Трудові табори та інші жахливі злочини: Угорщина замовчує знущання над українцями Закарпаття, - журналіст

Угорщина свідомо замовчує знущання у трудових таборах над українцями, які відбувалися у 1939-1944 роках. Тільки навесні 1942 року із Закарпаття відправили на примусові роботи вглиб Угорщини понад 14 000 осіб. Про це пише журналіст Олександр Гаврош для "Радіо Свобода", передають Патріоти України.

"Загальновідомо, що за часів угорської окупації 1939-1944 років загинуло від репресій близько ста тисяч закарпатців (кожен шостий житель краю). Однак майже нічого не говориться про ще один вид репресій - трудові табори, які угорська влада почала створювати ще в 1939 році", - пише він.

На Закарпатті в трудові табори не забирали представників привілейованих націй (угорців і німців), а тільки людей "другого сорту" - з числа українського, єврейського, румунського, словацького, циганського населення.

"Тільки навесні 1942 року із Закарпаття відправили на примусові роботи в глиб Угорщини понад 14 000 осіб. За післявоєнним підрахунками спеціальної комісії Закарпатської області, окупаційна влада забрала у трудові табори Угорщини та Німеччини близько 71 000 закарпатців, застосувавши етнічний критерій. Важко працюючи під жорстоким контролем військових і жандармів у холод і спеку, вони, напівголодні, змушені були виконувати доведені норми під загрозою нещадного покарання", - нагадав журналіст.

Показання українців були зібрані в книзі "В рабстві: усні історії примусових робітників із Закарпаття 1939-1944 років", яку підготували відомі історики. Так Іван Пелех, якого вивезли в 1943 році в трудові табори Угорщини та Німеччини, розповідав, що від виснажливих робіт і виснаження українці втрачали свідомість.

"Уявіть собі, на вулиці зима, мороз, солдати в шинелях, рукавицях, шапках, а ми в сорочках, потертих штанях, напівголі, сині, з лопатами в руках... Померти хотілося якомога швидше. Щоночі з бараків виносили трупи тих, хто не витримав умов. Я мріяв приєднатися до них, але перед тим хоч поїсти досхочу", - повідомив він.

"Немов худобу, в віжки запрягали людей і змушували тягти ліс, каміння, побутові матеріали", - розповів Юрій Берега з села Келечин. "У разі непокори проводили "десяткування", тобто кожного десятого розстрілювали. За виконання норми отримували 400 грамів хліба на день", - розповідав Петро Гаврилко з Буштина.

"Про умови праці навіть не хочеться згадувати, тому що сказати, що було важко - не сказати нічого", - повідомив Михайло Міковіч. Юрій Куруц із Дубрівки згадав про повішених втікачів у гуцульському одязі, на яких змушений був дивитися весь табір як на попередження.

Автори книги зазначили, що в сучасній угорській історіографії свідомо обходять незручні факти з минулого Угорщини, куди в роки Другої світової війни входило Закарпаття.