців вразила зворушлива історія пораненого бійця ЗСУ, який пішов воювати добровольцем (фото)

У мережі уУкраїнців вразила історія українського військовослужбовця з Києва з позивним "Сухар", який відправився воювати на Донбас ще в 2014 році. Історія бійця, який пішов захищати Україну в статусі добровольця, а зараз є командиром у полку "Азов", опублікована на сторінці волонтерів "Повернись живим" у Facebook, передають Патріоти України.

За словами бійця, він є футбольним фанатом і на його світогляд дуже вплинули події на Майдані й особливо Іловайский котел. Він зізнався, що довгий час приховував від матері своє місцезнаходження, коли відправився у 2014-му в зону АТО.

"Тоді я зрозумів, що зволікати вже не можна. Йти воювати - це було моє рішення. Ми прийшли сюди, щоб захищати свою землю, а сидіти в окопі - це не наше", - заявив киянин.

"Сухар" пройшов на Донбасі такі точки, як Широкине, Гнутове, Павлопіль, Піщовик, Красногорівка, Мар'їнка, але найсильніші спогади бійця досі - втрата побратимів.

"Звичайно, запеклі бої йшли в Широкино, але ми втрачали людей і до того. У полку я познайомився з Ігорем Белошицькім ("Белаз"), він як і я з Києва, з Оболоні. 12 грудня 2014 загинув при виконанні бойового завдання. Коли вчора ти з людиною каву пив, курив, розмовляв, а на завтра він вже "двохсотий"... Ми досі працюємо на передовій. У мене в батальйоні в березні цього року було дві втрати від кулі снайпера. На днях я поїду до матері одного із загиблих, це був мій близький друг, жили в одній кімнаті, щоб передати його нагороду", - розповів "Сухар".

"Коли під час Широкінської операції - 10-15 лютого 2015 - ми заїхали в одне село, знайшли поклади гуманітарки та почали видавати сухпайком. Ми їх видавали три дні. Як тільки гуманітарка закінчилася, на наступний день нас обстріляли ворожі міномети. Били точно. Тобто наводка працювала добре. Але не можна ставити на людині хрест, якщо вона з Донбасу. У мене в батальйоні вистачає людей із Донецької та Луганської області. Ось я можу повернутися до Києва, походити по рідних місцях, а вони в Донецьк - ні", - додав боєць.

Він зазначив, що військовослужбовцям на Донбасі дуже допомагають волонтери, завдяки яким "забезпечення на належному рівні".

"Нам розповідають, що ми не воюємо, а ми киваємо й робимо свою роботу далі. Дуже дратує, коли досі можна в тилу почути: "Я вас туди не посилав", коли маршрутники розповідають, що йому на УДБ пофіг. Але ж по ньому їздять ті, які його заслужили потом і кров'ю", - зазначив він.

Наприкінці 2015-го після бойових дій у Широкиному "Сухар" отримав контузію. Близько чотирьох годин українські захисники вели бій із терористами, а потім по позиції почав працювати танк бойовиків. Тоді військовий постраждав через вибухову хвилю, але швидко пройшов реабілітацію та повернувся на Донбас.

"Я б хотів після війни відновлювати армію. Щоб такого більше ніколи не сталося - коли країні потрібен захист, як у 2014-му, підготовлених виявляється лише п'ять тисяч чоловік", - додав військовий.