"Хвилин 30 чекали кілера": Дружина Бабченка вперше поділилася подробицями спецоперації СБУ

Через місяць після спецоперації вона з чоловіком живе на території під цілодобовою охороною. "Ми живемо на території, що охороняється, під цілодобовою охороною. Поруч з нами постійно озброєні люди. Ми практично ні з ким не спілкуємося, тільки по відеозв'язку. Виїжджаємо кудись", - розповідає вона.

За її словами, про підготовку спецоперації в Києві зі "вбивства" Аркадія знали, крім правоохоронців, тільки вона, їхня дочка, мати, співробітники "швидкої" і моргу. Співробітники поліції, які прибули на виклик в квартиру Бабченка, коли його нібито "вбили", про спецоперацію не знали.

"До кінця сценарій ясний не був. Зокрема, було незрозуміло, хто "знайде" Аркадія і викличе рятувальні служби. Вони хотіли, щоб ця роль була відведена мені, але я пручалася і вимагала від них придумати інші варіанти. Зрештою, ми залишили це питання невирішеним (...) Чоловік подзвонив мені, здається, в середу, оскільки йому сказали, що спецоперація буде в п'ятницю, і сказав, що в четвер увечері ми з Катею повинні бути в Києві. В ході цієї телефонної розмови я і дізналася , що "знайти" його доведеться мені. Я покидала в машину якісь речі, вранці в четвер ми з Катею (дочка. - Ред.) виїхали, а вже ввечері були в Києві", - говорить Ольга.

Після того, як дочку відправили до друзів, провели детальний інструктаж. "До нас прийшли два співробітники СБУ. Вони інструктували і Аркадія, і мене. Мені пояснювали, що говорити, як говорити, як поводитися, як дихати, робити присідання, щоб був відповідний голос, коли я подзвоню в поліцію і "швидку". голос повинен бути плутаним, дихання нерівним", - розповідає вона.

За її словами, їй вдалося виконати всі інструкції: "Блискуче (виконала інструкції. - Ред.). Ніхто нічого не запідозрив. Весь цей час вони інструктували і гримували Аркадія. Налили крові куди треба - на спину, в рот, в ніс, вчили падати. Закінчили грим і інструктаж і пішли".

"Потім ми десь хвилин 30, здається, чекали кілера. Аркадій лежав, ми теревенили. Він просив мене його сфотографувати, я відмовлялася і говорила, що не хочу взагалі в телефоні чогось подібного. Нерви були на межі, звичайно. Ми намагалися розрядити обстановку. Я робила присідання і репетирувала. Найбільше я боялася забути нашу адресу, яку мала назвати службам порятунку. Я ж там не жила толком, і часто плутала номер квартири, коли до нас приходили друзі. І ось я цю адресу повторила раз напевно двісті.

А коли я зрозуміла, що вже час Ч, восьма вечора, я пішла у ванну, включила воду, намочила рушник, налила води на килимок і на підлогу. Це я сама придумала, мене ніхто не просив. Загалом, намагалася максимально відповідати сценарію. Потім відчинилися двері (ми залишили їх незамкненими) і на порозі з'явився Цимбалюк. Я висунула ніс з ванної, було дуже страшно. Проносилися думки, мовляв, а раптом це справжній вбивця ... Я побачила Цимбалюка. Він сказав Аркадію: "Доброго здоров'ячка". Аркадій відповів: "І вам не хворіти". Цимбалюк постояв на порозі пару секунд і пішов", - розповідає дружина Бабченка.

За її словами, хлопка (пострілу) не було, а "вбивця" залишив на порозі квартири Бабченка гільзи ніби від пострілів. Вона також додала, що за кілька днів до "вбивства" футболку журналіста вивезли на стрільби і прострелили декількома кулями.

"Це була футболка Аркадія, в якій він часто ходив. Через п'ять хвилин, як ми і домовилися, я викликала "швидку". Тобто, ні, спочатку я подзвонила в поліцію, а вже потім у "швидку". У ході розмов я сказала, що була у ванній, почула удари, схожі на постріли, і чоловік лежить на підлозі, весь у крові. Першою приїхала поліція, через 5 хвилин. Вони заскочили в квартиру, швидко обшукали, кілька людей вибігли на сходовий майданчик і побігли вгору і вниз по сходах. Відразу все оточили, огородили стрічками", - розповідає вона.

Ольга, за її словами, сиділа на дивані, як її інструктували. "Мені пояснили, що в такий момент людина поводиться не так як у кіно - без криків і істерик. Людина просто замикається в собі. (...) Було дуже страшно. Я раптом зрозуміла, що все це могло бути по-справжньому, якби кілер не виявився "своїм", якби Аркадію так не пощастило. адже ми вважаємо, що нам шалено пощастило. І ось я як уявила, що все це могло бути правдою ... так, можна було не грати.

Ще через п'ять хвилин, тобто хвилин через 10 після дзвінка, приїхала "швидка". Ці люди вже були в курсі справи. Вони відразу поклали Аркадія на носилки, а поліцейські допомогли їм знести його по сходах. Ті, що залишилися в квартирі, ще мене заспокоювали - мовляв, може, встигнуть і довезуть до лікарні живим.

Приблизно о дев'ятій годині приїхала слідча група і почалися слідчі заходи. Слідчі зібрали гільзи, все підрахували, все описали, зібрали всі докази. Мене намагалися опитати, але я дала розписку про те, що зараз не можу говорити і зобов'язуюсь завтра прийти у відділення і дати свідчення. Сусідів запросили понятими, і їм довелося дуже довго у нас пробути. Мені перед ними було дуже незручно, але варіантів не було. Приблизно о першій годині ночі слідчі пішли", - розповіла дружина журналіста.