Співоча душа України: Сьогодні день пам'яті Квітки Цісик (відео)

Сьогодні, 29 березня, відзначають День пам’яті американської співачки українського походження Квітки Цісик. Про це пише видання Zik, інформують Патріоти України.

Майбутня зірка народилася 4 квітня 1953 року в Нью-Йоркському районі Квінзі в сім’ї Іванни (дівоче прізвище – Лев) та Володимира Цісиків – післявоєнних емігрантів із Західної України.

У дитинстві Квітка, крім гри на скрипці в акомпануванні сестри Марії, опановувала сценічне мистецтво в Балетній Школі відомої балерини Роми Прийми-Богачевської, співала в хорі, займалася вокалом. У хорі Квітка часто співала з маленьким Майклом Джексоном, майбутнім королем поп-музики. Крім того, займалась кінним спортом.

З семи до 16 років юна пластунка Квітка відвідувала ці тритижневі табори в горах – жила в наметах, щовечора збиралася з друзями довкола великої ватри, вчила українські пісні, пізнавала українські обряди та звичаї. У «Пласті» здобула ступінь пластуна-розвідувача. 1967 року організувала з одинадцяти дівчат 30-го куреня імені Софії Галечко в Нью-Йорку Уладу пластунів юнаків та юначок (УПЮ) та протягом трьох років керувала співочим гуртом «Соловейки».

Після закінчення 1970 року Вищої школи музики і мистецтва у Нью-Йорку Квітка Цісик навчалася протягом одного року в Харпер-коледжі – складовій частині Університету штату Нью-Йорк у Бінгемтоні. Тоді вже мала декілька записаних власних пісень.

Співачка мала рідкісне колоратурне сопрано. За оцінками музикознавців, голос Квітки мав неймовірний вокальний тембр, у якому виділявся особливий, дзвінковий обертон, притаманний лише сопрановій колоратурі; рідкісний вокальний тембр Цісик містив у собі очевидні скрипкові тони. До того ж, Квітка вміла співати так званим «білим голосом» – своєрідною манерою жіночого фольклорного співу, яку можна почути в карпатських селах. У Квітки є кілька пісень в альбомі «Пісні України», заспіваних «білим голосом».

Після смерті батька (Володимир Цісик помер від інсульту в 1971 році, коли Квітці було сімнадцять, – ред.) потреба заробляти на життя звернула молоду співачку з оперного шляху в світ джинґлу. Певний час вона виступала в клубах Нью-Йорка та не втомлювалась надавати свої записи продюсерам і рекламним агенціям для прослуховування; багато разів співала оригінальні мелодії Юрія Турчина для «Радіо Свобода» – записи робились під егідою Юрія Денисенка, який на той час працював ді-джеєм на радіостанції. Це, зрештою, принесло позитивні результати. В середині 1970-х Квітка відчайдушно увірвалася в світ реклами на телебаченні та радіо, де її чекала справжня американська слава.

Ще студенткою Квітка, взявши собі псевдонім Кейсі, не відчувала жодних труднощів у різних музичних стилях. Її почали запрошувати джазові, поп- і рок-зірки. Цісик допомагала Роберті Флек, Бобу Джеймсу, Дейвіду Сенборну, Майклу Болтону, Карлі Саймон, Лінді Ронстадт та іншим, а також Квінсі Джонсу – відомому продюсеру-аранжувальнику Америки, котрий відкрив феномен Майкла Джексона.

Неодноразово брала участь у комерційних проектах. За допомогою її витонченого співу свій імідж створювали корпорації ABC, NBC, CBS, Burger King, McDonald’s, American Airlines та Delta Air Lines, Coca-Cola, Pepsi-Cola та інші. З початку 1980-х вона стала однією з найдорожчих і найпопулярніших виконавиць джинґлів у США – рекламних мотивів для радіо й телебачення.

1981 року Квітка записала для компанії «Ford Motor» рекламну пісню «Have You Driven a Ford Lately?». Відтоді й аж до смерті вона залишалася єдиним голосом цієї автомобільної компанії. 1987 року в компанії «Ford» підрахували, що загальна аудиторія Квітки становила понад 20 мільярдів слухачів – майже в чотири рази більше ніж населення Землі на той час. Це світовий рекорд для корпоративного соліста. Також виконувала джинґли для Chevrolet, Cadillac, Toyota.

Перший диск з українськими піснями «Kvitka» або «Songs of Ukraine» («Пісні України») був записаний 1980 року, другий «Two colors» («Два кольори») – 1989 року. Завдяки своїй професійності, душевній натурі та щедрості (на запис обох альбомів витратила 200 тис. доларів) Квітка зібрала для запису альбомів 40 найкращих студійних інструменталістів Нью-Йорка, тих, кого собі не могли дозволити відомі поп-зірки США. Партію рояля виконувала старша сестра Марічка.

Як наслідок – два альбоми української легкої музики. За словами самої Квітки, ці альбоми не були бізнес-проектами, а скоріше родинною справою, це був подарунок для всіх українців, хоч би в якій частині світу вони жили, музика для душі, пам’ять про свою батьківщину. Співачка та її перший диск зібрали 1988 року багато нагород на фестивалі в Канаді, а 1990 року обидва альбоми були номіновані на премію «Греммі» в категорії «Contemporary folk».

1989 року Квітку намагалися запросити для участі в концерті діаспори в рамках фестивалю «Червона рута»; 1992 року – в концерті з нагоди 2-ї річниці незалежності України з піснею «Я піду в далекі гори»; пізніше були перемовини про серію концертів на Батьківщині. Як зазначала двоюрідна сестра Квітки Цісик, вона мала певну засторогу перед виступами на надто людних концертах, відтак це, та її постійне студійне навантаження ставали перепонами в запланованих гастрольних турах, і по Україні в тому числі.

Співачка планувала випустити третій український альбом з колисковими, але цьому не судилося статися – її життя передчасно обірвалося. Останньою піснею, записаною Квіткою, були «Журавлі» на слова Богдана Лепкого.

1992 року у Квітки діагностували рак молочної залози. Почався довгий, болючий семирічний шлях терапії, а Квітка продовжила наполегливо працювати. Останній професійний джинґл вона наспівала за декілька місяців до смерті.

29 березня 1998 року в Нью-Йорку, не доживши п’ять днів до свого 45-річчя, Квітка спочила в мирі вдома, в оточенні родини. Поминальні служби пройшли по обидва боки Атлантики – 30 березня була проведена невелика приватна служба у Верхньому Вест-Сайді Мангеттена, 2 квітня панахида відбулася в каплиці на Аскольдовій могилі в Києві, пише Вікіпедія.