Прикро, коли це кажуть рідні, недопустимо - коли сторонні: Вісім фраз від дорослих, котрі роблять із наших дітей невдах

Діти сприймають слова ближче до серця, ніж дорослі. Інколи одна неправильна фраза призводить не просто до сумнівів чи образи. Але й через це дитина може втратити віру в себе, свої сили та здібності, зазначають Патріоти України з посиланням на сайт «Щасливі батьки».

Які 8 фраз категорично не можна казати малечі.

"У твоєму віці я вже вмів це робити".Якщо ви розповідаєте дитині про свої успіхи, то не слід цим хизуватися. Варто просто ділитися досвідом, а не показувати, що ви кращі за свого сина чи доньку. Пам'ятайте, це не суперництво. Розкажіть краще, яким чином досягали успіху і що відчували в цей час. А ваша дитина відчує гордість за вас і не втратить віру в себе.

"Не бери іграшку в садочок, бо загубиш". Ви наперед програмуєте дитину, що її чекає невдача. Перефразовуйте подібні речення. Не налаштовуйте дитину на певні обставини. Застереження має бути невимушеним. До прикладу, "Я пропоную залишити іграшку в авто. Думаю, вона може загубитися в садочку. Як ти вважаєш?".

"Ти повинен бути щасливим" і додаємо "від того, що в тебе є братик", або ж "від того, що ми йдемо купляти тобі штанці"… Ми хочемо бачити дітей щасливими. Особливо коли щось для них робимо. Але навіть щаслива дитина час від часу може відчувати щось інше. Це нормально, коли хтось сумує. Дитина повинна показувати свої емоції, а не закривати їх у собі і відчужуватись. Найкраще, що можуть зробити батьки, поговорити з дитиною та підтримати її.

"У тебе нема до цього здібностей". Подібна фраза призводить до того, що в дитини паде самооцінка, пропадає бажання добиватися успіху, з'являється комплекс неповноцінності. Не слід акцентувати увагу на слабкостях. Краще надихайте дітей до чогось нового, стимулюйте їх у досягненні успіху та підтримуйте.

"Виростеш – дізнаєшся". Діти пізнають світ і їм цікаво все. Подібною фразою дорослі просто відмахуються від відповіді. Не бажають подати інформацію простіше, доступніше для дитини. Це призводить до того, що дитина перестає питати, цікавитися чим-небудь. Дорослі повинні підтримувати інтерес до пізнання світу. Якщо не знаєте відповіді на питання, скажіть, що пошукаєте в книзі чи інтернеті. А згодом розкажете. Обіцянку обов'язково виконайте.

"Ти мене з розуму зведеш!". Кажучи так, ви показуєте дитині свою невпевненість, а також перекладаєте на неї відповідальність за свої почуття. Малеча може вирішити, що керує вами, і здатна змінювати ваші відчуття. Краще поясніть у доступній формі, чому у вас поганий настрій. Але не перекладайте дорослі проблеми на дитячі плечі. Слід бути щирими з дітьми, казати їм правду.

"Ти що, глухий?". Кажучи подібне, ви руйнуєте стосунки з дитиною. Вона може не показувати, що ображена на вас. Але насправді її це засмутило. Діти сприймають кожне слово буквально. Тому ніколи не насміхайтесь над ними, не говоріть саркастично. В результаті дитина може стати замкненою або ж сама глузуватиме з інших.

"Як же ти мені набрид". Ця груба фраза принижує дитину. Дорослому слід стримувати свої емоції. А почуття пояснювати іншим чином. Акцентуйте увагу не на об'єкті, а на самій дії. До прикладу, "я серджуся, коли бачу, що ти ображаєш свого брата" або "я просто не в собі, коли змушена прибирати твій безлад" тощо.