Дніпропетровщина — один із лідерів в Україні, де налагоджено ефективну систему допомоги ветеранам АТО в реалізації їхніх соціальних прав та гарантій. Одним із координаторів цієї системи є Іван Начовний — колишній боєць 93-ї окремої механізованої бригади (за виявлену мужність та зразкову службу його відзначено орденом Богдана Хмельницького III ступеня), а нині радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на "Народну Армію".

— Перших утрат наш підрозділ зазнав під час першого ж бою. Командира танка Юрія Сітягіна зняла куля снайпера, коли він із початком атаки біг до свого танка, другою кулею було вбито механіка-водія, — згадує Іван. — Разом із цим прийшло усвідомлення, що ми на війні.

Під час одного з боїв Іванові Начовному випало коригувати вогонь нашої артилерії. Найкращою позицією для цього став іржавий комбайн. Навколо рвалися міни, свистіли кулі, а Іван із даху комбайна скеровував удари артилерії.

Пізніше танковий екіпаж Івана полював за бехами противника поблизу Донецького аеропорту, знищував ворожих мінометників, скупчення живої сили противника…

Після демобілізації Іван мав чимало клопоту з оформленням документів учасника бойових дій. Зібрані папери чомусь губили в кабінетах чиновників. Разом із командиром з’єднання Іван дійшов до Міністра оборони, після чого процес пішов. До роботи залучили волонтерів, демобілізованих бійців, їхніх дружин. Як результат — усі військовослужбовці поверталися додому з посвідченням учасника бойових дій. А Івана Начовного запросили до команди голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації як радника з першим амбітним завданням організовувати Центр допомоги учасникам АТО та членам їхніх сімей.

Сьогодні, центр допомагає в отриманні посвідчення учасника бойових дій, призначенні пільг, наданні земельних ділянок, медичної допомоги тощо. Слідом за Дніпром подібні центри почали створюватися по всій Україні.

— Я переконаний, що, тільки об’єднавшись, ми зможемо розв’язати всі проблеми, — говорить Іван. — Одного разу ми вже встали й виконали свій обов’язок. І світ змінився, ми змінилися, тож ідемо далі!