Сьогодні французька газета «Ліберасьйон» опублікувала таку інформацію: «РОСІЙСЬКА ПРАВОЗАХИСНИЦЯ І ЖУРНАЛІСТ ЗОЯ СВЄТОВА ЗВЕРНУЛАСЯ ДО ПРЕЗИДЕНТА ФРАНЦІЇ ЕММАНУЕЛЯ МАКРОНА З ПРОХАННЯМ ДОПОМОГТИ У ЗВІЛЬНЕННІ УКРАЇНСЬКОГО РЕЖИСЕРА ОЛЕГА СЕНЦОВА, ЯКИЙ БУВ ЗАСУДЖЕНИЙ ЗА ЗВИНУВАЧЕННЯМ У ТЕРОРИЗМІ…»
Як пише пані Свєтова, президент Росії Путін не бажає звільняти Сєнцова, оскільки маестро публічно виступив проти входження Криму до складу РФ. Вона відмічає, що український режисер став політичним заручником Кремля. Правозахисниця висловлює надію, що французький президент зможе переконати свого колегу Владіміра Путіна помилувати Сєнцова.
Ні, на щастя, в Москві і Росії не всі однакові, з вичахлими ватними мізками а ля Путін, є такі, котрі добре усвідомлюють, розуміють, що мракобісна злоба імперців це лиша задавнена шовіністична хвороба, котру треба активно лікувати. Це і є Зоя Свєтова - журналіст і правозахиниця...
Можна лише подякувати пані Свєтовій за її енергійну вельми людяну, чутливу позицію. Я вже писав якось про цю винятково душевну московську жінку, діяльного і відчайдушного правозахисника. Це вона, коли ще тільки починалися події нової російсько-української війни, і в тій первинній веремії запропали долі українських заручників Клиха і Кольченка, яких викрали спецслужби ординців, хлопці мовби розчинилися в московітському антиукраїнському рейваху, знайшла їх в СІЗО аж на Кавказі. Першою зустрілася з ними, подала сигнал про це в Україну. Одначе ніхто з наших безголових політиків навіть не додумався подякувати пані Свєтовій за цю її велику турботу. За відвагу і лицарство. Тепер вона знову проявила публічну ініціативу на фоні всього світу про звільнення нашого режисера Олега Сєнцова. Подякуймо ж їй за цю небайдужість!
Кабінет міністрів України планує підвищення академічних стипендій. Однак це відбудеться не одразу і не для всіх. Про це заявила прем'єр-міністр Юлія Свириденко, передають Патріоти України. "Підвищення розміру стипендій удвічі для понад 163 тисяч студен...
Від початку повномасштабної війни українських військових відправляли на навчання за кордон - до Балтійських та Північних країн, Великої Британії, Польщі та США. Однак уже на другий рік війни ситуація змінилася, і підготовка почала відбуватися переважно...