Щит України: 95-та бригада. Про тих, хто був в ДАПі, Пісках, Дебальцевому

"95-ка. ВДВ. Давно мріяв познайомитися. Вони були в ДАПі, Пісках, Дебальцево і ще багатьох знакових місцях цієї війни. Перша ротація 95-ки вже відвоювала рік і була демобілізована. Але багато хлопців, які мають незрівнянний бойовий досвід, лишилися в бригаді, як контрактники. Передавати досвід", - написав Макс Левін у статті для lb.ua, передають Патріоти України.

Хлопці виїжджають на передову. На броні запас води, всередині БК, їжа. Десант їде зверху - так легше зістрибнути в разі обстрілу та є можливість відстрілюватися.

Фото: Макс Левин

Їдемо до хлопців на одну з передових позицій. Вони підтримують вогнем колег, які тримають транспортну розв’язку ближче до Донецька.

Фото: Макс Левин

Анастасія Береза, журналістка Цензор.нет

Фото: Макс Левин

“Стрілкотня”, не дуже гучні вибухи від АГС-ів, десь вдалині вибухи від приземлення мін. Хлопці, переважно без бронежилетів, вибігають на дорогу, встановлюють СПГ і починають гатити в сторону бойовиків. СПГ вистрілює ракетами з різними видами зарядів - фугасні, кумулятивні, осколкові. По потужності постріл можна порівняти з танковим.

- Щось вони розпустилися геть, треба трохи заспокоїти.

Командир корегує вогонь, ще декілька людей підносять ракети і заряджають. Все злагоджено і швидко.

Фото: Макс Левин

- Ще два і закінчуємо!

- Вуха!!!

Від пострілу добряче закладає вуха. Від кількох пострілів може бути контузія.

Командир хвалиться оператором СПГ - він бува робив за раз до 40 пострілів.

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Прилетіла "отвєтка" від снайперів, хлопці ховаються від куль.

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Ближче до темноти трохи стишується. Хлопці гріють на вогні, поки можна його розводити, обідню “зупу”. На позиціях в темний час доби для маскування військові не користуються світлом - не розводять вогнищ, не підсвічують ліхтариками та мобільними.

Фото: Макс Левин

Штатного повара немає, їжу готує на вогнищі Ваня(на фото нижче по тексту).

- На гражданці тобі треба ресторан відкривати.- Та оце вступав в кулінарний, не вистачило декілька балів.

Не встигаємо доїсти - по рації передають “можливий артобстріл”.

- Прошу всіх прослідувати в “нору".

Нора - сховище, бліндаж. Там волого і холодно, але більш-менш безпечно.

Фото: Макс Левин

Ніч проходить в тому ж темпі. Хаотичні обстріли, стрільба у відповідь. Місцями тривожна тиша. Хлопці вдивляються в найближчу зеленку - в ній днями знайшли “льожку” снайпера. Практично в тилу однієї з позицій. В хвилини тиші все тіло перетворюється на величезне вухо. Вже четвертий раз десь неподалік падає камінчик.

- Це наш місцевий Рижий-без-хвоста полює на мишок. (Рижий-без-хвоста - прізвисько кота. Чи є в нього хвіст - невідомо, бо він весь час тактично ховався. Хлопці казали, що кіт має контузію).

Після обстрілу хвилини тиші і тривоги змішуються з літніми пахощами трав, липи, акацій. В небі багато зірок, воно здається спокійним і мирним. Десь неподалік зозуля відраховує “ку-ку, ку-ку, ку-ку…”. Це незабутньо.

Ранком маємо "королівський сніданок” - чорний хліб, підсмажений з яйцем, салат, чай. З їжею ситуація нормальна - МО забезпечує сухпаями, консервами. Щось більш свіже досі возять волонтери. Або хлопці купують за свої гроші.

Фото: Макс Левин

Ваня(зліва) куховарить

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Чистка СПГ - мильна вода, потім насухо ганчіркою.

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Фотограф Олексій Чернишов

Фото: Макс Левин

Вертаються з маленького бойового завдання. Доставити БК та їжу-воду на "пост-мост”, який перманентно під обстрілами. Зв’язок з постом в якісь момент перервався, тому їхали туди, не знаючи поточної ситуації.

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Командир "Батя". Хлопці його дуже поважають і довіряють йому.

Фото: Макс Левин

Батя на передньому плані

Вечірня “отвєтка” АГС-ом. Через 10 хв після початку починають свистіти снайперські. Хлопці продовжують підносити “улітки” з гранатами для АГС.

Фото: Макс Левин

У вільний від “роботи” час хлопці блукають по позиції, шукаючи постійно зникаючий мобільний зв’язок із зовнішнім світом і сім’ями.

В розмовах з дружинами обговорюють, яку ділянку городу і під що лишити на наступний рік. Мріють, як підуть полювати на звіра (кабанів багато розвелося), коли вернуться домів. Ходять в рейди за суницями та черешнями на покинуті городи дачників. Дарують колючі троянди Донбасу журналісткам, що приїхали в гості.

Фото: Макс Левин

Анастасію Березу військові пригостили шоколадними цукерками.

Вертаєм на базу на БТР-рі. Зверху на броні з хлопцями. Після задушливої спеки в обличчя дме свіжий вітерець, поруч компанійськи посміхається з цигаркою в зубах новий знайомий, на якого можна покластися. Не вистачає тільки миру і запам’ятати імена всіх нових друзів...

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Портрети

Василь, Львівська область

Фото: Макс Левин

Василь

Фото: Макс Левин

Василь

Олег з Яготина

Фото: Макс Левин

Олег

Женя, Енергодар, Запорізька область

Фото: Макс Левин

Женя

Боєць (ім'я загублене - Ред.) з Бережанів, Тернопільська обл

Фото: Макс Левин

Боєць з Бережанів

Вадим, з Хмельниччини, Теофіпольський район

Фото: Макс Левин

Вадим

Льоня, з Вінницької області

Фото: Макс Левин

Льоня

Ваня, з Івано-Франківська

Фото: Макс Левин

Ваня

Бас, Любар, Житомирська область

Фото: Макс Левин