"Цей проект я бачу як подарунок і привід для ще однієї розмови про цю ласкаву і неймовірну країну", - російський фотограф за проект "Народження України"

Патріоти України пропонують матеріал, який підготували журналісти видання BirdInFlight.

"Цей проект я бачу як подарунок Україні і привід для ще однієї розмови про цю ласкаву і неймовірну країну, про цінність життя і смерті, про свободу і призначення людини. Все сказане ніяк не применшує ступінь моєї особистої провини і моєї персональної відповідальності за війну, за загиблих, за знедолених, переселених і нещасних людей.

Я зробила занадто мало, щоб зупинити війну. І жити мені з свідомістю цього до кінця моїх днів", – розповідає Вікторія Івлєва.

У книзі Івлєвої "Мандрiвка, или Путешествие фейсбучного червя по Украине " є фрагмент, який визначив головну ідею проекту про народження України.

"Жінки, які колупали мерзлу землю, щоб діставати з неї каміння, барикади з мішків, набитих снігом, вогнища, палиці, середньовіччя, триметровий плакат" Бачу справи твої, людино" з божевільними очима Спаса, і знову і знову вперто рухаються вперед фігурки, які витягають поранених з вогню, завивання швидких, гіркий запах гуми, пляшки і банки з "коктейлем Молотова", таємничі снайпери, прострелені металеві щити з іржавого заліза з плямами крові, дівчинка-волонтер, поранена в шию, сіре обличчя "Беркута", чорні закопчені обличчя, вогонь, хаос, хаос, хаос. І раптом із хаосу – народження нації".

Цей текст був написаний у 2014 році.

"Мені було цікаво, як сьогодні можна передати фотографічною мовою відчуття народження нації. Спочатку це здавалося мені неможливим, оскільки головна подія – Майдан, уже минула, а фотографія – це завжди тут і зараз", – зауважує Вікторія.

Фотограф зрозуміла, що хоче об'їхати всю Україну і зняти справжні пологи, які і стануть символом появи нового життя – через біль, страждання, кров, а іноді і смерть.

Проект створювався у 2 етапи – у березні й травні 2016 року, і був побудований за принципом "один день – одне місто". Ночувати Івлєвій доводилося в поїздах і пологових будинках.

Після останньої зйомки, коли треба було повертатися в Росію, головний лікар пологового будинку в Старобільську Луганської області серед ночі відвіз її на кордон і допоміг перейти його.

"Взагалі, у мене склалося враження, що в акушерстві в Україні працюють в основному приємні і симпатичні люди. Можливо, при народженні дитини відбувається викид якоїсь позитивної енергії і той, хто спостерігає пологи постійно, сам стає позитивним – ну, або мені просто щастило майже у всіх пологових будинках", – ділиться Івлєва.

"Мабуть, це були перші зйомки в моєму житті, в хід яких я ніяк не могла втрутитися: не збільшувати ж самі муки і біль заради кадру, не змушувати новонародженого мерзнути голим тільки тому, що мені захотілося зробити дубль!", – розповідає Вікторія.

"Кілька разів мене ставили на якусь точку, звідки було цікаво знімати, і просили не рухатися, тому що ліворуч і праворуч лежали стерильні інструменти, я не рухалася, а потім у найвідповідальніший момент переді мною опинялася чиясь спина в білому халаті – і кадр не виходив", – пригадує фотограф", – пригадує фотограф.

Вікторія боялася, що зйомка може не вийти просто тому, що всі будуть навідріз відмовлятися фотографуватися. Але такого не сталося – і 34 новоспечені мами взяли участь у"Народженні України".

Виставка "Народження України відкриється у Києві в "Ізоляції" 18 серпня.